30.4. Поняття зобов’язань із дій, вчинених у майнових інтересах іншої особи без її доручення % Інформація

У ст. 1158 ЦК України зазначається: якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

У тому разі, якщо особа, яка розпочала дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів; щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе в обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки вчинених правочинів.

Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майно­вих інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Наслідками здійснення угоди в чужому інтересі для особи, яка діяла в майнових інтересах іншої особи без її доручення, є відшко­дування витрат, понесених нею у зв'язку із вчиненням дій у майно­вих інтересах іншої особи. Слід зауважити, що право вимагати від останньої відшкодування фактично зроблених витрат виникає лише у тому разі, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії (ст. 1160 ЦК України).

Якщо особа, яка вчинила дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

? Питання для самоперевірки

1. Дайте поняття зобов’язань, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи і майна юридичної особи.

2. Які умови настання зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи.

3. Назвіть елементи зобов’язань, що виникають зі створення небезпеки.

4. В чому суть відповідальності юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки ?

5. Як відшкодовується шкода, завдана внаслідок не усунення загрози життю, здоров’ю та майну ?

6. Дайте поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

7. В чому суть зобов’язань із дій, вчинених у майнових інтересах іншої особи без її доручення ?

31. Спадкове право

& Прочитайте

Л – 1-2, 32, 106, 117, 121, 125, 130-134, 146-147 Загальні положення про спадкування % Інформація

Спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку із спадкуванням. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкода­вця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст..1218 ЦК У до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

• особисті немайнові права;

• право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

• право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, вста­новлені законом;

• права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо во­ни нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст. 608 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ч. 3 ст. 1220 ЦК України, якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадку­вати одна після одної (комморієнти), спадщина відкривається одноча­сно і окремо щодо кожної з них. При цьому конкретна година смерті кожної особи значення не має. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи, тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадко­давця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезна­ходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсут­ності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини ру­хомого майна. Визначення місця відкриття спадщини важливе тому, що саме за ним здійснюються заходи щодо охорони спадково­го майна та видаються свідоцтва про право на спадщину.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Якщо йдеться про спадкування за заповітом, то спадкодавцем може виступати лише дієздатна особа, яка розуміє значення своїх дій і може ними керува­ти. Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщи­ни, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин — держава, територіальні громади, АРК тощо. Особливість полягає у тому, що фізичні особи можуть бути спадкоємцями як у силу пря­мого припису закону (спадкоємці за законом), так і в силу заповіту спадкодавця (спадкоємці за заповітом), водночас як усі інші особи (юридичні особи, держава тощо) можуть набути право на спадку­вання лише за заповітом. Виняток із цього правила міститься у ст. 1277 ЦК України. Територіальна громада може набувати право власності на майно, яке визнано судом відумерлим.

Закон визначає випадки усунення спадкоємців від права на спад­кування (ст. 1224 ЦК України), які стосуються двох категорій фізичних осіб:

1) особи, які в силу зако­ну взагалі не мають права на спадкування (особи, які вчинили про­типравні дії проти спадкодавця або можливих спадкоємців, умис­но перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, були позбавлені батьківських прав тощо);

2) особи, які можуть бути усунені від спадкування за рішенням суду. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляла­ся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.