Практичне завдання

Практичне ознайомлення із законодавством про договір купівлі-продажу, визначення вимог щодо оформлення договорів. Вирішення практичних ситуацій.

? Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення договору купівлі-продажу.

2. Яке значення договору купівлі-продажу ?

3. Назвіть види договору купівлі-продажу.

4. Які сторони в договорі купівлі-продажу ?

5. Що складає предмет договору купівлі-продажу ?

6. В якій формі укладається договір купівлі-продажу ?

7. Що становить зміст договору купівлі-продажу ?

8. Які правові наслідки порушення договору купівлі-продажу ?

9. Дайте поняття договору міни (бартеру).

10. Визначте особливості договору дарування.

11. В якій формі укладається договір дарування ?

12. Що таке пожертва ?

18. Поставка. Договори на реалізацію сільськогосподарської продукції.

• Прочитайте

Л – 1-2, 5, 98-100, 117, 121, 125, 131-134

18.1. Поняття і сторони в договорі поставки. Законодавство про поставки.

% Інформація

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановле­ний строк (строки) товар у власність покупця для використання йо­го у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використан­ням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосову­ються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру від­носин сторін.

Сторонамидоговору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи усіх форм влас­ності, а також об'єднання.

Предметом(об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнан­ня, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Нормативне регулювання: міждержавна угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав; Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення; Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав – учасниць СНД; Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання; Закон України “Про поставки продукції для державних потреб”; Господарський кодекс України.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укла­дення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

18.2. Поняття, значення та сфера застосування договору контрактації % Інформація

Згідно із ст. 713 ЦК У за договором контрактації виробник сільгосппродукції зобов’язується виробити і передати заготівельникові такої продукції (контрактантові) у власність чи на інших умовах вироблену ним продукцію в обумовлені договором строки, у кількості асортименті та якості цим договором, а контрактант – сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за обумовленими цінами. До відносин за договором контрактації застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 713 ЦК У).

Сторонами у договорі контрактації є, підприємства, організації, на які у встановленому порядку покладено функції (заготівельні, переробні, торговельні). Замовниками сільгосппродукції, що реалізується за державним контрактом, виступають міністерства, відомства, установи та організації, яким виділено з цією метою кошти з державного бюджету. Замовниками продукції за регіональними державними контрактами можуть бути організації, яким виділено кошти з місцевого бюджету. Контрактантом може бути й фізична особа – підприємець.

Друга сторона у договорах контрактації – це підприємець та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільгосппродукцію. До них належать колективні сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) та інші господарства, підсобні господарства об’єднань у промисловості, дослідно-виробничі господарства сільськогосподарських навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, селекційні та дослідні станції. Коротко – сторони у договорі можна назвати так: заготівельник і господарство. Іноді заготівельник видає господарству так звану відвантажувальну рознарядку про відправку продукції не за своєю адресою, а за адресою іншої організації-одержувача, з якою він перебуває у договірних відносинах з поставки. Тоді просування сільськогосподарської продукції від господарства до споживача (промислового чи торговельного підприємства) оформляється двома договорами – договором контрактації і договором поставки. Договір поставки зв’язує заготівельника та одержувача продукції.

Предметомдоговору контрактації є сільгосппродукція у сирому вигляді, така, що пройшла первинну обробку, або у переробленому вигляді.

Договірні відносини з контрактації регулюються типовими договорами контрактації, Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, ЦК України.

Договір є двосторонній, консенсуальний, оплатний.