Сімейне законодавство. Позовна давність у сімейному праві.

Відповідно до ст.7 СК сімейне законодавство включає в себе сам Сімейний кодекс України та інші нормативно-правові акти.

Конституція України - містить цілий ряд норм, які визначають зміст сімейного законодавства. Такі норми знаходяться в ч.3 ст.24, ст.ст. 51,52.

Сімейний кодекс складається з семи розділів, які містять 292 статті:

Розділ І “Загальні положення” містить 2 глави:

“Сім’я. Регулювання сімейних відносин” (статті 1-13).

“Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків. Захист сімейних прав та інтересів” (статті 14-20).

Розділ ІІ “Шлюб. Права та обов’язки подружжя” містить 9 глав:

“Загальні положення” (статті 21-26);

“Державна реєстрація шлюбу” (статті 27-37);

“Недійсність шлюбу” (статті 38-48);

“Особисті немайнові права” (статті 49-56);

“Право особистої приватної власності” (статті 57-59);

“Право спільної сумісної власності подружжя” (статті 60-74);

“Права та обов’язки подружжя по утриманню” (статті 75-91);

“Шлюбний договір” (статті 92-103);

“Припинення шлюбу” (статті 104-120).

Розділ ІІІ “Права та обов’язки матері, батька і дитини” містить 6 глав:

“Визначення походження дитини” (статті 121-140);

“Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей” (статті 141-172);

“Права батьків і дітей на майно” (статті 173-179);

“Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання” (статті 180-197);

“Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання” (статті 198-201);

“Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання” (статті 202-206).

Розділ ІV “Влаштування дітей, позбавлення батьківського піклування” містить 3 глави:

“Усиновлення” (статті 207-242);

“Опіка та піклування над дітьми” (статті 243-251);

“Патронат над дітьми” (статті 252-256).

Розділ V “Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів” містить 2 глави:

“Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів” (статті 257-264);

“Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів” (статті 265-274).

Розділ VІ “Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні” (статті 275-292).

Розділ VІІ “Прикінцеві положення”.

Закони та інші нормативно-правові акти

Цивільний кодекс України

Договір як джерело сімейно-правових норм – відповідно до ст.7 і 9 СК сімейні відносини можуть регулюватися не тільки його норми, а й договором між членами сім’ї (шлюбний договір, договір про надання утримання одному з подружжя, договір про патронат).

Звичаї як джерело сімейно-правових норм – відповідно до ст.11 СК при вирішенні сімейного спору суд може врахувати місцевий звичай, а також звичаї національної меншини, до якої належить сторона або одна з них.

Міжнародні договори України

Сімейне законодавство іноземних держав може застосовуватися в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені в ст.7 СК.

Позовна давність відповідно до ч.1 ст.20 СК України в сімейних відносинах не застосовується. Лише у виключних випадках таке право обмежене певним строком. Відповідно до СК України позовна давність застосовується до вимог:

1) про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо вимога заявлена після розірвання шлюбу, протягом трьох років від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч.2 ст.72 СК України);

2) про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, протягом одного року, починаючи від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (ч.2 ст.129 СК України);

3) матері про внесення змін до актового запису про народження дитини у випадку оспорювання батьківства свого чоловіка протягом одного року від дня реєстрації народження дитини (ч.3 ст.138 СК України );

4) про визнання материнства строком один рік, починаючи від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір’ю дитини (ч.3 ст.139 СК України).