3.2. Облік безготівкових операцій

Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які здійснюються без участі готівки, шляхом списання коштів з поточного, реєстраційного рахунка платника і зарахування їх на рахунок отримувача.

58

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі таких принципів:

• обов'язкове зберігання установами коштів на реєстраційному або поточному рахунках банків (крім перехідних залишків у касі);

• відсутність права вибору установи банку для відкриття рахун­ка, оскільки перелік уповноважених банків, які обслуговують бюджетні установи, обмежений постановою НБУ. Крім того, реєстраційні рахунки відкриваються не в установах банків, а в органах Державного казначейства;

• самостійність вибору бюджетною установою форм безготів­кових розрахунків. Установи банків можуть тільки рекомен­дувати, яку форму розрахунків використовувати;

• терміновість здійснення платежів;

• списання коштів із рахунків установи здійснюється тільки за розпорядженням власника;

• проведення платежів у межах залишків коштів на рахунках платника.

Основні завдання обліку розрахункових операцій у бюджетних установах:

• своєчасне відображення наявності та руху грошових коштів на рахунках бюджетних установ;

• забезпечення контролю за раціональним використанням кош­тів на реєстраційних і поточних рахунках бюджетних установ;

• правильність відображення розрахункових операцій;

• забезпечення контролю за своєчасністю платежів і дотриман­ням установленого порядку розрахунків;

• забезпечення своєчасного проведення інвентаризації розрахун­ків та достовірного відображення у звітності стану розрахунків.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в на­ціональній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 р. за № 22 безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами роз­рахункових документів:

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива.

Зараз найбільш розповсюдженою формою безготівкових розра-^хУнків у бюджетній сфері є розрахунки за допомогою платіжних до­ручень.

59

Меморіальний ордер — це розрахунковий документ, який скла­дається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій відпові­дно до нормативно-правових актів Національного банку.

Розрахунки за допомогою меморіальних ордерів проводяться для:

• часткової оплати розрахункових документів;

• документального підтвердження операцій перерахування з банківських рахунків на користь отримувачів коштів на раху­нок банку.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Так, при розрахунках платіжними дорученнями ініціато­ром платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між уста­новами, організаціями та підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претен­зій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредитор­ської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами зві­рки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати да­ту валютування (тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на ра­хунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це озна­чає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати трьох робочих днів.

Інструкція Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує ви-могу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки за наявності коштів на поточному рахунку по­купця і за його письмової згоди оплатити повністю або частково пла­тіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника.

60

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ,

" складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача без-

^Я еоедньо до платника про сплату визначеної суми коштів; та ниж-

.- доручення платника обслуговуючому банку про списання зі

ого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на ра­хунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і пе-педасться покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після на­дання послуг. При отриманні покупцем даного документа і за наявно­сті коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплати, і код поточного рахунка. Потім цей документ передається до банку на оплату. Якщо ж у момент отримання платіж­ної вимоги-доручення грошових коштів немає в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить ви­могу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником пе­реказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отриму­вача.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить ні­чим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чеко­давця) банку-емітента, в якому відкрито його рахунок, про сплату че^ь кодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Банк-емітент — банк, що відкрив акредитив або здійснив емі­сію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку).

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекотримач — підприємство або фізична особа, яка отримує кошти за чеком.

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з Рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (як виняток — фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою, але не більше ніж 20% суми цього чека).

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Строк дії

чекової книжки —=г один рік, чека, який видається фізичній особі для

Дворазового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. Чек із чеко-

61

вої книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом 1о календарних днів, день виписки чека не враховується.

Акредитив — договір, що містить зобов'язання банку-емітента за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з докумен­тами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зо­бов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.