5.4. Облік надходження та оприбуткування основних засобів

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджет­них установ для оприбуткування та синтетичного обліку основних за­собів передбачено рахунки 10 „Основні засоби" та 11 „Інші необорот­ні матеріальні активи".

Рахунок 10 „Основні засоби" поділяється на такі субрахунки:

• 101 „Земельні ділянки";

• 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель";

• 103 „Будинки та споруди";

• 104 „Машини та обладнання";

• 105 „Транспортні засоби";

• 106 „Інструменти, прилади та інвентар";

• 107 „Робочі і продуктивні тварини";

• 108 „Багаторічні насадження";

• 109 „Інші основні засоби".

Рахунок 11 „Інші необоротні матеріальні активи" поділяється на такі субрахунки:

• 111 „Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок";

• 112 „Бібліотечні фонди";

• 113 „Малоцінні необоротні матеріальні активи";

• 114 „Білизна, постільні речі, одяг та взуття";

• 115 „Тимчасові нетитульні споруди";

143

• 116 „Природні ресурси";

• 117 „Інвентарна тара";

• 118 „Матеріали довготривалого використання для наукових цілей";

- 119 „Необоротні матеріальні активи спеціального призначення". Зупинимося детальніше на характеристиці наведених субрахунків. На субрахунку 101 „Земельні ділянки" обліковується земля, яка

згідно з чинним законодавством, придбана або надана установі для користування, в тому числі здана в оренду.

На субрахунку 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель" обліковують витрати неінвентарного характеру, тобто витрати, не по­в'язані з будівництвом споруд, на поліпшення земельних ділянок для сільськогосподарського призначення, які проводяться за рахунок ка­пітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізання купин, роз­чищення чагарників, очищення водойм тощо).

На субрахунку 103 „Будинки та споруди" обліковують такі під­групи засобів:

• будинки виробничо-господарського призначення;

• будинки, призначені для проживання;

• споруди.

На субрахунку 104 „Машини та обладнання" обліковують:

• силові машини та обладнання, машини-генератори, що вироб­ляють теплову й електричну енергію, і машини-двигуни, що пере­творюють різного роду енергію води, вітру, теплову, електричну енергію тощо) на механічну, тобто на енергію руху;

• робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх облад­нання, що призначені для механічного, термічного й хімічного впли­ву на предмети праці в процесі створення продукту чи послуг вироб­ничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини і тварин;

• вимірювальні прилади: дозатори, амперметри, барометри, ват­метри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри, висотомі­ри, гальванометри, геодезичні прилади, гігроскопи, індикатори, ком­паси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати тощо;

• регулювальні прилади та пристрої — киснево-дихальні при­лади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блоку­вання, лінійні пристрої диспетчерського контролю тощо;

144

- лабораторне обладнання — пірометри, регулятори, калориме­ три прилади дня визначення вологи, перегінні куби, прилади для

випробування на газопроникність, мікроскопи, термостати, стабілі­затори, витяжні шафи тощо;

• обчислювальна техніка — електронно-обчислювальні, керу-вальні та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та при­строї;

• медичне обладнання — зуболікувальні крісла, операційні сто­ли ліжка зі спеціальним обладнанням, спеціальне дезінфекційне та дезінсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молоч­них станцій, станцій переливання крові тощо;

• комп'ютерна техніка та комплектуючі — комп'ютери, моніто­ри, периферійне і сітьове обладнання комп'ютера;

• інші машини та обладнання — обладнання стадіонів, спорт­майданчиків та спортивних приміщень (зокрема спортивні снаряди), обладнання кабінетів і майстерень в навчальних закладах, кіноапара­тура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструмен­ти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних та інших установ, які займаються науковою роботою, об­ладнання АТС, телефони, факси, копіювальна техніка, пожежні ма­шини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, пральні та швейні машини, холодиль­ники, пилососи тощо.

На субрахунку 105 „Транспортні засоби" обліковують усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і ванта­жів незалежно від вартості з виділенням окремих підгруп:

• рухомий склад залізничного, водного, автомобільного транс­порту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, ва­гони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, буксири, баржі, барки, човни та судна службово-допоміжні, рятувальні, пристані плавучі, судна парусні, автомобілі вантажні та легкові, причепи, автосамоскиди, автоцистерни, автобу­си, трактори-тягачі тощо);

• рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти);

• гужовий транспорт (вози, сани тощо);

• виробничий транспорт (пічки, електрокари, мотоцикли, мото­ролери, велосипеди тощо);

- усі види спортивного транспорту;

145

- запасні частини до транспортних засобів, які за характеристи- ками належать до основних засобів.

На субрахунку 106 „Інструменти, прилади та інвентар" обліко вують такі підгрупи засобів:

• лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма про­міжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення! і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газо­подібних речовин до споживача;

• інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці зага­льного призначення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для оброблення матеріалів: різальні, ударні, натискувальні ущільнюючі знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні зна­ряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря тощо (електродрилі, фарбопульти, гайковерти), а також різного роду пристрої для оброблення матеріалів, виконання монтажних робіт (лещата, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного валу на автомобілях тощо);

• виробничий інвентар та приладдя — предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати, кафедри, парти тощо); обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не мо­жуть бути зараховані до робочих машин (наприклад, світлокопіюва­льні рами);

• господарський інвентар — предмети конторського та госпо­дарського упорядкування, конторська обстановка, переносні бар'єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящи­ки вогнетривкі, друкарські машини, гектографи та інші ручні роз­множувальні й нумерувальні апарати, переносні торшери, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), ки­лими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення й гідропульти, ручні драбини тощо.

На субрахунку 107 „Робочі і продуктивні тварини" виділяють підгрупи:

• робоча худоба — коні, воли, осли та інші робочі тварини (включаючи транспортних і спортивних коней та інших транспортних тварин);

• продуктивна та племінна худоба й корови, бики-плідники бу­гаї, буйволи та яки (крім робочих), жеребці-плідники та племінні ко-

146

(неробочі), олені-матки і самці (рогачі), кнури та свиноматки, били v г вівцематки, кози, барани тощо;

- службові собаки;

_ декоративні тварини;

_ піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки тощо). На субрахунку 108 „Багаторічні насадження" обліковують штуч­ні багаторічні насадження незалежно від їх віку; плодово-ягідні насад­ження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насад­ження на вулицях, площах, в парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, снігозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення пісків і берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ і навчальних закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження. Багаторічні насадження збільшуються на суму капітальних вкладень. Молоді насадження усіх видів обліковують окремо від насаджень, що досягли повного розвит­ку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та ін.

На субрахунку 109 „Інші основні засоби" обліковують з поділом на окремі групи такі засоби:

• сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн за одини­цю (декорації, меблі і реквізити, бутафорію, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

• документація з типового проектування незалежно від вартості;

• навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

На субрахунку 111 „Музейні цінності, експонати зоопарків, ви­ставок" обліковують:

• музейні цінності (незалежно від вартості), крім предметів мис­тецтва та природознавства, старовини і народного побуту та експонатів наукового, історичного і технічного значення, які обліковуються в по­рядку, встановленому для обліку цих цінностей у державних музеях;

• експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалежно від їхньої вартості.

На субрахунку 112 „Бібліотечні фонди" обліковують бібліотечні фонди незалежно від вартості окремих примірників книг: наукову, ^хУДожню, навчальну літературу, спеціальні види літератури та інші видання.

На субрахунку 113 „Малоцінні необоротні матеріальні активи" обліковують малоцінні предмети, термін експлуатації яких переви­те один рік.

147

На субрахунку 114 „Білизна, постільні речі, одяг та взуття" об ліковуються з виділенням в окремі групи:

• білизна (сорочки, халати);

• постільні речі (матраци, подушки, ковдри, простирадла, під. одіяльники, наволочки, покривала тощо);

• одяг і обмундирування, включаючи спецодяг (костюми, пальта плащі, кожухи, плаття, кофти, спідниці, куртки, штани тощо);

• взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сандалі, ва­лянки);

• спортивний одяг і взуття (костюми, черевики тощо).

На субрахунку 115 „Тимчасові нетитульні споруди" облікову­ють тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, зве­дені на будівельних майданчиках (огорожі, навіси для зберігання бу­дівельних матеріалів тощо).

На субрахунку 116 „Природні ресурси" обліковують мінеральні копалини, нафтові свердловини, родовища корисних копалин внут­рішніх вод, смуги будівельного лісу, що, згідно з чинним законодав­ством, належать бюджетній установі.

На субрахунку 117 „Інвентарна тара" обліковується інвентарна тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи для здійснення технологічних процесів, сховища для зберігання рід­ких та сипучих речовин (баки, чани, засіки та ін.); шафи торговельні та стелажі; інша інвентарна тара.

На субрахунку 118 „Матеріали довготривалого використання для наукових цілей" обліковують матеріали, одержані зі складу в ла­бораторію або інші структурні підрозділи науково-дослідних інститу­тів, вузів для науково-дослідних робіт, які використовуються неодно­разово або тривалий час, а також матеріали, що є об'єктами наукових досліджень. На цьому субрахунку в установах культури обліковують дорогі матеріали, одержані зі складу для реставрації і ремонту творів мистецтва, музейних цінностей та пам'яток архітектури.

На субрахунку 119 „Необоротні матеріальні активи спеціального призначення" обліковують необоротні матеріальні активи, що мають специфічне призначення і обмежене застосування в окремих галузях.

У бухгалтерському обліку операції, пов'язані з придбанням ос­новних засобів, відображаються відповідно до вимог Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображен­ня основних господарських операцій бюджетних установ, затверджу ної Наказом ГУДКУ 10.07.2000 р. № 61.

148

Сформована первісна вартість основних засобів відображається бухгалтерському обліку на рахунку 10 „Основні засоби", а всі вит-

понесені бюджетною організацією, що не включаються до пер-сної вартості об'єкта, відносяться на фактичні витрати установи та ідображаються в обліку за дебетом субрахунків 801, 802, 811-813 (залежно від того, за рахунок яких коштів було придбано необо­ротний актив) і за кредитом субрахунків 364 або 675 (залежно від то­го чи оплачені придбані основні засоби, чи надійшли активи, оплату за які ще не перераховано відповідно).

У бюджетних організаціях при надходженні основних засобів створюється (збільшується) фонд у необоротних активах, облік яко­го ведеться на субрахунку 401 „Фонд у необоротних активах". На вартість основних засобів, що надійшли, одночасно робиться запис по кредиту субрахунка 401 і дебету субрахунків 801, 802, 811-813 (залежно від того, за рахунок яких коштів було придбано об'єкт). Звертаємо увагу, що на субрахунку 401 відображається тільки перві­сна вартість основного засобу, облікована на рахунку 10 „Основні засоби".

Облік основних засобів за винятком бібліотечних фондів, мало­цінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довгострокового використання для науко­вих цілей і таких, що мають обмежене використання, ведеться в пов­них гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання основ­них засобів, відноситься на фактичні видатки бюджетної установи.

Актуальним є питання придбання (закупівля) бюджетною орга­нізацією товарів (робіт, послуг) за державні кошти, що регулюється Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. №921.

Це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок держав­них коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт — 300 тис. гривень.

Координацію закупівель товарів (робіт, послуг) за державні кош-^Ти здійснює Міністерство економіки — спеціально уповноважений Центральний орган виконавчої влади. При уповноваженому органі діє Консультативно-методологічна рада з питань державних закупівель, яка є його консультативно-дорадчим органом.

149

Для бюджетних установ та організацій важливо обирати поста­чальника з точки зору економічно вигідних умов з метою економії державних коштів.

Бюджетна установа повинна обов'язково дати безоплатне ого­лошення про заплановану закупівлю в інформаційному бюлетені „Вісник державних закупівель", що видається уповноваженим орга­ном, та розмістити на веб-порталі з питань державних закупівель.

Для організації та проведення процедур закупівель бюджетна установа-замовник утворює тендерний комітет на засадах колегіаль­ності у прийнятті рішень, відсутності конфлікту інтересів членів тен­дерного комітету та їх неупередженості.

Склад тендерного комітету та положення про нього затверджу­ються замовником. До складу тендерного комітету не можуть входи­ти посадові особи та представники учасників тендерних торгів, їх близькі родичі. Членами тендерного комітету є працівники замовника в кількості не менш як п'ять осіб.

Керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голо­ва, який призначається рішенням замовника та є особою, що має право на підписання договорів про закупівлю. Голова тендерного комітету організовує його роботу і несе персональну відповідаль­ність за виконання покладених на комітет функцій. Голова тендер­ного комітету призначає свого (своїх) заступника (заступників), від­повідального секретаря та визначає функції кожного члена тендерного комітету.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях тендерного комітету, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менш як двох третин його членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комітету. Рішення оформляється прото­колом, який підписують усі члени тендерного комітету, що брали участь у голосуванні.

Спеціалісти, юристи, економісти, консультанти та інші фізичні чи юридичні особи, які можуть залучатися до роботи тендерних комі­тетів на договірних засадах відповідно до законодавства, та нотаріу­си, які посвідчують договори про закупівлю (в разі нотаріального по­свідчення договору про закупівлю на вимогу замовника), не можуть бути членами тендерного комітету, не несуть відповідальності за рі­шення, дії або бездіяльність тендерного комітету і службових осіб за­мовника, учасника чи інших осіб, за виконання (невиконання) дого­ворів про закупівлю, укладених на підставі рішення тендерного

150

комітету замовника, та за наслідки, спричинені такими рішеннями, діями або бездіяльністю.

Закупівля може здійснюватися шляхом проведення таких процедур:

• відкриті торги;

• торги з обмеженою участю; -двоступеневі торги;

• запит цінових пропозицій (котирувань); -редукціон;

• закупівля в одного учасника.

Основною процедурою здійснення закупівель є відкриті торги.

Строк подання тендерних пропозицій повинен становити ЗО ка­лендарних днів від дати опублікування оголошення про закупівлю чи надіслання запрошення до участі в ній. В окремих випадках цей строк може бути зменшено до 15 календарних днів (до 10 календарних днів — у разі проведення торгів з обмеженою участю).

Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи.

Під час проведення торгів з обмеженою участю тендерні пропо­зиції мають право подавати лише ті учасники, які запрошені замов­ником взяти участь у процедурі закупівлі. Процедури торгів з обме­женою участю можуть застосовуватися в разі, коли товари, роботи чи послуги через їх складний або спеціалізований характер можуть бути запропоновані обмеженою кількістю учасників. Під час проведення торгів з обмеженою участю замовник запрошує до участі в тендері учасників, кількість яких могла б забезпечити вибір найбільш вигід­ної пропозиції та конкуренцію, але не менше двох.

Процедура двоступеневих торгів застосовується в таких випадках:

• замовник не може скласти конкретного переліку товарів (ро­біт) або визначити вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю необхідно провести по­передні переговори з учасниками;

• усі тендерні пропозиції, подані учасниками для участі у від­критих торгах, замовник відхилив через змову учасників що­до ціни відповідного товару, робіт чи послуг, а також коли учасники, які подали тендерні пропозиції, не відповідали ви­могам, викладеним у тендерній документації;

• предметом закупівлі є проведення наукових досліджень, екс­периментів, або розроблень, надання консультаційних та ін­ших спеціальних послуг.

151

Процедура редукціону застосовується в разі, якщо предметом закупівлі є товари чи послуги, для яких існує постійно діючий ринок і які виробляються чи виконуються не за окремо розробленими специ­фікаціями, за умови, що очікувана вартість предмету закупівлі таких товарів чи послуг перевищує 200 тис. гривень.

Закупівля в одного учасника — це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведен­ня з ним переговорів у разі:

• закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов'язаної із захис­том авторських прав;

• відсутності конкуренції (в тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, вико­нані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи;

• потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасни­ком, призначених для часткової заміни або розширення по­ставок, коли зміна учасника може призвести до закупівлі то­варів чи послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявними товарами чи послугами;

• необхідності виконання додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через неперед-бачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з учасником таких робіт, якщо роботи технічно чи економічно пов'язані з головним до­говором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50% вартості головного до­говору;

• укладення договору про закупівлю з переможцем архітектур­ного конкурсу;

• нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з особли­вими економічними чи соціальними обставинами, яких замо­вник не міг передбачити, у тому числі закупівлі, пов'язаної з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Бюджетна установа-замовник не має права ділити предмет заку­півлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель.

Під час розкриття тендерних пропозицій перевіряється наявність усіх необхідних документів, правильність їх оформлення, а також мають бути оголошені замовником присутнім представникам вико­навця найменування та адреса кожного виконавця, ціна кожної тен-

152

ної пропозиції. Таким чином, обирається одна тендерна пропози-ія яка є економічно вигідною для замовника та надається згода на її оплату, інакше кажучи, акцептується тендерна пропозиція.

Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповід­но ДО положень Цивільного кодексу України та Господарського ко­дексу України. Умови договору про закупівлю, як правило, не по­винні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції переможця процедури закупівлі. Підприємство — переможець тендеру має випи­сати рахунок.

Одним із джерел надходження основних засобів до бюджетної установи є отримання безоплатної допомоги. Згідно із Законом України „Про гуманітарну допомогу" від 22.10.1999 p. № 1192-XIV, безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) — це надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріаль­ної або інших видів компенсацій донорам.

Установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, є отримувачами гуманітарної допомоги. Такі юридичні особи повинні бути зареєстровані в установленому Кабінетом Міністрів України по­рядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. До того ж бюджетні установи та організації є й набувачами гуманітарної до­помоги в разі, якщо вони її потребують і ця допомога надається без­посередньо їм. Донорами можуть бути юридичні та фізичні особи в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допо­могу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.

Підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підста­вою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова зго­да отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач Допомоги має такі самі права на її використання, як і набувач гумані­тарної допомоги. Зміну отримувача гуманітарної допомоги та її пере­адресування можна здійснювати лише за погодженням з іноземними Донорами за рішенням відповідної комісії з питань гуманітарної до­помоги при Кабінеті Міністрів України.

Важливо зазначити, що гуманітарна допомога у вигляді робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних ^т°варів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільня­ться від оподаткування. Комісія з питань гуманітарної допомоги ^може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від оподатку­вання та обов'язкових платежів до бюджету, такі підакцизні товари:

153

автомобілі швидкої медичної допомоги, легкові автомобілі спеціаль­ного призначення для Міністерства внутрішніх справ України; шоко­лад з начинкою та без неї, інші шоколадні вироби, що входять до но­ворічних і різдвяних подарунків, отриманих у термін за два місяці до відповідних свят тощо.

Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) відповідно до Інструкції про корес­понденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення ос­новних господарських операцій бюджетних установ, яка затверджена Наказом ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. (зі змінами).

Основні засоби, отримані безоплатно як безповоротна допомога або дарунок, оцінюють за ринковими вільними цінами (ціною, за яку на дату оцінки об'єкт може бути проданий на активному ринку) на їх аналогічні види.

Слід взяти до уваги, що під час оцінювання безоплатних основ­них засобів установі необхідно керуватися Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-Ш. По-перше, згідно з ним, май­ном, яке може оцінюватися, вважають об'єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби; нематеріальні активи, у тому числі права інтелек­туальної власності тощо. По-друге, залучити оцінювача до складу комісії можна за рішенням керівника установи (виходячи з вимог Ли­ста ДКУ від 07.06.2007 р. № 3.4-04/1458-6755, який стосується пере­оцінки). У такому разі між замовником і суб'єктом оціночної діяль­ності укладається договір.

У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового викорис­тання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за ці­льовим призначенням. Нецільове використання гуманітарної допомо­ги та використання її з метою отримання прибутку є порушенням законодавства про гуманітарну допомогу і тягне за собою криміналь­ну або адміністративну відповідальність. Отримувачі, які допустили порушення відповідного законодавства, можуть бути виключені з єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.

Порядок зарахування на баланс бюджетної організації основних засобів, що надійшли у вигляді гуманітарної допомоги, аналогічний порядку зарахування на баланс основних засобів, придбаних за гро­шові кошти.

154

Оприбуткування основних засобів оформлюють бухгалтерськи­ми записами (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 Кореспонденція рахунків з обліку надходження основних засобів

Що стосується оподаткування операцій з безоплатного отри­мання основних засобів бюджетними організаціями, то, відповідно до п.п. 7.11.2Закону про податок на прибуток, звільняються від оподат­кування доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді кош­тів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань.

Таким чином, вартість основних засобів, отриманих бюджетни­ми організаціями безоплатно або у вигляді гуманітарної допомоги, не обкладається податком на прибуток.

Інформацію про безоплатно отримані основні засоби відобра­жають у меморіальному ордері 4[форма 408(бюджет)].

155