Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність, види та форми заробітної плати.

2. Висвітліть порядок нарахування заробітної плати працівникам та утримань з неї.

3. Визначте підстави та черговість утримань із заробітної плати.

4. Назвіть види та порядок нарахування виплат з розрахунку серед­ньої заробітної плати, доплат і надбавок.

5. Аналітичний та синтетичний облік розрахунків з оплати праці, розрахунків по страхуванню.

6. Особливості виплати заробітної плати через банківські платіжні картки.

7. Визначте порядок документування та відображення в обліку роз­рахунків із стипендіатами.

131

МОДУЛЬ 2 ОБЛІК АКТИВІВ ТА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Розділ 5. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

5.1. Поняття, класифікація та оцінювання основних засобів

Основним результатом діяльності бюджетних установ є послуга. Для надання послуг різного характеру бюджетні установи повинні мати насамперед засоби праці, оскільки саме вони є визначальним іс­тотним елементом у процесі надання послуг. У бухгалтерському об­ліку бюджетних установ засоби праці виокремлюються в самостійний об'єкт обліку, що має назву „необоротні активи".

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку ін­формації про необоротні активи визначені в Інструкції з обліку основ­них засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, зат­вердженій ДКУ від 17.07.2000 р. № 64 (додаток Ж).

Необоротні активи — це матеріальні та нематеріальні активи, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк кори­сної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

У складі необоротних активів обліковуються: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, переда­вальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, музейні цінності виставок, бібліо­течні фонди, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, бі­лизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого викори­стання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промисло­вої власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривало­го використання.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з:

• основних засобів;

• інших необоротних матеріальних активів;

• нематеріальних активів.

Основні засоби — це необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 1000 гривень за одиницю (комплект).

132

До складу основних засобів бюджетних установ включено:

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на поліпшення земель;

• будинки та споруди;

_ машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти та інвентар;

• .багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Крім того, в п. 6 вищезазначеної Інструкції наведено перелік ма­теріальних цінностей, які підлягають зарахуванню до складу основ­них засобів незалежно від вартості:

• сільськогосподарські машини та знаряддя;

• будівельний механізований інструмент;

• робочі та продуктивні тварини;

• усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

• документація з типового проектування.

До основних засобів належать сценічно-постановочні засоби вартістю більше 10 гривень (декорації, меблі та реквізит, бутафорія, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття).

Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалеж­но від вартості:

• знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.);

• бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

• сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі в лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майс­терні, бензозаправки та ін.);

• спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для се­рійного і масового виробництва певних виробів або для виго­товлення індивідуальних замовлень);

• спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;

• формений одяг, призначений для видачі працівникам установи;

• тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, ви­трати на зведення яких включаються до собівартості будіве­льно-монтажних робіт;

• тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на скла­дах або для здійснення технологічних процесів;

133

• предмети, призначені для видачі напрокат;

• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутр_0в-звірі, сім'ї бджіл.

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються ос­новні засоби, розподіляється на:

• балансову вартість;

• первісну вартість;

• відновлювальну вартість.

Балансова вартість — це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

У бухгалтерському обліку основні засоби відображаються за первісною вартістю, до якої включаються всі фактичні витрати пов'язані з їх придбанням, спорудженням і виготовленням, або за відновною (первісною вартістю, зміненою після індексації).

Первісна вартість — це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Відновлювальна вартість — це первісна вартість, змінена після переоцінювання. Зміна первісної (відновлювальної) вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх первісної вартості відпо­відно до чинного законодавства, а також при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модерніза­ції, яка призвела до додаткового укомплектування основних засобів.

Витрати, пов'язані з придбанням основних засобів, відобража­ються за кодом економічної класифікації витрат 2110 „Придбання об­ладнання та предметів довгострокового використання".

При цьому Інструкцією з обліку основних засобів та інших не­оборотних активів бюджетних установ № 64 визначено, що не відно­сяться на збільшення первісної вартості основних засобів:

1. витрати на наймання транспорту для перевезення основних засо­бів. Ці витрати відносяться на фактичні витрати установи та відо­бражаються за кодом економічної класифікації витрат 1135 „Опла­та транспортних послуг і утримання транспортних засобів";

2. суми ПДВ, сплачені при придбанні основних засобів. Залежно від джерела придбання суми ПДВ відносяться:

- на витрати установи та відображаються за КЕКВ 2110 „Прид­ бання обладнання і предметів довгострокового використан­ ня" — при придбанні основних засобів за рахунок коштів за­ гального фонду кошторису;

134

_ до складу податкового кредиту — при придбанні основних засобів за рахунок коштів спеціального фонду. При цьому су­ми ПДВ, сплачені при придбанні основних засобів, бюджетна організація відносить до складу податкового кредиту тільки в тому випадку, якщо вона зареєстрована як платник ПДВ. Як­що ж вона не є платником ПДВ, такі суми відносяться на ви­трати установи за КЕКВ 2110 „Придбання обладнання і пред­метів довгострокового використання".

Згідно з Інструкцією № 64, зміна первісної вартості основних засобів може відбуватися у випадках:

а) індексації (переоцінювання), що проводитися щорічно згідно з ін­ дексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого п.п. 8.3.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку під­ приємств";

б) добудування, дообладнання, реконструкції та модернізації, що спричинили додаткове укомплектування основних засобів;

в) часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок. Зміна первісної вартості основних засобів не є додатковим доходом установи і не на­лежить до доходів.

Основні засоби бюджетних установ переооцінюються тимчасо­вою комісією з переоцінювання, яка назначається наказом керівника установи. До її складу входять:

• заступник керівника установи (голова комісії);

• головний бухгалтер чи його заступник;

• керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухга­лтерії, які обліковують основні засоби;

• особи, на яких покладена відповідальність за збереження ос­новних засобів;

- інші посадові особи (на розсуд керівника установи). Комісія переоцінює кожну окрему одиницю основних засобів і

встановлює нові ціни. Встановлені ціни на однотипні предмети в ме­жах однієї установи повинні бути однаковими.

Комісія з переоцінювання відштовхується від коефіцієнта індек­сації, який визначать відповідно до п.п. 8.3.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням індексу інфляції:

135

Кі = [I (a-1)—10]/100, де: Kі — коефіцієнт індексації;

І (а - 1) — індекс інфляції року, за результатами якого проведена індексація.

Якщо розрахований коефіцієнт індексації менший за одиницю індексація не проводиться, а якщо перевищує, то комісія обґрунтовує свій висновок щодо проведення індексації об'єкта основних засобів Документально його оформлюють протоколом засідання, підписаним її членами.

При проведення індексації основних засобів одночасно індек­сують і балансову (залишкову) вартість, і суму зносу, а не їх первісну вартість.

Коефіцієнт індексації застосовують для всіх необоротних акти­вів, крім землі та об'єктів житлового фонду.

За результатами переоцінки комісія складає Акт про зміну вар­тості основних засобів, який затверджує керівник установи. Відпові­дальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об'єктивність визначення реальної вартості активів — на керівника і голову комісії.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання активів, відноситься одразу на фактичні видатки установи.

Головні завдання обліку основних засобів:

• правильне документальне оформлення і своєчасне відобра­ження в облікових реєстрах надходження основних засобів, їх внутрішнього руху та вибуття;

• контроль за збереженням основних засобів та ефективним ви­користанням кожного об'єкта;

• правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів та видатків, пов'язаних з їх ремонтом;

• точне визначення результатів ліквідації основних засобів;

• достовірна оцінка основних засобів в балансі та звітності.

136