5.8. Облік нематеріальних активів
Нематеріальні активи — це затрати установи на заходи, що не створюють матеріальних об'єктів, але тривалий час повинні приносити певну користь від їхнього використання.
Основні характерні особливості нематеріальних активів:
відсутність матеріальної (фізичної, речової") структури;
використання протягом тривалого часу (більше одного року);
168
здатність приносити користь підприємству;
високий ступінь невизначеності щодо можливого в майбутньому прибутку від їх застосування й терміну ефективного використання.
До нематеріальних активів належать: права на об'єкти промислової власності, авторські права, права користування землею та іншими природними ресурсами, організаційні витрати, програмне забезпечення ЕОМ, гудвіли тощо. Розглянемо деякі з цих понять детальніше.
Об'єкти промислової власності — це права на винаходи, захищені патентами, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо.
Патент на винахід може бути придбаний установою у його автора з метою використання цього винаходу в господарській діяльності установи протягом тривалого часу.
Промислові зразки — це створені на даному підприємстві зразки готової продукції (виробів) і зареєстровані в установленому законодавством порядку, що забезпечує ексклюзивне право підприємства випускати таку продукцію. При цьому інші підприємства не мають права випускати ідентичну продукцію без дозволу підприємства — розробника цього виробу. Аналогічні властивості мають зареєстровані товарні знаки і знаки обслуговування. Так, українські фірми не мають легального права випускати продукцію під знаком зарубіжних компаній, наприклад „Coca-Cola", ,Adidas", тощо без відповідної згоди цих компаній. За порушення цього правила винні притягуються до судової відповідальності у вигляді фінансових санкцій, штрафів, заборони діяльності тощо.
До ноу-хау зараховують технічний досвід, нові технології, тех.-нічні та інші рішення, інші конфіденційні відомості і привілеї (секрети виробництва), які приносять користь у процесі їхнього господарського використання. Ноу-хау, як правило, не купуються (як патенти), а вносяться засновниками (учасниками) у рахунок свого вкладу до статутного капіталу підприємства. Ноу-хау часто є предметом комерційної таємниці і підлягають особливій охороні, їх вартість визначають за домовленістю сторін і оформляють окремою угодою. За цією вартістю їх приймають на облік.
Авторські права — це права на видання, публічне виконання або пшіе використання творів науки, літератури, мистецтва. Установа може придбати таке право в автора твору або ж одержати його безоплат-
169
но (як подарунок). Використання творів, захищених авторським правом, без дозволу їх власника може призвести до тих самих наслідків що й несанкціоноване використання об'єктів промислової власності.
Організаційні витрати — це сукупність витрат, здійснених засновниками під час створення і організації роботи підприємства: розробка засновницьких документів, статуту, плата за консультаційні послуги юридичних та інших спеціальних установ, реєстраційний збір, рекламні видатки тощо, якщо засновницькими документами передбачено вважати їх довгостроковими активами і погашати поступово протягом певного (вказаного в засновницьких документах) періоду шляхом нарахування амортизації.
Гудвіл (ціна фірми) — це різниця між вартістю придбання підприємства та чистою вартістю його активів за даними обліку. Наприклад, вартість активів підприємства становить 100 тис. грн, сума його зобов'язань — 35 тис. грн. Підприємство продано за 75 тис. грн. Звідси чиста вартість активів становить 100 — 35 = 65 тис. грн. Це та сума, яка буде оприбуткована покупцем у вигляді основних і оборотних засобів. А різниця між фактично сплаченою сумою і обліковою вартістю активів становить гудвіл (75 — 65 = 10 тис. грн), який і буде відображено у складі нематеріальних активів. Гудвіл виникає, як правило, при купівлі прибуткового підприємства, коли власник (продавець) хоче компенсувати частково втрачений прибуток внаслідок продажу підприємства. У практиці зарубіжних країн гудвіл інколи називають „репутація фірми", „добре ім'я фірми" і т. ін., за що покупець і переплачує при її придбанні.
Права користування майном — це може бути право користуватися земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщення тощо. Наприклад, право на використання ділянки державного лісу в зоні санаторно-курортного комплексу (без права його вирубування і використання деревини).
Програмне забезпечення ЕОМ — це вартість придбаного програмного забезпечення для електронно-обчислювальних машин, яке використовується протягом тривалого часу і зафіксоване на магнітних носіях інформації (дискетах). Передача такого програмного забезпечення іншим користувачам без дозволу його автора, як правило, не дозволяється.
Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:
- існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод установою внаслідок його використання;
170
- його оцінка може бути достовірно визначена.
Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів в установах мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норми зносу, місце, де буде використовуватися об'єкт.
Аналітичний облік нематеріальних активів здійснюється за видами їх окремих об'єктів.
В обліку нематеріальні активи відображають за первісною вартістю їх придбання або створення на дату прийняття на баланс.
Первісною вартістю безкоштовно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату одержання.
Первісна вартість нематеріального активу, створеного установою, включає прямі витрати на оплату праці, матеріали тощо, які безпосередньо пов'язані із його створенням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Для обліку нематеріальних активів у плані рахунків бюджетних установ передбачено активний синтетичний рахунок 12 „Нематеріальні активи", до якого відкривають два субрахунки.
На субрахунку 121 „Авторські та суміжні з ними права" обліковуються права установи на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо.
На субрахунку 122 „Інші нематеріальні активи" обліковують всі інші нематеріальні активи, що належать установі, за такими групами:
права користування природними ресурсами;
права користування майном;
права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
права на об'єкти промислової власності;
гудвіл;
інші нематеріальні активи.
Оприбуткування придбаних нематеріальних активів оформляється відповідними супровідними документами: актами, угодами, ра-хунками-фактурами тощо. На їх підставі в бухгалтерії оформляються відповідні бухгалтерські проведення за дебетом субрахунків рахунка 12 і за кредитом відповідних субрахунків класу 3 „Кошти, розрахунки та інші активи" або класу 6 „Поточні зобов'язання". Одночасно робиться запис у дебет відповідного субрахунка класу 8 „Витрати" і кредит субрахунка 401 „Фонд у необоротних активах".
171
Оприбуткування безоплатно одержаних нематеріальних активів відображається за дебетом субрахунків рахунка 12 „Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 401 „Фонд у необоротних активах".
Знос нематеріальних активів у бюджетних установах нараховується один раз на рік, перед складанням річного звіту, тобто в останній день грудня, і відображається за дебетом субрахунка 401 „Фонду необоротних активах" і кредитом субрахунка 133 „Знос нематеріальних активів".
Вибуття нематеріальних активів відображається за кредитом субрахунків рахунка 12 та дебетом субрахунка 401 (на залишкову вартість списаних активів) і субрахунка 133 (на суму зносу).
Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з нематеріальними активами наведено в табл. 5.6.
Таблиця 5.6 Кореспонденція рахунків з обліку нематеріальних активів
Операції з вибуття та переміщення нематеріальних активів відображають в окремому меморіальному ордері № 9 — накопичувальній відомості т. ф. № 438 (бюджет), підсумки якої переносять до книги „Журнал-Головна".
172