19.Вірус кору, таксономія. Загальна характеристика ахворювання. Фармакологічні препарати для діагностики та профілактики.

Кір - гостра інфекційна хвороба, що характеризується лихоманкою, катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей, а також плямисто-папульозний висипом на шкірі.

Таксономія. РНК-вірус. Сімейства Paramyxoviridae. Рід Morbillivirus.

Структура і антигенні властивості. Віріон оточений оболонкою з глікопротеїновими шипами. Під оболонкою знаходиться спіральний нуклеокапсид. Геном вірусу - однониткових, нефрагментовані мінус РНК. Є такі основні білки: NP - нуклеокапсідний; М - матриксний, а також поверхневі глікозильовані білки липопротеиновой оболонки - гемаглютинін (Н) і білок злиття (F), гемолізини. Вірус має гемагглютинирующей і гемолітичною активністю. Нейрамінідазу відсутня. Має спільні антигени з вірусом чуми собак і великої рогатої худоби.

Культивування. Культивують на первинно-трипсінізірована культурах клітин нирок мавп і людини, перевіваемих культурах клітин HeLa, Vero. Збудник розмножується з утворенням гігантських багатоядерних клітин - симпластов; з'являються цитоплазматические і внутрішньоядерні включення. Білок F викликає злиття клітин.

Резистентність. У навколишньому середовищі нестійкий, при кімнатній температурі інактивується через 3-4 ч. Швидко гине від сонячного світла, УФ-променів. Чутливий до детергентів, дезінфектантів.

Сприйнятливість тварин. Кір відтворюється тільки на мавпах, інші тварини малосприйнятливі.

Епідеміологія. Кір - антропонозная інфекція, поширена повсюдно. Сприйнятливість людини до вірусу кору надзвичайно висока. Хворіють люди різного віку, але частіше діти 4-5 років.

Джерело інфекції - хвора людина.

Основний шлях інфікування - повітряно-крапельний, рідше - контактний. Найбільша заражаемость відбувається в продромальному періоді і в 1-й день появи висипу. Через 5 днів після появи висипки хворий не заразний.

Патогенез. Збудник проникає через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очей, звідки потрапляє в підслизову оболонку, лімфатичні вузли. Після репродукції він надходить в кров (вірусемія) і вражає ендотелій кровоносних капілярів, обуслав-ливая тим самим появу висипу. Розвиваються набряк і некротичні зміни тканин.

Клініка. Інкубаційний період 8-15 днів. Спочатку відзначаються гострі респіраторні прояви (риніт, фарингіт, кон'юнктивіт, світлобоязнь, температура тіла 39С). Потім, на 3-4-й день, на слизових оболонках і шкірі з'являється плямисто-папульозний висип, що розповсюджується зверху вниз: спочатку на обличчі, потім на тулубі і кінцівках. За добу до появи висипу на слизовій оболонці щік з'являються дрібні плями, оточені червоним ореолом. Захворювання триває 7-9 днів, висип зникає, не залишаючи слідів.

Збудник викликає алергію, пригнічує активність Т-лімфоцитів і імунні реакції, що сприяє появі ускладнень у вигляді пневмоній, запалення середнього вуха і ін. Рідко розвиваються енцефаліт і ПСПЕ.

Імунітет. Після перенесеного кору розвивається гуморальний стійкий довічний імунітет. Повторні захворювання рідкісні. Пасивний імунітет, який передається плоду через плаценту у вигляді IgG, захищає новонародженого протягом 6 місяців після народження.

Лабораторна діагностика. Досліджують змив з носоглотки, зіскрібки з елементів висипу, кров, сечу. Вірус кору можна виявити в патологічному матеріалі та в заражених культурах клітин за допомогою РІФ, РГГА і реакції нейтралізації. Характерно наявність багатоядерних клітин і антигенів збудника в них. Для серологічної діагностики застосовують РСК, РГГА і реакцію нейтралізації.

Лікування. Симптоматичне.

Специфічна профілактика. Активну специфічну профілактику кору прово¬дят підшкірним введенням дітям першого року життя або живою коровою вакцини з аттенуірованних штамів, або асоційованої вакцини (проти кору, паротиту, краснухи). В осередках кору ослабленим дітям вводять нормальний імуноглобулін людини. Препарат ефективний при введенні не пізніше 7-го дня інкубаційного періоду.