27.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція віруснейтралізації, механізм.Принципи використання, діагностична цінність.

В вірусології методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій мають свою специфіку, враховуючи особливості біології вірусів. Використовуються вірусоскопіческій, вірусологічний та серологічний методи лабораторної діагностики.

Вірусоскопіческій метод полягає у виявленні вірусу в досліджуваному матеріалі під мікроскопом. Найчастіше використовують електронний мікроскоп, рідше – люмінесцентний. Світлова мікроскопія через мізерно малих розмірів вірусів практично не застосовується. Лише для виявлення великих вірусів, використовуючи методи сверхокраскі, можна застосувати світловий мікроскоп. Крім того, за допомогою світлового мікроскопа можна виявити внутрішньоклітинні включення, які утворюються в уражених клітинах при деяких інфекціях.

Вірусологічний метод полягає у зараженні досліджуваним матеріалом чутливої ​​біологічної моделі (лабораторні тварини, курячі ембріони або культури клітин), індикації вірусу і його подальшої ідентифікації. При зараженні лабораторних тварин індикація вірусів проводиться, як правило, по клінічній картині хвороби, патолого-анатомічних змін орієнтовно і остаточно, наприклад, за допомогою реакції гемаглютинації. Ця ж реакція дозволяє виявити віруси в курячому ембріоні, видимих ​​змін при розтині якого, як правило, не спостерігається. У культурі клітин наявність вірусу визначають за цитопатичної дії (у тому числі утворення внутрішньоклітинних включень), гемадсорбції, феномену бляшкоутворення, реакції гемаглютинації, відсутності зміни забарвлення індикатора. Ідентифікація вірусу здійснюється за допомогою серологічних реакцій (РПГА, РГГА, РН, РСК, ІФА та ін.). Вірусологічний метод дозволяє точно визначити природу збудника, але він вимагає достатнього часу (5-7 днів і більше), значних матеріальних витрат і небезпечний.

Особливістю серологічного методу у вірусології є дослідження парних сироваток. Першу сироватку беруть у хворого в гострий період на початку хвороби, зберігають при температурі 4-8? С, а другу сироватку беруть через 10-14 днів. Сироватки досліджують одномоментно. Про хворобу свідчить сероконверсия, тобто наростання титру антитіл у другій сироватці по відношенню до першої. Діагностичної є сероконверсия в 4 рази і вище. Так як багато вірусні хвороби протікають гостро, цей варіант серологічного методу зазвичай застосовують для ретроспективної діагностики.

Провідним методом лабораторної діагностики вірусних інфекцій є вірусологічний.

Реакція вірус-нейтралізації гальмування гемаглютинації. РН – специфічні АТ сироватки нейтралізують інфекц. активність вірусу. Це можна перевірити при зараженні комплексом АГ-АТ чутливих клітин культур.

28.Реакції аглютинації,компоненти реакції.Значення для організму і діагностики.

Реакції аглютинації — це прості реакції склеювання корпускулярних антигенів за допомогою антитіл.

РЕАКЦІЯ АГЛЮТИНАЦІЇ Аглютинація – це серологічна реакція між антитілами (аглютинінами) і антигенами (аглютиногенами), розміщеними на поверхні бактеріальної клітини, яка приводить до утворення специфічного комплексу антиген - антитіло.

Розрізняють:

— прямі реакції аглютинації, що використовують для виявлення антитіл у сироватці крові хворого. Додавання суспензії убитих мікробів до сироватки хворого викликає утворення пластівчастого осаду (позитивна реакція склеювання мікробів антитілами). Використовується для визначення черевного тифу, паратифу й ін.

— реакція пасивної, чи непрямий гемагглютинації заснована на використанні еритроцитів з адсорбованими на їхнє поверхні антигенами, взаємодія яких з відповідними антитілами сироватки крові хворих приводить до утворення фестончатого осаду. Використовується для визначення вагітності, виявлення підвищеної чутливості хворих до лікарських препаратів і гормонів;

— реакція гальмування гемагглютинації заснована на здатності антитіл імунної сироватки нейтралізувати віруси, що у результаті утрачають властивість склеювати еритроцити. Використовується для діагностики вірусних хвороб;

— реакція коагглютинації — різновид реакції аглютинації, у якій антигени збудника визначають за допомогою стафілококів, попередньо оброблених імунною діагностичною сироваткою

РА широко застосовують для серологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В (реакція Відаля), бруцельозу (реакція Райта), висипного тифу (реакція з рикетсіями Провачека), туляремії, лепто­спірозу та інших захворювань, коли за допомогою відомих бактерій (діагностикумів) визначають у сироватці крові хворих відповідні аглютиніни.

Реакція Аглютинаціі – склеювання крупних корпускулярних АГ під дією специфічних антитіл. АГ в РА назив. агглютикоген , а АТ аглютинін, комплекс – аглютинат.

Механізм: при взаємодії АГ – детермінанти активних центрів АТ утворюють комплекс по типу решітки. Використ для СИ і СД. РНГА – використовується коли АГ розчинний. При взаємодії АГ і АТ еритроцити склеюються і утв.осад з неров. краєм.