81.Нормальна мікрофлора організму людини, її роль у фізіологічних процесах. Поняття про дисбактеріоз та засоби для його корекції.

Нормальна мікрофлора людини – це сукупність безлічі мікробіоценозів, що характеризуються певними взаємозв’язками і місцем проживання.

В організмі людини відповідно з умовами проживання формуються біотопи з певними мікробіоценозу. Будь мікробіоценоз – це спільнота мікроорганізмів, що існує як єдине ціле, пов’язане ланцюгами живлення і Мікроекологія.

Нормальна мікрофлора тіла здорової людини (еумікробіоз) - су­купність мікробіоценозів усіх її біотопів. Вона сформувалась у процесі еволюції. Найбільш чисельні мІкробіоценози утворились на шкірі, в ротовій і носовій порожнинах, піхві, товстому кишечнику. Але внутрішнє середовище макроорганізму (кров, лімфа, тканини) не містить мікробів. Порівняно мало їх у бронхах, легенях, жовчних і сечовивідних шляхах, на слизовій ока.

Кількість і видовий склад мікрофлори залежить від віку, статі, клімату, режиму харчування, мікробіоценозів навколишнього сере­довища, індивідуальних санітарно-гігієнічних навичок тощо. Особливу роль у змінах нормальних мікробіоценозів відіграють антибіотики, інші хіміотерапевтичні та імунологічні препарати. Вони спричиняють сильний селективний тиск на популяції окремих бактерій, знищуючи чутливі особини і сприяють розвиткові стійких варіантів. Боротьба з такими резистентними мікроорганізмами є однією з актуальних проблем сучасної медицини. Лікарям будь-якого профілю і середнім медпрацівникам потрібно знати якісний і кількісний склад мікрофло­ри окремих біотопів, щоб раціонально призначати антимікробні препарати.

Види нормальної мікрофлори: 1) резидентна – постійна, характерна для даного виду; 2) транзиторна – тимчасово потрапила, нехарактерна для даного біотопу; вона активно не розмножується. Нормальна мікрофлора формується з народження. На її формування впливають мікрофлора матері та внутрішньолікарняної середовища, характер вигодовування.

Роль кишкової мікрофлори:

1) формує нормальну слизувату оболонку кишечнику;

2) бере участь у руйнуванні надлишку травних секретів (наприклад, ентерокінази і фосфатази);

3) бере участь у процесах детоксикації деяких фармакологічно активних речовин, що надходять ззовні чи утворюються в процесі травлення;

4) синтезує вітаміни групи В, нікотинову, фолієву кислоти (Е. coli, лактобактерії, біфідобактерії);

5) сприяє нормальному розвитку лімфоїдної тканини кишечнику;

6) беруть участь в обміні речовин: мікроби кишечнику можуть впливати на газовий обмін, активізуючи функцію щитовидної залози;

7) є антагоністами патогенних бактерій.

Фактори, що впливають на стан нормальної мікрофлори. 1. Ендогенні: 1) секреторна функція організму; 2) гормональний фон; 3) кислотно-основний стан. 2. Екзогенні умови життя (кліматичні, побутові, екологічні). Мікробне обсіменіння характерно для всіх систем, що мають контакти з навколишнім середовищем. В організмі людини стерильними є кров, ліквор, суглобова рідина, плевральна рідина, лімфа грудної протоки, внутрішні органи: серце, мозок, паренхіма печінки, нирок, селезінки, матка, сечовий міхур, альвеоли легенів. Нормальна мікрофлора вистилає слизові оболонки у вигляді біоплівки. Цей полісахаридний каркас складається з полісахаридів мікробних клітин і муцину. У ньому знаходяться мікроколонії клітин нормальної мікрофлори. Товщина біоплівки – 0,1-0,5 мм. У ній міститься від декількох сотень до декількох тисяч мікроколоній. Формування біоплівки для бактерій створює додатковий захист. Усередині біоплівки бактерії більш стійкі до дії хімічних і фізичних факторів. Етапи формування нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту (ШКТ): 1) випадкове обсіменіння слизової. У ШКТ потрапляють лактобацили, клостридії, біфідобактерії, мікрококи, стафілококи, ентерококи, кишкова паличка та ін; 2) формування мережі з стрічкових бактерій на поверхні ворсинок. На ній фіксуються в основному паличкоподібні бактерії, постійно йде процес формування біоплівки. Нормальна мікрофлора розглядається як самостійний екстракорпоральний орган з певною анатомічної структурою та функціями. Функції нормальної мікрофлори: 1) бере участь у всіх видах обміну; 2) детоксикація відносно екзо-і ендопродуктов, трансформація і виділення лікарських речовин; 3) участь у синтезі вітамінів (групи В, Е, Н, К); 4) захист: а) антагоністична (пов’язана з продукцією бактеріоцинів); б) колонизационная резистентність слизових оболонок; 5) імуногенна функція. Найбільшою обсемененностью характеризуються: 1) товстий кишечник; 2) ротова порожнина; 3) сечовидільна система; 4) верхні дихальні шляхи; 5) шкіра.

Дисбактеріо́з (від грец. дис- — префікс, що означає «відхилення від норми», «порушення функції» і «бактерія», часто в медичній літературі — «дисбіоз») — якісна зміна нормального видового складу бактерій (мікробіоти) кишечника або шкіри, яка є проявом багатьох хвороб.

Дисбактеріоз виникає у результаті порушення рівноваги кишкової мікрофлори через низку можливих причин: вживання антибактеріальних речовин, зокрема антибіотиків, неправильного харчування, порушення функції імунітету і тому подібне. У результаті порушення конкурентних взаємин нормальної мікрофлори органу їх місце часто займають патогенні мікроорганізми, наприклад гриби кандида, або аспергіл.