60.Види взаємодії вірусів та клітин. Принципи дії противірусних препаратів.

Віруси – це неклітинні форми життя, які мають власний геном і здатні до розмноження у клітинах хазяїна, використовуючи їх метаболічні процеси. За хім. складом: біополімери, що складаються з нуклеїнової кислоти і білка. Відмітні властивості вірусів:1) субмікроскопічні розміри (нанометри);2) фільтрування через бактеріальні фільтри;3) неклітинна будова;4) один тип Н.К. - РНК або ДНК яка оточена білковою оболонкою (капсидом): субодиниці – капсомери – поліпептидні ланцюги навколо НК певним чином зєднуючись утв білковий капсид.;5) ізольована Н.К може бути інформаційною, інфекційною;6) не мають обміну речовин, вони облігатні внутрішньоклітинні генетичні паразити;7) спосіб розмноження диз'юнктивний - роздільний;8) здатні до кристалізації.

Віруси є облігатними внутрішньоклітинними паразитами. Вони проходять всі основні етапи репродукції (розмноження). За кінцевим результатом взаємодії вірусу з клітинами виділяють такі типи:

I. продуктивний тіш взаємодії - характеризується тим, що в результаті проникнення і репродукції клітина гине, з неї виходить багато вірусів (вірусне потомство);

II. інтегративний — характеризується тим, що відбувається об'єднання або інтеграція генома вірусу і клітини. Найбільш характерний такий тип для ДНК геномних вірусів (герпеса, аденовірусів), для РНК геномних інтеграція можлива за допомогою ферментів оберненої транскриптази (ОТ). ОТ - переписує інформацію з РНК вірусу , синтезує його ДНК-копію. Вона інтегрує з генома клітини. Вірус у такому стані називається провірусом (вірус імунодефіциту людини — ВІЛ).

Усі властивості вірусів як біологічних об'єктів та патогенних агентів проявляються при їхній взаємодії з чутливим клітинами. Ця взаємодія відбувається за кількома стадіями:

1. Специфічна адсорбція віруса на клітині внаслідок взаємодії білків віріона і особливих рецепторів клітини.

2. Проникнення віруса в клітину (віропексис) відбувається шляхом захоплення віріона клітиною (піноцитоз).

3. Депротеїнізація віріона - звільнення вірусного геному від білкових оболонок - "роздягання". Здійснюється при злитті оболонки віруса з мембранами клітини та при дії клітинних ферментів.

4. Синтез вірусних компонентів. Цю стадію називають "екліпс-фазою", фазою "затемнення" - в цей час вірус не виявляється як індивідуальна структура або інфекційний агент. Екліпс-фаза властива тільки вірусам.

Під час вказаної фази здійснюються процеси транскрипції - синтезу вірусних матричних молекул мРНК для ДНК-вмісних вірусів або плюс-РНК для вірусів, що мають РНК мінус-типу. З участю інформаційних молекул відбувається синтез вірусних білків на рибосомах клітини (трансляція). Одночасно йде відтворення вірусного геному - синтез віріонних ДНК або РНК (редуплікація). Залежно від типу вірусів, процеси транскрипції і редуплікації відбуваються у ядрі або цитоплазмі клітини, а трансляція - у цитоплазмі.

5. Утворення нових вірусних часток. У простих вірусів віріони утворюються шляхом самозбирання. Нуклеокапсиди складних вірусів утворюються також при самозбиранні, а суперкапсидна оболонка

формується з участю мембран клітини. Ліпіди суперкапсидної оболонки — клітинного походження, а білки - вірусного.

6. Вихід віруса з клітини. Може відбуватися одномоментно, клітина при цьому руйнується, або поступово - віріони наче "відшнуровуються" від поверхні клітини. Але через деякий час клітина також гине.