51.Вірусні вакцини, класифікація, принципи одержання вимоги до них.

Вакцини (Vaccines) - препарати, призначені для створення активного імунітету в організмі щеплених людей чи тварин.

Основним діючим початком кожної вакцини є іммуноген, тобто корпускулярна чи розчинена субстанція, що несе на собі хімічні структури, аналогічні компонентам збудника захворювання, відповідальним за вироблення імунітету.

Вакцини-препарати що отримані з мікробів продуктів їх життєдіяльності їх синтетичних або генно-інженерних аналогів які використовуються для активної імунізації людей та тварин з метою специфічної профілактики та терапії Класифікація за походженням: 1.корспускулярні (з цілих мікробних клітин): живі, вбиті. 2. вакцини з антигенних комплексів: хімічні. Субодиничні. 3. Анатоксини. 4. синтетичні. 5. генно-інженерні 6. антиідіотипічні Контроль: на стерильність на відсутність шкідливості на специфічну активність (імуногенність) на реактогенність (на лаб твар або добровольцях) на онкогенність Подвійний контроль (в спец інституті та на заводі)

Вірусні живі вакцини: віспяна (на основі вірусу віспи корів); корева (зі штаму Л-16 і штаму Едмонстон, отриманих А. А. Смородінцевим і М. П. Чумаковим); поліомієлітна (зі штамів А. Себіна типів 1, 2, 3); проти жовтої лихоманки (зі штаму 17D); грипозна (з лабораторних штамів, отриманих В. М. Ждановим і ін.); проти венесуельського енцефаломієліта коней (зі штаму 230, отриманого В. А. Андрєєв і А. А. Воробйов); паротитна (зі штамів, отриманих А. А. Смородінцевим і Н. С. Клячко).

52.Аутоантитіла, їх роль у виникненні аутоімунних процесів Аутоімунні захворювання, принципи їх лікування.

АУТОАНТИТІЛА — антитіла до молекул речовин, що входять до складу власних клітин або тканин організму. Продукція А. виникає в результаті імунної відповіді на аутоантигени, появи «заборонених» клонів В-лімфоцитів або порушення механізму імунного розпізнавання «свого» і «чужого». На синтез А. впливають екзо- та ендогенні фактори (спадкоємна схильність). За фізико-хімічними властивостями А. відрізняються від антитіл, індукованих екзоантигенами. Розрізняють повні А. (холодові гемаглютиніни, антилейкоцитарні антитіла, антитіла при хронічному тиреоїдиті), неповні А. (при ревматизмі) та сироваткові фактори (антинуклеарний, ревматоїдний). Передбачається значення А. у фізіологічних (розвиток ембріона, старіння організму, видалення з організму ушкоджених і загиблих клітин, дегенерованих білків) і патологічних процесах (див. Автоімунні захворювання). Виявлення А. так само, як і аутоантигенів, — один із головних критеріїв виявлення автоімунної природи хвороби чи присутності автоімунного компонента в патогенезі інфекційних і неінфекційних захворювань. Проводиться за допомогою звичайних імунологічних реакцій: прямої аглютинації лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, непрямої аглютинації часток, навантажених аутоантигенами, преципітацією в гелі або буферному розчині; РЗК, РН, реакція імунофлуоресценції (РІФ) та ін.

Аутоаллергічні (аутоіммунні) захворювання розвиваються в результаті вироблення антитіл, які можуть взаємодіяти з антигенами власного організму. Це може відбуватися при демаскуванні антигенів, при знятті толерантності і при соматичних мутаціях. Демаскування антигенів спостерігається у високодифференційованних органах при порушенні гістогематичних бар'єрів. Зняття імунної толерантності до нормальних компонентів тканин можливе, наприклад до гаптену свого організму, при заміні носія гаптену. Соматичні мутації в різних органах можуть призвести до появи клітин, що володіють антигенними властивостями по відношенню до свого організму. Мутація імуноцитів може стати причиною аутоіммунних захворювань у зв'язку з тим, що призводить до появи "заборонених" клонів, що сприймають нормальні компоненти організму як антигени. Встановлено існування ще двох механізмів аутоіммунних захворювань: а) недостатність антіїдіотипічних антитіл; б) зрив розпізнавання "свого" за допомогою рецепторів, в якості яких Т-лімфоцити використовують антигени головного комплексу гістосумісності МНС. Аутоіммунна патологія частіше спостерігається у жінок. Це пов'язано, як вважають, з розміщенням генів, що відповідають за формування імунокомпетентної тканини, в Х-хромосомі. Оскільки у жінок дві Х-хромосоми, то і мутації цих генів можуть зустрічатися частіше, ніж у чоловіків.