66.Основні властивості вірусів людини та їх використання для діагностики,лікування, профілактики вірусних інфекцій.

Віруси – це неклітинні форми життя, які мають власний геном і здатні до розмноження у клітинах хазяїна, використовуючи їх метаболічні процеси.

Віруси є збудниками багатьох гострих і хронічних інфекційних хвороб людини. Належність їх до окремих родин визначається типом нуклеїнової кислоти, структурою, наявністю або відсутністю зовнішньої оболонки чи фермента зворотної транскриптази та ін. За цими ознаками вони поділені на дві великі групи: РНК-місткі (РНК-геномні) та ДНК-місткі (ДНК-геномні) віруси.

Для лікування і профілактики вірусних інфекцій зараз використовують ряд спеціальних речовин. Широко застосовується білок інтерферон, який виробляється клітинами в разі їхнього інфікування вірусом і перешкоджає зараженню нових клітин для боротьби з вірусними захворюваннями людини використовують людський інтерферон. Використовують також спеціальні препарати, що запобігають розмноженню вірусів. Проте, найбільший успіх у боротьбі з вірусами приносить профілактика цих інфекцій. Більшість вірусних інфекцій людини легше попередити, ніж лікувати. найбільш поширеним заходом профілактики вірусних інфекцій людини залишається щеплення.

В основу класифікації вірусів покладено такі властивості : тип нуклеїнової к-ти, вміст її у вібріоні у %, кількість ниток у ній, відносну молекулярну масу, а також особливості будови вірусів, їх репродукції.

Відомо 17 родин ДНК-геномних і 42 родини РНК-геномних, із них тільки 6 родин ДНК-геномних і 11 родин РНК-геномних вірусів мають значення в медицині та ветеринарії.

Для лабораторної діагностики вірусних інфекцій використовуються різні методи.

Вірусологічне дослідження (світлова мікроскопія) дозволяє виявити характерні вірусні включення, а електронна мікроскопія – самі віріони, і за особливостями їх будови діагностувати відповідну інфекцію (наприклад, ротавирусную).

Вірусологічне дослідження спрямоване на виділення вірусу і його ідентифікацію. Для виділення вірусів використовують зараження лабораторних тварин, курячих ембріонів або культури тканин. Первинну ідентифікацію виділеного вірусу до рівня сімейства можна провести за допомогою: визначення типу нуклеїнової кислоти (проба з бромдезоксіурідоном), особливостей її будови (електронна мікроскопія), розміром віріона (фільтрування через мембранні фільтри з порами діаметром 50 і 100 нм), наявності суперкапсідную оболонки (проба з ефіром), гемагглютининов (реакція гемаглютинації),

типу симетрії нуклеокапсида (електронна мікроскопія). Результати оцінюються по зараженню культури тканини пробою, підданої відповідній обробці, і з наступним урахуванням результатів зараження методом кольорового пробі фільтрування. Істотне значення для ідентифікації вірусів (до роду, виду, всередині виду) має також вивчення їх антигенного будови, яке проводиться в реакції вірусонейтралізаціі з відповідними імунними сироватками. Сутність цієї реакції полягає в тому, що після обробки гомологічними антитілами вірус втрачає свою біологічну активність (нейтралізується) і клітина господаря розвивається так само, як і неінфікованих вірусом. Про це судять по відсутності цитопатичної дії, кольоровий пробі, результатами реакції гальмування гемаглютинації (РГГА), відсутності змін при зараженні курячих ембріонів, виживаності чутливих тварин.

Вірусологічне дослідження – це «золотий стандарт» вірусології і має проводиться в спеціалізованій вірусологічної лабораторії. В даний час воно використовується практично тільки в умовах виникнення епідемічного спалаху того чи іншого вірусного інфекційного захворювання. Для діагностики вірусних інфекцій широке застосування знайшли методи иммунодиагностики (серодиагностики і іммуноіндікаціі). Вони реалізуються в найрізноманітніших реакціях імунітету: радіоізотопний імунний аналіз (РІА), імуноферментний аналіз (ІФА), реакція імунофлюоресценції (РІФ), реакція зв’язування комплементу (РСК), реакція пасивної гемаглютинації (РПГА), реакції гальмування гемаглютинації (РГГА) та інші.

При використанні методів серодиагностики обов’язковим є дослідження парних сироваток. При цьому чотириразове наростання титру антитіл у другій сироватці в більшості випадків служить показником протікає або свежеперенесенной інфекції. При дослідженні однієї сироватки, взятої у гострій стадії хвороби, діагностичне значення має виявлення антитіл класу Ig М, яке свідчить про гостру інфекції. Великим досягненням сучасної вірусології є впровадження в практику діагностики вірусних інфекцій молекулярно-генетичних методів (ДНК-зондування, полімеразної ланцюгової реакції – ПЛР). У першу чергу з їх допомогою виявляють персистирующие віруси, що знаходяться в клінічному матеріалі, насилу виявляються або не виявляються іншими методами.

Профілактика вірусних інфекцій — це, в першу чергу, зміцнення власного імунітету, що дозволяє протистояти ворожим вторгненням мікроорганізмів. А це вимагає не тільки прийому імуномодулюючих препаратів, а перебудову способу життя в цілому, що включає в себе здоровий режим руху і харчування, розвиток навичок саморегуляції.