Лікування

Призначаються про- та пребіотики.

Дисбактеріоз: лікування

Враховуючи те, що часто дисбактеріоз розвивається під впливом безлічі різних причин, лікування цього захворювання має бути неодмінно комплексним. Лікувальну тактику визначають особливості супутнього захворювання, дисбактеріоз спровокував, а також особливості симптоматики, переважаючою при цьому синдромі. Основні заходи лікування зводяться до наступного:

• призначення дієти, зміна пацієнтом способу життя; • усунення тими чи іншими заходами надлишкового росту патогенної мікрофлори в кишечнику; • забезпечення імплантації корисною для організму мікрофлори; • розробка заходів, орієнтованих на підвищення імунітету, що саме по собі покликане забезпечити нормальну (природну) мікрофлору в кишечнику. При появі симптоматики, що вказує на дисбактеріоз, необхідно звернутися до терапевта і до гастроентеролога

82. Холерний вібріон: морфологія, культуральні властивості, антигенна структура, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.

Холерний вібріон (лат. vibrio choleraе) — це грам-негативна бактерія, що належить до роду вібріон. Цей збудник спричиняє у людей холеру. Холера — це гостра кишкова інфекція. Вібріони передаються від хворих і носіїв через їжу, воду, мух і брудні руки, що характерно для всіх кишкових інфекцій. Оскільки існують приховані форми перебігу хвороби, виділення збудника в навколишнього середовища обумовлює його постійну циркуляцію. Найбільш схильні до холери особи, які проживають у несприятливих умовах (відсутність питної води) і не дотримують правил особистої гігієни. Найчастіше підйом захворюваності відзначають у літньо-осінній сезон.

Культуральні властивості

Холерні вібріони — факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (рН 8,5-9,5). Дуже добре й швидко ростуть у 1% лужній пептонній воді, випереджаючи ріст інших бактерій. Вже через 5-6 годин на її поверхні виникає ніжна плівка блакитного кольору. На лужному МПА через 10-12 год утворюють середніх розмірів гладенькі круглі прозорі колонії з блакитним відтінком і чітко окресленим краєм.

Антигенна будова

Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени. За О-антигеном всі вібріони поділені на багато серогруп О1, О2, О3 та ін. до О160. За груповим джгутиковим Н-антигеном вирізняють 100 серогруп. Холеру у людей спричиняють представники 01 серогрупи (за О-антигеном): V. cholerae біовар cholera (або класичний) та V. cholerae біовар El Tor. Останній відрізняється від класичного вібріону тим, що має гемолітичні властивості. Також холеру спричиняють представники серогрупи О139.

У свою чергу 01-антиген складається з окремих антигенних фракцій А, В, С. Різні комбінації їх властиві трьом сероварам: Огава (АВ), Інаба (АС) і Гікошима (АВС). Останній серовар є перехідним між двома першими, багато хто в даний час заперечує його існування. Усі три серовари аглютинуються 01 сироваткою.

Вирізняють й так звані НАГ-вібріони^[3] — непатогенні і умовнопатогенні (можуть зумовлювати так звані холероподібні неепідемічні діареї) V. cholerae, які не належать до серогруп О1 чи О139 й не агглютинуються відповідними сироватками. Доведена можливість трансформації холерних вібріонів у НАГ-вібріони й навпаки.