87.Тінкторіальні властивості мікробів; Методи фарбування бактерій та їх окремих структур. Особливості структури клітинної стінки грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Серотерапія - це застосування імунних сироваток тварин або людини з лікувальною метою при інфекційних захворюваннях. Лікувальні імунні сироватки (див.) поділяють на антитоксичні, антимікробні та антивірусні. Серотерапії застосовують у тих випадках, коли збудники інфекції або їх токсинивже проникли в організм і з'явилися перші клінічні ознаки інфекційного захворювання.

Часто необхідно терміново попередити розвиток захворювання в людини, яка була в контакті з джерелом інфекції. Такий захист досягають введенням готових антитіл (імунних сироваток, імуноглобулінів).  Імунні сироватки та імуноглобуліни вживають і для лікування  інфекційних захворювань, особливо тих, при яких вирішальну роль відіграють білкові токсини.  Усі лікувально-профілактичні сироватки поділяють на антитоксичні, антимікробні й антивірусні.

 Антитоксичні сироватки (протиправцева, протидифтерійна, протиботулінові, протигангренозні та ін.) виготовляють у науково-дослідних інститутах шляхом гіперімунізації коней відповідними анатоксинами (дифтерійними, ботуліновими, гангренозними тощо). Після кількох циклів гіперімунізації в коней беруть кров і одержують відповідну антитоксичну сироватку, в якій міститься величезна кількість специфічних антитіл (антитоксинів). Сироватки очищують від баластних речовин, перевіряють на стерильність, нешкідливість, апірогенність і активність. Їх обовязково титрують, тобто визначають концентрацію антитіл, яку виражають у антитоксичних одиницях (АО) або в міжнародних одиницях (МО). За одну таку одиницю приймають найменшу кількість сироватки, яка нейтралізує певну кількість DLM відповідного токсину. Для кожного виду сироватки є своє визначення АО (МО). Так, за 1 АО протидифтерійної сироватки приймають найменшу її кількість, яка нейтралізує 100 DLM дифтерійного токсину для гвінейської свинки масою 250 г. На етикетках ампул із сироватками обовязково вказують кількість АО (МО), що необхідно для визначення лікувальної чи профілактичної дози.

Антимікробні (антивірусні) сироватки виготовляють шляхом гіперімунізації тварин відповідними вбитими бактеріями (вірусами) або їх антигенами.

Антитоксичні гетерогенні сироватки виходять шляхом гипериммунизации різних тварин. Вони називаються гетерогенними тому містять чужорідні для людини сироваткові білки. Більш кращим є застосування гомологічних антитоксических сироваток, для отримання яких використовується сироватка перехворілих людей (корова, паротідная), або спеціально імунізованих донорів (протиправцева, протівоботуліністіческая), сироватка з плацентарної а так само абортивної крові, що містять антитіла до ряду збудників інфекційних хвороб внаслідок вакцинації або перенесеного захворювання.  Для очищення і концентрування антитоксических сироваток використовують методи: осадження спиртом або ацетоном на холоді, обробка ферментами, аффинная хроматографія, ультрафільтрація.   Активність імунних антитоксических сироваток висловлюють в антитоксичних одиницях, т. Е. Тим найменшим кол-вом антитіл, яке викликає видиму або реєструються відповідним способом реакцію з певним кол-вом специфічного антигену. Активність антитоксической протиправцевої сироватки і відповідного Ig виражається в антитоксичних одиницях.  Антитоксичні сироватки застосовуються для лікування токсінеміческіх інфекцій (правець, ботулізм, дифтерія, газова гангрена).  Після введення антитоксичних сироваток можливі ускладнення у вигляді анафілактичного шоку і сироватковоїхвороби, тому перед введенням препаратів ставлять алергічну пробу на чутливість до них пацієнта, а вводять їх дрібно, по Безредке.

Антитоксичні сироватки використовують для специфічної профілактики тих інфекційних захворювань, збудники яких продукують екзотоксини. В медичній практиці найчастіше використовують такі антитоксичні сироватки: протидифтерійну, протиправцеву, протиботулінічну, протигангренозну. Механізм лікувальної дії цих сироваток полягає в тому, що вони нейтралізують екзотоксини відповідних збудників. Титрують ці сироватки в реакції флокуляції, активність вимірюється в антитоксичних або міжнародних одиницях (АО, МО). Наприклад, за 1 АО протидифтерійної сироватки беруть мінімальну її кількість, яка зв’язується з однією імуногенною одиницею відповідного анатоксину і викликає початкову (ініціальну) флокуляцію, або на чутливих тваринах нейтралізує 100 Dosis letalis minima дифтерійного токсину. Для специфічної терапії та профілактики дифтерії, правцю, ботулізму та газової гангрени існують також відповідні імуноглобуліни. Крім того, для специфічної терапії та профілактики інших інфекційних захворювань використовують імуноглобуліни: протистафілококовий, протисибірковий, протилептоспірозний, протигрипозний, проти кліщового енцефаліту, проти натуральної віспи, проти сказу, проти поліомієліту та інші.