37.Хіміотерапевтичні препарати.Їсторія їх створення. Хіміотерапевтичний індекс. Меха нізм антибактеріальної дії сульфаніламідів.

Хіміотерапія –специфічне протимікробне, проти паразитарне лікування за допомогою хімічних речовин. Ці речовини (хіміотерапевтичні препарати) мають важливу властивість- вибіркова дія проти хворобливих мікроорганізмів в умовах макроорганізму.

 

Хіміотерапевтичні препарати: галогенові (хлорамін, хлорцин, пантоцид), (йодоформ, йодикол, розчин Люголя); окисники(перекис водню, перстерил, дезоксон-1); солі важких металів(ртуті, срібла, міді, цинку, свинцю, вісмуту); нітрофурани(фурацилін, фурадонін, фуразолідон, фурапласт);барвники(похідні хіноліну, хіноксаліну); альдегіди (формальдегід, лізоформ, цитраль); кислоти (бензойна, саліцилова, борна, бікармінт, цигерол);поверхнево-активні речовини; сульфаніламідні препарати(сульфадимезин, фталазол, сульгін, сульфадиметоксин, бісептол).

Хіміотерапевтичний індекс –відношення максимальної дози препарату, що переноситься хворим (Dosis tolerantia), до мінімальної лікувальної(Dosis curativa).Цей показник не повинен бути меншим 3.

Основні групи хіміотерапевтичних речовин:- ко­лоїдний розчин срібла (коларгол, протаргол) як антимікробний пре­парат місцевої дії; -препарати сурми (стібозан), вісмуту, миш'яку для лікування протозойних та спірохетозних інфекцій; -сульфаніламіди: похідні параамінобензойної кислоти. Основні препарати: парааміносаліцилова кислота (ПАСК), похідні гідразинів ізонікотинової кислоти (ГІНК) — ізоніазид, тубазид, флуринізид, метазид, фтивазид; резервні препарати — етамбутол, етіонамід, протіонамід. -протигрибкові засоби: азоли-імідазоли і триазоли: кетокеназол (нізорал), міконазол, флуконазол, еконазол; 5-фторцитозин, тербінафін, мікосептин, батрафен, декамін, ундицелинова к-та, калію йодид; -протималярійні засоби — Хлорохіни (амінохіноліни): хлорохін (хінгамін, делагіл), гідроксихлорохін (плаквініл); вони діють не еритроцитарні форми плазмодіїв. Фансидар (сульфадоксин-піретамін) діє на резистентні до хлорохіну форми плазмодіїв. Примахін діє на позаеритроцитарні ста­дії розвитку плазмодіїв. Прогуаніл застосовується для хіміопрофілактики малярії. Артемізин (хінгхаосу), препарат одержаний з поли­ну, відомі численні похідні; - противірусні засоби — пригнічують репродукцію вірусів: похідні адамантану — ремантадин, анало­ги нуклеотидів — йоддезоксиуридин, ацикловір, азидтимідин, інгібі­тори вірусних ферментів — інвіразе, кріксіван.

Сульфаніламіди. Похідні параамінбензойної кислоти, діють як антиметаболіти цієї необхідної для бактерій сполуки. Мають широкий спектр дії. Відносяться до найпоширеніших антимікробних засобів. Застосовують препарати:

З коротким періодом напіввиведення з організму – сульфазин, сульфадимезин

Препарати з середньою тривалістю дії – сульфадиметоксин, мадрібон

Препарати тривалої дії – сульфален.

38.Стрептококи - їх роль в етіології ревматизму. Препарат о-етрептолізин, його призначення.

Стрептококи(лат. Streptococcus) - рід кулястих або овоідную аспорогенних грампозитивних хемоорганотрофних факультативно-анаеробних бактерій із сімейства Streptococcaceae. Паразити тварин і людини. Живуть в дихальних і травних шляхах, особливо в порожнині рота, носа, в товстому кишечнику.

Ліофільно висушений фільтрат культури стрептококка- активного продецента О-стрептолізин. Застосовується для постановки серологічної реакції-визначення анти-о-стрептолізин в сироватці хворих.

Актиномікоз, полівалентний актінолізат, кандидоз, кандидозний алерген.

Стрептолізин-О СУХИЙ (РАФТОЦІТ®)

Препарат являє собою ліофілізований фермент гемолитического стрептокока.

Він призначений для визначення антистрептолизина-О в крові хворих, що є одним з лабораторних методів діагностики стрептококової інфекції.

Таксономія. Стрептококи відносяться до відділу Firmicutes, роду Streptococcus. Рід складається з більш ніж 20 видів, серед яких є представники нормальної мікрофлори людського тіла і збудники важких інфекційних епідемічних хвороб людини.

Морфологічні та культуральні властивості. Стрептококи - це дрібні кулясті клітини, розташовані ланцюжками, грампозитивні, спор не утворюють, нерухомі. Більшість штамів утворює капсулу, що складається з гіалуронової кислоти. Клітинна стінка містить білки (М-, Т- і R-антигени), вуглеводи (групоспецифічні) і пептидоглікани. Легко переходять в L-форми. Збудники ростуть на середовищах, збагачених вуглеводами, кров'ю, сироваткою, асцитической рідиною. На щільних середовищах зазвичай утворюють дрібні сірі колонії. Капсульні штами стрептококів групи А утворюють слизисті колонії. На рідких середовищах стрептококи зазвичай дають придонний зростання. Стрептококи - факультативні анаероби. За характером росту на кров'яному агарі вони діляться на культуральні варіанти: а-гемолітичні (зеленящий), в-гемолітичні (повний гемоліз) і негемолітичні.

Резистентність. Чутливі до фізичних і хімічних факторів навколишнього середовища, можуть тривалий час зберігати життєздатність при низьких температурах. Стійкість до антибіотиків купується повільно.

Патогенність. На основі полисахаридного антигену діляться на серогрупи (А, В, С ... О). Стрептококи групи А виробляють більше 20 речовин, що володіють антигенностью і агресивністю. На поверхні клітини є білковий антиген М, який тісно пов'язаний з вірулентністю (перешкоджає фагоцитозу). Цей білок визначає типову приналежність стрептококів. Кофакторів патогенності відносять стрептокиназу (фібринолізин), ДНКаза, гіалуронідазу, ерітрогенін. Найбільш патогенні для людини гемолитические стрептококи групи А, звані S. pyogenes. Цей вид викликає у людини багато хвороб: скарлатину, пику, ангіну, гострий ендокардит, післяпологовий сепсис, хронічний тонзиліт, ревматизм.

Імунітет: постінфекційний нестійкий, ненаголошений.

Лабораторна діагностика. Матеріал для дослідження - гній, сеча, кров, харкотиння.

Бактеріоскопічний метод: забарвлення за Грамом мазків з патологічного матеріалу. При позитивному результаті виявляють ланцюжки грам «+» коків.

Бактеріологічний метод: Досліджуваний матеріал засівають на кров'яний агар в чашку Петрі. Після інкубації при 37 ° С протягом 24 год відзначають характер колоній і наявність навколо них зон гемолізу. З частини матеріалу, взятого з колоній, готують мазок, фарбують за Грамом і проводять мікроскопію. Для отримання чистої культури 1-3 підозрілі колонії пересівають в пробірки зі скошеним кров'яним агаром і цукровим бульйоном. На кров'яному агарі Streptococcus pyogenes утворює дрібні мутнуваті круглі колонії. У бульйоні стрептокок дає придонно-пристінковий ріст у вигляді пластівців, залишаючи середу прозорою. За характером гемолізу на кров'яному агарі стрептококи діляться на три групи: 1) негемолітичні; 2) а-гемолітичні 3) β-гемолітичні, утворюють навколо колонії повністю прозору зону гемолізу. Заключним етапом бактеріологічного дослідження є ідентифікація виділеної культури за антигенними властивостями. За цією ознакою всі стрептококи поділяють на серологічні групи (А, В, С, D і т. Д.). Серогрупу визначають в реакції преципітації з полісахаридних преціпітіногеном С. сероварів визначають в реакції аглютинації. Виявлену культуру стрептокока перевіряють на чутливість до антибіотиків методом дисків.

Серодиагностика: встановлюють наявність специфічних антигенів в крові хворого за допомогою РСК або реакції преципітації. Антитіла до О-стрептолізин визначають для підтвердження діагнозу ревматизму.

Лікування: Антибіотики широкого спектра дії (пеніциліни, стійкі до загально-лактамазе) .При виділення стрептокока А - пеніцилін. Хіміотерапія антибіотиками, до яких виявлена ​​чутливість мікроба - левоміцетин, рифампіцин.

Профілактика: специфічної - немає. Неспецифічна - виявлення, лікування хворих; проведення планового обстеження медперсоналу, вакцинація стрептококовий бактеріофаг (рідкий) - фільтрат фаголізатов стрептокока. Застосуються зовнішньо, під шкіру, в / м., О-стрептолизин сухий (лиофильно висушений фільтрат бульонной культури стрептокока - активного продуцента О-стрептолізин. Застосовується для постановки серологічних реакцій - визначення анти-О-стрептолізин в сироватці крові хворих).