2.2.1.1. Порядок побудови, викладу і оформлення анд на лікарський засіб

На титульному листі АНД на лікарський засіб вказують назву підприємства-виробника, країни та назву лікарського засобу (українською та латинською (англійською) мовами, склад лікарського засобу та його фармакологічну дію.

У розділі "Склад" вказують назви та кількість активних фармацевтичних та допоміжних речовин з посиланням на відповідну монографію ДФУ або АНД або, у разі відсутності інформації, назви та кількість діючих речовин з посиланням на відповідну монографію ДФУ або НТД та перелік допоміжних речовин.

При оформленні АНД потрібно враховувати вимоги “Класифікатора лікарських форм” (наказ МОЗ від 26.06.2002 р. №235), у відповідності з яким формуються назви лікарських форм.

Наприклад: до рідких лікарських форм відносять розчини – рідка лікарська форма, що являє собою гомогенну систему, до складу якої входять одна або більше діючих речовин. Розчини складаються з розчиненої речовини (речовин) та розчинника. Як правило, призначені для застосування у великих об’ємах. В якості розчинника у більшості випадків використовується вода, але у разі поганої розчинності або з метою надання пролонгованої дії використовуються неводні розчинники (спирти, ефіри, олії та ін.). Розчини для парентерального введення повинні бути стерильними.

Розчини призначені для зовнішнього (нанесення на шкіру), перорального застосування, для промивання/іригацій порожнин тіла: назальні (для обробки носових порожнин), вушні (для обробки зовнішнього слухового каналу), ректальні, вагінальні, в якості очних примочок (для змочування та промивання очей, для просочування матеріалів, які накладаються на очі), для парентерального застосування (інфузії. ін’єкції), а також для дезінфекції.

За типом розчинника розчини діляться на водні, спиртові, олійні, комбіновані (водно-спиртові, спиртово-водні) та інші (неводні) розчинники. Якщо розчинником не є вода, це треба вказувати при складанні лікарської форми. За призначенням розчини класифікуються на розчини для зовнішнього, перорального застосування, розчини назальні та вушні (промивання), розчини очні (примочки), розчини ректальні (для іригацій), вагінальні (для іригацій), розчини для ін’єкцій, інфузій, розчини для інгаляцій, дезінфекційні розчини.

Капсули – тверда лікарська форма з м’якою або твердою оболонкою, що містить одну дозу однієї або більше діючих речовин. До складу капсул додаються допоміжні речовини, що виконують різні функції, барвники, ароматизатори та ін. Оболонка капсул виготовлена з желатину або інших речовин. Основна маса капсул призначена для перорального застосування. Невелика частина призначена для ректального, вагінального застосування. За визначенням капсули бувають м’якими або твердими. Оболонка твердих капсул складається з двох попередньо виготовлених частин і містить діючу речовину (речовини) звичайно у твердому стані. Оболонка м’яких капсул складається з однієї частини, вміст м’якої капсули – рідина, олія та ін.

Капсули (м’які та тверді), призначені для безпосереднього перорального застосування, розподіляються на капсули без модифікованого вивільнення (звичайні, шлунково-розчинні) або з модифікованим вивільненням (кишково-розчинні, тобто капсули, стійкі до дії шлункового соку, що досягається покриттям оболонкою або за рахунок допоміжних компонентів, пролонгованої дії – капсули, призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення).

Капсули, як таблетки і гранули, є лікарськими формами, призначеними, в основному, для перорального застосування. Тому вказувати шлях введення капсул необхідно у тих випадках, коли шлях введення не пероральиим.

Порошки – лікарська форма, що складається з твердих окремих сухих часток різного ступеня подрібненості. Порошки містять одну або більше діючих речовин, за необхідності – наповнювачі.

Порошки призначені для зовнішнього застосування (у вигляді порошків або у вигляді розчинів та ін.), для перорального застосування (у вигляді порошків або у вигляді розчинів, суспензій, крапель тощо), для парентерального застосування (у вигляді розчинів, суспензій, емульсій та ін.), а також для ректального, вагінального застосування (у вигляді розчинів, суспензій та ін.).

Порошки для парентерального застосування – це стерильні лікарські засоби призначені для введення шляхом інфузій, ін’єкцій (після приготування відповідних розчинів). Порошки для зовнішнього застосування на відкритих ранах також мають бути стерильними. Застосування порошків для перорального застосування передбачає попереднє приготування:

- сиропу;

- розчину;

- суспензії;

- крапель.

Застосування порошків для парентерального застосування передбачає попереднє приготування:

• розчину для ін’єкцій (внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньовенних та ін.);

- суспензії для ін’єкцій (внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньовенних та ін.);

- розчину для інфузій.

Застосування порошків для ректального та вагінального застосування передбачає попереднє приготування розчинів або суспензій. Порошки призначені для назального, вушного застосування (шляхом вдування), а також для інгаляцій. Такі порошки можуть міститися балонах під тиском (інгалятори сухого порошку).

За шляхом обробки порошки бувають ліофілізовані. Ліофілізовані порошки одержують шляхом заморожування стерильного водного розчину, після чого лід видаляється сублімацією та вакуумним висушуванням. Найчастіше ліофілізовані порошки призначені для виготовлення розчинів для парентерального застосування, іноді це необхідно вказувати при визначенні лікарської форми. Порошки бувають дозовані та недозовані.

Спансули – тверда лікарська форма, різновид капсул. Вміст спансул - суміш гранул і мікродраже різного типу, вкритих різними оболонками і здатнихрозчинятися у певному середовищі через певний час. У спансулі може міститися 3-5 або більше мікродраже різного типу, з різним часом вивільнення. Спансули призначені для перорального застосування. Класифікація спансул збігається з класифікацією капсул.

Таблетки - тверда лікарська форма, яка містить одну дозу однієї або більше діючих речовин. До складу таблеток додаються допоміжні речовини. Ідо виконують різні функції, барвники, ароматизатори та ін. Таблетки можуть мати різноманітну форму, на них можуть бути нанесені риски, фаски, грунтовки, відбитки тощо. Більшість таблеток призначена для перорального застосування (для ковтання, для жування, для розчинення, для диспергування). Невелика частина призначена для ректального, вагінального застосування.

Таблетки. призначені для безпосереднього перорального застосування, розподіляються на таблетки без модифікованого вивільнення (звичайні, шлунково-розчинні) або з модифікованим вивільненням (кишково-розчинні, тобто таблетки стійкі до дії шлункового соку, що досягається покриттям оболонкою або за рахунок допоміжних компонентів, пролонгованої дії - таблетки, які призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення). Тому наявність модифікованого вивільнення досягається:

покриттям таблетки оболонкою (наприклад, кишково-розчинною);

за рахунок речовин, здатних змінити поведінку лікарської форми;

за рахунок спеціальних технологічних операцій;

за рахунок комбінації вищенаведених способів.

Тобто, таблетки бувають вкриті оболонкою або без оболонки. Покриття оболонкою таблетки ще не дає інформації щодо модифікованого вивільнення. нанесення оболонки може бути продиктовано необхідністю захистити діючі речовини від впливу зовнішніх чинників (температури, світла, вологи тощо), надати лікарському засобу естетичного вигляду, відкоригувати неприємний колір, смак, запах. У свою чергу, оболонка буває плівковою або цукровою. Остання призначена саме для коригування неприємного смаку лікарського засобу, наявність плівкового покриття може нести інформацію про модифікованість дії лікарського засобу. Таблетки, призначені для застосування у ротовій порожнині, бувають для смоктання, для жування, під’язикові та ін.

Застосування деяких таблеток передбачає попереднє приготування:

сиропу;

розчину;

суспензії;

крапель.

Тому таблетки також класифікуються:

таблетки шипучі - таблетки без оболонки, призначені для розчинення або диспергування у воді з виділенням вуглекислого газу;

таблетки розчинні таблетки без оболонки або вкриті плівковою оболонкою - призначені для розчинення у воді до утворення розчину;

таблетки дисперговані - таблетки без оболонки або вкриті плівковою оболонкою, призначені для диспергування у воді до утворення гомогенної суспензії.

Таблетки бувають ділимі. Наявність однієї або двох рисок на таблетці вказує на той факт, що таблетку можна розділити на кілька частин. Ділимі таблетки бувають звичайні (шлунково-розчинні), а також такі, що володіють модифікованим вивільненням діючої речовини. Це досягається за рахунок речовин, здатних змінити поведінку лікарської форми, та за рахунок спеціальних технологічних операцій, але не за рахунок покриття таблетки оболонкою.

При визначенні назви лікарської форми у випадку таблеток слід взяти до уваги той факт, що значна більшість таблеток призначені для перорального застосування. Тому шлях введення таблеток слід вказувати у тих випадках, коли шлях введення не є пероральним, а саме: таблетки ректальні, вагінальні, для імплантації. Далі, коли назва лікарської форми «таблетки», мається на увазі, що ми маємо справу із звичайною (шлунково-розчинною) таблеткою, яка не вкрита оболонкою, не володіє модифікованим вивільненням.

Для таблеток, капсул, супозиторіїв вказують склад на одну таблетку, капсулу, супозиторій; для гранул – склад на 100 г гранул або на один контейнер; для рідких лікарських засобів для парентерального застосування – склад на 1 мл або на один контейнер; для порошків для ін’єкцій або внутрішньовенних інфузій – склад на один контейнер.

Для лікарських засобів, призначених для парентерального введення, зовнішнього застосування, для використання в педіатричній практиці та очних лікарських засобів вказують назву та кількісний склад усіх інгредієнтів.

Якщо у складі лікарських засобів присутні хімічні консерванти (антиоксиданти), антимікробні консерванти та допоміжні речовини, що впливають на біодоступність діючої речовини, то їх кількісний вміст обов’язково вказують у розділі "Склад".

Фармакологічну дію лікарського засобу вказують відповідно до інструкції для медичного застосування.

Специфікацію надають у вигляді таблиці, в якій в першій колонці перелічені показники якості, в другій - наведені відповідні припустимі межі, в третій – посилання на методи контролю або статтю ДФУ.

Специфікація визначає, як перелік тестів, рекомендацій, аналітичних процедур і відповідних критеріїв прийомки із рядом лімітів, обмежень або інших критеріїв для описаних тестів. Вона встановлює ряд критеріїв, яким лікарська речовина, лікарський продукт або матеріал на інших стадіях виробництва повинна відповідати, щоб вважатися придатними для їх застосування за призначенням. “Відповідність специфікації” означає, що лікарська речовина або лікарський продукт, якщо досліджений згідно приведеним аналітичним процедурам буде задовольняти критеріям прийомки. Специфікація є законна система стандартів якості, яка запропонована і підтверджена виробником і узгоджена регуляторними авторитетними органами.

Специфікації є однією із загальних стратегій контролю, призначених для забезпечення якості продукту і його стабільності. Інші частини цієї стратегії включають повну характеристику продукту у процесі виробництва, на якій грунтуються багато специфікацій, затверджений виробничий процес, дослідження сировини, в процесі тестування, дослідження стабільності та ін.

Специфікації створені, щоби підтверджувати якість лікарської речовини і лікарського продукту скоріше, ніж повну характеристику і повинні акцентуватися на тих молекулярних і біологічних характеристиках, які, як встановлено, корисні для забезпечення безпечності і ефективності продукту.