Вступ (передмова)

Дитяча стоматологія – одна із найбільш складних клінічних дисциплін. Вона характеризується вивченням стоматологічних захворювань на основі знань вікових анатомо-функціональних особливостей дитини, періодів її розвитку в анте-, інтра- і постнатальному періодах життя. Увага до неї зумовлена значною питомою вагою дітей серед населення нашої країни, а сфера допомоги стосується самої перспективної частини суспільства. В основі дисципліни лежить нерозривний зв’язок, обумовлений единством поглядів на стоматологію періодів дитячого віку.

Складність роботи лікаря-педіатра-стоматолога полягає в тому, що він повинен враховувати не тільки симптоматику захворювання, а і анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму в даний період розвитку. При постановці діагнозу та виборі методу лікування майбутній лікар повинен володіти як основними стоматологічними маніпуляціями, так і мати знання з педіатрії, про періоди росту та розвитку дитини, особливості функціонального стану дитини.

Пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології дає змогу студентам оволодіти певними навиками лікування карієсу зубів і його ускладнень на фантомах, що дозволить їм використати одержані знання при роботі безпосередньо з пацієнтами. На фантомних моделях та видалених зубах студенти ознайомлюються з основними періодами розвитку та резорбції коренів молочних зубів, періодами формування коренів постійних зубів у дітей, а також оволодівають основними маніпуляціями по препаруванню та пломбуванню каріозних дефектів зубів, проводять ендодонтичні втручання в зубах з різними стадіями їх розвитку.

Даний посібник складений відповідно до навчального плану та програми по пропедевтиці дитячої терапевтичної стоматології, затвердженої в 2003р. Він складається з 2 частин: перша це теоретичне викладення матеріалу, яким повинен оволодіти студент під час вивчення дисципліни і другий- методичні рекомендації, які студент повинен використовувати при підготовці до заняття. В методичних розробках міститься інформація про базові знання, які повинен мати студент при підготовці до заняття, структурно-логічна схема теми, а також завдання, яке повинен студент виконати при самопідготовці та на самому занятті. В кожній методичній рекомендації надається список літератури, яку можна використовувати при підготовці до заняття. В кінці посібника викладені питання для підсумкового контролю знань студентів та тести для контролю рівня знань. Такий спосіб викладення повністю відповідає навчальному плану та програмі та допоможе студентам, а також лікарям-інтернам краще оволодіти основними знаннями про лікування карієсу зубів і його ускладеннь у дітей.

Автори будуть вдячні за критичні зауваження та пропозиції висловлені щодо викладення матеріалу та покращення його змісту.

Організація та обладнання стоматологічного кабінету

Для ефективної організації роботи лікаря-стоматолога велике значення має раціональна організація та сучасне технічне устаткування робочого місця, яке дозволить успішно вирішувати задачі діагностики та лікування захворювань пародонту, слизової оболонки порожнини рота та твердих тканин зуба.

Згідно санітарно-гігієнічних нормативів, стоматологічний кабінет на одного лікаря повинен займати площу не менше як 14 м². Якщо в кабінеті встановлюється кілька крісел, тоді його площу вираховують згідно з додатковим нормативом – 7 м² на кожне крісло, при наявності біля додаткового крісла універсальної стоматологічної установки площу на нього збільшують до 10 м².

Висота кабінету має бути не менше 3 м, глибина – 6 м. Стіни повинні бути гладкими, без щілин; кути і місця з’єднань стін, підлоги і стелі повинні бути заокругленими. Стіни і стеля затираються з додаванням в розчин 5% порошку сірки для зв’язування випарів ртуті, яка містяться в амальгамі, у міцну сполуку (сірчисту ртуть), яка не піддається десорбції. Стіни і стелю фарбують силікатними або масляними фарбами у світлі тони, найкраще використовувати нейтральний світло-сірий колір. Підлогу покривають полівінілхлоридним матеріалом (лінолеумом), який переходить на стіни висотою 8-10 см. Двері і вікна фарбують емалевими чи масляними фарбами білого кольору для збільшення освітлення за рахунок відображення світла.

Стоматологічний кабінет повинен мати природне і штучне освітлення (загальне і місцеве). Вікна найкраще орієнтувати на північ. Світловий коефіцієнт (відношення заскленої поверхні вікон до площі підлоги) повинен складати 1:4 – 1:5. Кут падіння світлових променів не менше 28 градусів. Із штучного освітлення найкраще використовувати люмінісцентні лампи денного світла або люмінісцентні лампи холодного природного світла, які дають рівень освітленості в 500 лк. Місцеве освітлення у вигляді рефлектора розміщують на стоматологічних установках.

Мікроклімат створюють за допомогою опалення, системи кондеціонування, вентиляції (приточно-витяжної). Стоматологічний кабінет повинен забезпечуватись кварцевою лампою для знезараження повітря.

Обов’язковою умовою роботи з амальгамою є наявність в кабінеті витяжної шафи, в якій вона готується. В шафу вмонтовують водопровідну раковину з уловлювачем для ртуті, а також скриньку для зберігання добового запасу амальгами, посуду для її приготування, амальгамозмішувача.

Традиційно все стоматологічне оснащення кабінету прийнято ділити на основне, без якого неможливе виконання лікарських дій, і допоміжне, необхідне для конкретних маніпуляцій.

Для роботи лікаря-стоматолога необхідні:

1. Стоматологічна установка, яка може використовуватися при препаруванні твердих тканин зубів, ендодонтичному лікуванні зубів, проведенні амбулаторних і стаціонарних стоматологічних операцій, для здійснення ортодонтичних та ортопедичних маніпуляцій. Вона складається з комплексу пневматичних, електричних, гідравлічних та електронних вузлів і включає в себе:

• блок інструментів (низькошвидкісні мотори та високошвидкісні роторні (турбінні) інструменти. Модульний блок стоматологічної установки має 2-3 шланги для мікромотора і турбінних наконечників. Мікромотори дозволяють обертати бор від 2000 до 12000-15000 об/хв., а турбінні наконечники – 300000-450000 об/хв; інші інструменти: скейлер чи ультразвуковий прилад для видалення зубних відкладень, діатермокоагулятор, електродіагностичний прилад, полімеризаційна лампа (для полімеризації фотополімерів);

• блок управління для управління всіма системами установки;

• гідроблок до якого входять: пристосування для гідротерапії, плювальниця, раковина стакана, слиновідсмоктувач, порохотяг, водо-повітряний пістолет;

• освітлювальний блок - рефлектор;

• стоматологічне крісло – автоматизоване, призначене для розміщення пацієнта (переміщується у вертикальній площині, надає правильну опору голови, спини, попереку та ніг пацієнта);

• компресор – призначений для подачі повітря до турбінних наконечників та водо-повітряного пістолета;

2. Стілець зі спинкою для лікаря пересувний;

3. Інструментальний столик;

4. Канцелярський столик лікаря;

5. Раковина для миття рук;

6. Раковина з тумбою для миття використаного інструментарію;

7. Витяжна шафа із стерилізаторами;

8. Столик з наборами стерильних інструментів;

9. Столик для медикаментів, пломбувальних та інших матеріалів;

10. Шафа для зберігання медикаментів групи А і групи Б;

11. Шафа для зберігання інструментарію, перев’язочних та пломбувальних матеріалів.

Все оснащення в кабінеті необхідно розмістити так, щоб лікар і асистент не здійснювали зайвих рухів, а медсестра могла швидко виконувати його вказівки.

На сучасних установках лікар може працювати в положенні сидячи як на „9 годин”, так і на „12 годин”, що зручно при виконанні маніпуляцій, потребуючих довготривалих і точних рухів.

Для діагностики та лікування хворого лікар-стоматолог використовує різноманітні інструменти. Ці інструменти за призначенням можна поділити на такі групи:

1) Інструменти для обстеження порожнини рота (стоматологічне дзеркало, стоматологічний зонд, стоматологічний пінцет, шприц для води);

2) Інструменти для видалення зубних відкладень (екскаватор, стоматологічні гачки, емалевий ніж, напильник кореневий, ультразвуковий апарат “Ультрастом”);

3) Інструменти для обробки каріозної порожнини (екскаватори, бори зубні різноманітної форми і величини);

4) Інструменти для пломбування каріозної порожнини (плато, шпатель металічний, шпатель пластмасовий, гладилка, штопфер, амальгам-трегер, штифти парапульпарні);

5) Інструменти для кінцевої обробки пломби (карборундовий камінь, фініри, фреза, поліри, штрипси, бори з мілкої і надмілкої стружки, диспенсер, сепаратор, сепараційні смужки, паперові абразивні диски, абразивний камінь, щіточки торцеві, оклюзійний папір);

6) Допоміжні засоби для пломбування (целулоїдні пластинки, ковпачки, напівковпачки, металічні матриці, матрицетримачі, дискотримачі, клинки);

7) Інструменти для медикаментозної та інструментальної обробки кореневих каналів (пульпоекстрактори, кореневі голки, кореневі бурави, дрильбори, каналонаповнювачі).

8) Інструменти для приготування амальгами (амальгаматор, амальгамтрегер, амальгамозмішувач звичайний і механічний).

Рис.1