Спосіб пломбування під культьову вкладку

Цей спосіб застосовується в зубах з сильно зруйнованою коронкою, яку в подальшому необхідно відновити штифтовим зубом. Згідно цій методиці апікальну частину кореневого каналу спочатку заповнюють силером, а потім в неї вводять фрагмент верхівки штифта потрібного розміру. При цьому способі заповнюють тільки апікальну частину кореневого каналу, а коронкова частина каналу залишається вільною для подальшої фіксації анкерного штифта. При пломбуванні кореневого каналу спочатку потрібно підготувати титановий, срібний або гутаперчевий штифт. На срібному і титановим штифті роблять глибокі насічки, позначивши місце його відлому в апікальній частині каналу. Потім приступають до пломбування. Звичайним способом за допомогою каналонаповнювача вводять в канал силер, а потім за допомогою стоматологічного пінцета — штифт. Відламують його в місці заздалегідь нанесеної насічки і проштовхують кінчик штифта спредером до апекса, залишаючи середню частину кореневого каналу для фіксації анкерного штифта.

При використовуванні гутаперчевих штифтів методика пломбування така ж. Підбирають потрібної довжини гутаперчевий штифт. Верхівкова частина штифта відрізується стерильними ножицями. Нагрівається голка або дріт меншого, ніж штифт, діаметру і приклеюється до основи відрізаної частини штифта. Потім на потрібну довжину вводиться підігнаний гутаперчевий штифт на голці, виводиться з каналу, щоб видавити міхури повітря, потім знову вводиться і залишається в каналі. Дріт(голка) служить для введення кінчика гутаперчевого штифта в канал, після чого її витягують з кореневого каналу.

Замість штифтів можна використовувати амальгаму. Перевага її у тому, що вона компактна до тканин, добре конденсується, заповнюючи верхівкову частину кореневого каналу, не потрібен силер. Недолік у тому, що апікальну частину кореневого каналу потрібно розширити не менше, ніж до 45 розміру файлу. Амальгаму дуже важко вводити і виводити з каналу.

Таким чином, при цьому методі пломбування кореневого каналу з використанням штифтів або амальгами пломбувальний матеріал заповнює тільки апікальну частину кореневого каналу, а середня і коронкова частина кореневого каналу в подальшому використовується для закріплення анкерного штифта, що служить опорою для штучного зуба.

Багатоконусні способи пломбування кореневого каналу

1.Спосіб холодної латеральної конденсації гутаперчі

Цей спосіб застосовується в кореневих каналах з овальним поперечним перетином або неправильною геометричною формою каналу.

Мета способу полягає в хорошому заповненні всіх відгалужень від магістрального каналу. На початку в підготовлений до пломбування канал вводять спредер з метою визначення його прохідності. Він повинен доходити приблизно на відстань 1-2 мм від верхівки коріння. Потім підбирають розмір стандартного гутаперчевого штифта. Він повинен бути на один розмір більше, ніж інструмент яким була закінчена підготовка верхівкової частини кореневого каналу. Під час припасовки штифт повинен з невеликим зусиллям вводитися і виводитися з кореневого каналу. По довжині він повинен бути на 0,5-1 мм коротше за довжину кореневого каналу. Його розмір (і товщину) підбирають шляхом відрізування кінчика штифта.

Підбирати розмір потрібно ретельно, оскільки при вільному введенні штифта можна легко виштовхнути його за апікальний отвір кореня або, навпаки, легко витягнути з кореневого каналу при виведенні спредера. Для контролю введення штифта доцільно зробити рентгенограму.

Перед пломбуванням каналу підібраний штифт і силер укладають на відривному паперовому блоці. Потім каналонаповнювачем вводять силер в кореневий канал, кінчик штифта також занурюють в силер і, використовуючи обертальні рухи, вводять штифт у верхівку кореневого каналу. Потім обережно його витягують і знову вводять до верхівкового отвору на всю довжину кореневого каналу. У молярах верхній щелепі спочатку пломбують щічні канали (труднопрохідні канали), а потім піднебінний канал; у молярах нижній щелепі спочатку пломбують медіальні канали, потім — дистальний кореневий канал.

Після введення основного штифта в кореневий канал спредер поволі вводиться в канал, зміщується убік, і ним просувають гутаперчевий штифт до верхівки, потім спредер витягують з каналу і в утворений після витягання спредера канал вводять додатковий гутаперчевий штифт. Після чого знову проводиться латеральна конденсація введеного гутаперчевого штифта за допомогою спредера. Це повторюється до тих пір, поки не буде повністю заповнений кореневий канал до межі. При цьому створюється значний тиск спредера на гутаперчевий штифт. Під впливом тиску штифти деформуються, набуваючи форму каналу, і поступово заповнюють всі мікровідгалуження кореневого каналу. При кожному введенні нового штифта і виведенні спредера потрібно звертати увагу на основний стрижньовий штифт, щоб його випадково не витягнути з кореневого каналу і не проштовхнути глибше за верхівковий отвір. Після заповнення каналу надлишки гутаперчі (виступаючі основи гутаперчевих штифтів) видаляють розігрітим інструментом. Після цього роблять контрольний рентгенівський знімок і лікування закінчують накладенням постійної пломби.

Ця методика є найдосконалішою, оскільки гутаперча практично не дає усадки і при використовуванні пластичних гутаперчевих штифтів добре повторюються контури каналу.