Препарування каріозних порожнин і класу.

Порожнини І класу найбільш часто локалізуються в ділянці фісур на жувальній поверхні молярів і премолярів - так званий фісурний карієс. При цьому вони можуть розміщуватися ізольовано, розділені міцним емалевим валиком, або сполучатися одна з одною. Вибір варіанту препарування порожнин І класу залежить від локалізації (жувальна, щічна, піднебінна поверхня), форми жувальної поверхні, а також видової приналежності зуба. Значний вплив має розмір каріозної порожнини. При локалізації каріозної порожнини в фісурі жувальної поверхні препарування проводять в її межах.

Рис.8

Глибина препарування залежить від групової приналежності зуба. Вона більш глибока в молярах і менш глибока в премолярах. Важливо, щоб в процесі препарування був видалений весь змінений дентин, особливо в місці закінчення фісури, оскільки неповне видалення змінених тканин приводить до рецидиву карієсу. Ширина відпрепарованої порожнини залежить від розміру пошкодження. При значних ураженнях порожнину розширюють до скату горба, а іноді захоплюють і частину горба. При незначному пошкоджені фісур критерієм розширення порожнини служить можливість надійного пломбування. При пре­паруванні каріозних порожнин І класу утворюють такі види по­рожнин: прямокутна, ромбоподібна, хрестоподібна, оваль­на тощо.

Іншим варіантом порожнин, які відносяться до І класу відносяться також порожнини, які утворюються в сліпих ямках на язичній поверхні різців. Їхнє препарування вимагає особливої обережності, оскільки дно цих порожнин розміщено близько до пульпи. Форму порожнини роблять циліндричної, або прямокутної форми.

Рис.7

При препаруванні каріозних порожнин І класу можливі наступні ускладнення.

1.Найважчим ускладненням є перфорація дна каріозної порожнини. Частіше всього це пов'язано з оперативним лікуванням карієсу без візуального контролю. Іноді причиною ускладнення бувають грубі маніпуляції екскаватором або бором, невідповідним для цієї порожнини.

2.Відлом стіни каріозної порожнини при неправильному виборі техніки препарування або підборі інструменту.

3.Рідше зустрічається перфорація стіни каріозної порожнини, яка розташовується поблизу шийки зуба. Причиною цього може бути поганий огляд порожнини і недостатній досвід роботи.

4.Рецидив карієсу через неповне видалення змінених тканин.

Препарування каріозних порожнин іі класу.

Формування каріозної порожнини ІІ класу визначається двома принципами: біологічною доцільністю і технічною раціональністю. За принципом технічної доцільності порожнини формують з урахуванням механічної фіксації пломби, оскільки адгезивність (змикання) пломбувального матеріалу зі стінками порожнини не гарантує повноцінності пломби при великій кількості силових навантажень на зуби. Для кращої фіксації пломби з боку основної порожнини формують додаткову порожнину на жувальній поверхні.

Якщо сусіднього зуба немає і над каріозною порожниною залишився досить товстий шар дентину, порожнину формують ящикоподібної форми у межах контактної поверхні.

У випадках неглибокої каріозної порожнини на апроксомальній поверхні з метою кращої фіксації пломби та рівномірного розподілу жувального тиску на зуб слід створити додаткову площадку. Для цього знімають емаль і поверхневий шар дентину на жувальній поверхні зуба.

Вимоги до додаткової площадки:

1.Дно додаткової площадки мусить бути розташоване нижче емалево-дентинової межі на 1-2 мм.

2.Довжина її полвинна дорівнювати 1/3-1/4 довжини жувальної поверхні зуба.

3.Ширина повинна відповідати ширині основної порожнини.

4.Для ефективності пломбування кут “сходинки” мій основою й додатковою порожнинами має бути прямим.

5. Форма додаткової площадки на жувальній поверхні може бути досить різноманітного – хрестоподібна, трикутника, у вигляді хвоста ластівки та інші.

Рис.9

Ускладненя, які виникають внаслідок порушення методики препарування:

1. Перфорація дна каріозної порожнини з розкриттям пульпи.

2. Випадіння пломби через недотримання правил формування додаткової площадки.Формування площадки з гострим кутом спричиняє надлом пломби, а з тупим кутом – випадіння пломби.

3. Пошкодження ясенного краю.

4. Термічний опік пульпи.

5. Вторинний та ускладнений карієс.