2. Силікатні цементи

Застосування.

Силікатні цементи (СЦ) використовуються переважно для пломбування каріозних порожнин III і V класів.

Склад і властивості.

Порошок СЦ крім окису цинку містить оксид кремнію (до 47 %) і оксид алюмінію (до 35 %). За рахунок вмісту кремнію й алюмінію ці цементи виграють в естетичності, тому що можна підібрати під колір емалі зуба, але програють у міцності в порівнянні з ЦФЦ. Рідина СЦ являє собою водяний розчин фосфорної кислоти, що при змішуванні з порошком частково залишається в незв'язаному стані. За рахунок залишкової кислоти й обумовлена токсична дія на пульпу зуба.

Замішування СЦ роблять на скляній пластинці так само, як і ЦФЦ.

Переваги СЦ:

- легкість застосування,

- естетичність,

• погана розчинність у ротовій рідині,

Недоліки СЦ:

- крихкість,

- погана адгезія,

• подразнююча дія на пульпу зуба.

Вітчизняними представниками цієї групи цементів є силіцин, силіцин-р, алюмодент. Силіцин випускається в 7 розколірках, а алюмодент у 4.

З закордонних матеріалів відомі Silicap (Ivoclar, Німеччина), що поставляється в 11 кольорах і Fritex (Spofa Dental, Чехія) в одному кольорі.

У дитячій стоматологічній практиці силікатні пломбувальні матеріали застосовують обмежено, тому що вони викликають часті ускладнення з боку пульпи, а також мають високу розчинність в рідинах порожнини рота.

Пломби із силікатних матеріалів недовговічні, середній термін служби 3-4 року. Однієї з першорядних причин обмеженого застосування силікатних цементів є низький початковий показник концентрації водневих смуг (рН — кисла), що і через місяць після пломбування усе ще залишається нижче середнього. Добре відомо, що кислотні компоненти силікату легко проникають через дентин і можуть впливати на життєдіяльність пульпи, а іноді (при недостатній ізоляції) викликають її некроз. У дитячому зубі (з морфологічно незрілою структурою), де дентині канальці широкі і маломінералізовані, шкідливий вплив кислотних компонентів ще більш збільшується. Навіть при суворому дотриманні правил застосування прокладочного матеріалу, особливо в зубах з незакінченим формуванням кореневої системи не виключена можливість токсичного впливу силікатних матеріалів на пульпу зуба.

При лікуванні карієсу тимчасових зубів у дітей силікатні матеріали можуть

бути застосовані тільки в депульпованому зубі.

Застосування силікатних матеріалів протипоказано дітям, що дихають ротом (захворювання носа, горла), дітям з різко виступаючими верхніми різцями (зубо-щелепно-лицеві аномалії), при яких можливо постійне зіткнення пломб із повітрям з наступним зайвим висиханням матеріалу. При висиханні матеріал із силікатів перетерплює зміни, що приведуть до різкої усадки і зм'якшення його, тобто до порушення фізико-механічних властивостей силікатних пломб.

У наш час силікатні матеріали рекомендується широко застосовувати в підлітків (12-15 років), оскільки ці матеріали мають антикаріозний ефект за рахунок з'єднань фтору, що входять до складу порошку.

Унаслідок токсичності силікатних матеріалів особливу увагу варто приділяти накладенню прокладочного матеріалу.