Ііі. Пломбувальні матеріали для постійної пломби а. Стоматологічні цементи.

Стоматологічні цементи повинні бути:

- досить стійкими до впливу внутрішньоротового середовища;

- забезпечити міцний зв'язок із тканинами зуба за рахунок механічного зчеплення і адгезії;

- мати високу міцність на розтягання, стиск, згинання.

- володіти достатнім робочим часом і часом затвердівання для успішної роботи;

- повинні бути біологічно сумісними з твердими тканинами зуба;

- мати низьку токсичність для пульпи зуба;

- володіти гарної рентгеноконтрасністю.

У результаті досліджень, проведених за останні 10 років, запропоновано чотири основних типи цементу, що класифікуються в залежності від виду сполучного компонента в матриці і мають визначені показання до застосування.

Класифікація цементів

I. Фосфатні

1) цинк-фосфатні

2) силікатні

3) силікофосфатні

II. Фенолятні

1) цинк-евгенольні

а) полімерні

б) утримуючі ЕВА (ортоетоксибензойну кислоту)

в) глиноземні

2) гідроокискальцій-саліцилатні

III. Полікарбоксилатні

1) цинк-полікарбоксилатні

2) склоіономерні

IV. Акрилатні

1) поліметилакрилатні

2) диметилакрилатні

а)наповнені

б) без наповнювача

I. Цементи на основі фосфатів

1. Цинк-фосфатні цементи

Застосування. Цинк-фосфатні цементи (ЦФЦ) мають широкий діапазон застосування —від цементування чи фіксації ортопедичних незнімних конструкцій зі сплавів і порцеляни й ортодонтичних апаратів, до застосування їх у якості прокладочних матеріалів для захисту пульпи від токсичного впливу постійної пломби.

Склад і затвердіння.

Порошок на 75-90 % складається з окису цинку з додаванням окису магнію, окису кремнію й окису алюмінію. Рідина являє собою водяний розчин фосфорної кислоти, що містить фосфорну кислоту від 45 до 64 %. У рідину також входять 2-3 % алюмінію і 0-9 % цинку. Алюміній необхідний для реакції утворення цементу, тоді як цинк є сповільнювачем реакції між порошком і рідиною, що забезпечує достатній час для роботи.

Деякі цементи мають модифікований склад. Вони як добавки можуть містити іони срібла, фторид натрію, гідроокис кальцію, окис міді й ін. Затвердівання ЦФЦ йде за схемою: окис цинку + фосфорна кислота => аморфний фосфат цинку. Фосфат цинку, що утворився, зв'язує разом непрореагований оксид цинку й інші компоненти цементу. Структура затверділого цементу містить частки непрореагованого оксиду цинку, оточені фосфатною матрицею.

Спосіб застосування і властивості.

Для досягнення стійкого успіху вимагаються точне дозування компонентів і дотримання часу перемішування. Пластинка повинна бути ретельно висушена. Порошок додається до рідини невеликими порціями для досягнення необхідної консистенції. Цемент не потрібно торкати до закінчення часу затвердіння. Помутнілу рідину використовувати не можна. При збільшенні співвідношення порошок/рідина суміш виходить більш в'язкою, час затвердіння скорочується, збільшується міцність, зменшуються розчинність і кількість вільної кислоти.

При кімнатній температурі (21 -23 °С) робочий час для більшості цементів цих груп складає 3-6 хв., час затвердіння 5-14 хв. Можна одержати більш короткий час затвердіння, якщо використовувати охолоджену пластинку для замішування.

Свіжезамішаний ЦФЦ має високу кислотність: рН після замішування — 1-2, після затвердіння протягом 1 години рН не вище 4, через 24 години рН звичайно досягає 6-7.

Переваги ЦФЦ:

- легкість застосування,

- достатня міцність,

• рентгеноконтрасність.

Недоліки ЦФЦ:

- погана адгезія,

- розчинність у внутріротовій рідині,

- відсутність антибактеріального ефекту,

- подразнюча дія на пульпу зуба,

- неестетичність.

Представниками ЦФЦ є такі вітчизняні матеріали, як фосфат-цемент, вісфат, уніфас, фосцин, срібловмісний цемент і ін. Закордонні фірми випускають: Phosphatzement Bayer (Bayer, Німеччина), Zn Phosphate (PSP, Англія), Poscal (Voсо, Німеччина), Phosphacap і Tenet (Ivoclar, Німеччина), De Trey Zinc (Dentsply, Англія).