- •1.1. Філософія права: поняття та предмет вивчення
- •1.2. Філософія права
- •2.1. Сутність права
- •2.2. Право: норми, галузі, джерела 1
- •2.3. Право і закон
- •2.4. Право і мораль
- •2.5. Людина і права
- •2.6. Право і держава 1
- •2.8. Особа і держава 1
- •2.9. Права громадян України
- •2.11. Розвиток сучасної держави 1
- •2.12. Громадянське суспільство. Історико-правові аспекти
- •2.13, Громадянське суспільство
- •1.1. Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права
- •1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.
- •1.3. Філософсько-правові
- •1.4. Відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект (середина XVIII - початок XX ст.)
- •1.5. Теоретико-правові
- •2.1. Теорія права: зміст та завдання
- •2.2. Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини
- •2.3. Політологія права як невід'ємна частина соціології права ч
- •2.4. Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права
- •3.1. Специфіка різноманітних видів соціальних норм
- •3.2. Взаємодія права
- •3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
- •3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
- •4.1. Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини
- •4.2. Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки)
- •4.3. Потреби, інтереси та правоутворення
- •4.4. Нормативність права та його регулююча функція
- •4.5. Загальнообов'язковість права та його забезпечення
- •5.1. Співвідношення окремого, особливого і загального у праві
- •5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
- •5.3. Поняття структури та елементів у праві
- •5.4. Структура права
- •5.5. Мета у праві та прогнозування
- •5.6. Право як реалізація свободи. Поняття свобідної волі
- •6.1. Дух як філософська категорія. Ідея права
- •6.2. Поняття духу права
- •6.3. Національний дух українського права
- •6.4. Панування права в суспільстві. Верховенство права
- •7.1. Поняття культури та цивілізації
- •7.2. Філософсько-культурні категорії у праві
- •7.3. Філософський аналіз окультуреного права
- •7.4. Принципи та функції культурологи права
- •7.5. Правові і наукові засади формування нової концепції культурної політики в Україні1
- •8.1. Актуальні проблеми духовно-правового виховання молоді
- •8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
- •8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
- •8.5. Економічне виховання у контексті філософії права
- •9.1. Поняття та види безпеки життєдіяльності людини. Синергетика та її завдання
- •9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини
- •9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист
- •9.4. Філософія покарання людини
- •Тема 1. Предмет, мета, принципи та функції філософії права
- •Тема 2. Формування української національної філософії права
- •Тема 3. Свобідна воля людини у правовому контексті
- •Тема 4. Духовне та моральне право
- •Тема 5. Синергетика права
- •Тема 6. Акмеологія позитивного права
- •Тема 7. Національна культурологія права
- •Тема 8. Почуттєве та живе право
- •Тема 9. Національний дух права
- •Тема 10. Логіка взаємодії правових норм
- •Тема 11. Екзистенційне пізнання права
- •Тема 12. Герменевтика правової онтології
- •Тема 13. Правова аксіологія
- •Тема 14. Раціональність і правова гносеологія
- •Тема 15. Філософія правопорушення і покарання
- •Тема 16. Філософсько-правові засади національної безпеки
- •Філософія права
- •01054, КиГв-54, вул. Воровського, 24.
2.9. Права громадян України
Правові основи громадянських прав і свобод
Будуючи свою політику в галузі прав людини, наша держава бере за взірець ті норми, які сформульовані в цілому ряді документів Організації Об'єднаних Націй та інших авторитетних міжнародних організацій, і які прийняті в якості своєрідних еталонів громадянських прав у світовому співтоваристві.
До документів, які відіграють найбільшу роль у формуванні нашої політики у сфері прав людини, відноситься «Загальна декларація прав людини», прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р.
У Декларації всі люди проголошуються вільними і рівними у своїх правах і гідності, оголошується невід'ємне право кожного на життя, свободу і особисту недоторканість, вказуються політичні і особисті, а також перераховуються соціально-економічні права і свободи.
Положення Загальної декларації пізніше були розвинені в Міжнародних пактах з економічних, соціальних і культурних прав, а також громадських і політичних прав, прийнятих у 1966 р. Була також прийнята «Декларація прав дитини».
Колишня наша держава - Радянський союз - на словах підтримував міжнародні документи з прав людини, ставив свій підпис під деклараціями і угодами з цього питання, однак на ділі їх ніколи не дотримувався. Текст Загальної
декларації з прав людини відносився до розряду забороненої владою літератури. І тільки після розвалу тоталітарної системи політика забезпечення громадянських прав в Україні стала проводитися не на словах, а на ділі. Політичні права громадян України Політичні права відіграють дуже велику роль у житті суспільства, яке будує правову державу. За допомогою їх громадяни можуть впливати на розвиток подій у державі, напрямок політики органів державної влади, бути господарями своєї долі.
Основою політичних прав громадян є право обирати і бути обраним до органів державної влади.
Одним з найкардинальніших політичних прав є свобода слова - це право громадян вільно висловлювати свою думку, розповсюджувати її у засобах масової інформації, давати свої оцінки тим чи іншим явищам, і, при цьому, бути захищеним від будь-яких переслідувань чи утисків.
Без свободи слова неможлива реалізація людьми багатьох інших політичних прав, неможлива демократія. Так, таке важливе політичне право, як право обирати і бути обраним, перетворюється у фікцію у разі відсутності свободи слова чи гласності (так ще іноді називають свободу слова). Адже за таких обставин жодна політична група чи політичний діяч не може донести до народу своїх поглядів, якщо вони не збігаються з поглядами правлячих кіл. Не випадково ті, хто виступає з антидемократичних позицій, завжди починає із запровадження обмежень на свободу слова. У тоталітарних суспільствах свобода слова знаходиться під замком, і навіть право людей думати по-своєму переслідувалося. Тому-то в тоталітарних суспільствах борців за свободу називали інакомислячими, а саму боротьбу за свободу слова називали боротьбою за плюралізм думки.
Свобода слова неможлива без свободи засобів масової інформації. Вони виконують функцію донесення до широких народних мас думок та ідей тих чи інших діячів і тим самим забезпечують реалізацію права на свободу слова, сприяють формуванню громадської думки, впливають на формування органів державної влади під час виборів. Тому засоби масової інформації називають інколи четвертою владою.
Роль преси та інших органів масової інформації у вирішенні громадських справ дуже добре розуміють ті сили, які прагнуть нав'язати свою волю народові. Прийшовши до влади, вони відразу ж намагаються взяти під свій контроль газети та телебачення. У тоталітарних країнах засоби масо-
46
47
вої інформації повністю перебували в залежності від влади, а будь-які спроби створити незалежні газети чи радіостанції суворо каралися.
Свобода слова та засобів масової інформації не означає вседозволеності у висловлюваннях та заявах. Оцінки, які робляться різними громадськими діячами, повинні відповідати дійсності. Нашим законодавством заборонено зводити наклепи на громадян та їх об'єднання, пропагувати міжнаціональну ворожнечу, фашистські погляди. При цьому право визначити, наскільки те чи інше висловлювання чи заява порушує закон, має тільки суд.
До політичних прав разом зі свободою слова належить також право на мітинги і демонстрації. Наше законодавство регламентує проведення масових заходів певними нормами. Так, для того, щоб організувати мітинг чи демонстрацію, необхідно заздалегідь попередити органи місцевої влади, узгодити з ними порядок і тривалість проведення заходу. Це передбачено законом з метою усунення небезпеки життю і здоров'ю громадян, яка може виникнути у випадку неорганізованого скупчення великої кількості людей у тому чи іншому місці.
Серед інших політичних прав, які гарантуються Конституцією України (1996 р.) нашим громадянам, дозволено приймати участь у роботі політичних партій і рухів.
Громадяни нашої країни отримали змогу реально впливати на формування органів влади в державі, їх політику в різних галузях суспільного життя. Особисті права громадян України Якщо особисті права та свободи людини відкривають перед нею можливості для участі у вирішенні громадських справ, то особисті права захищають людину як приватну особу в її стосунках із державою, органами влади та іншими людьми.
Особисті права гарантують безпеку життя і здоров'я людини. Згідно Загальної декларації прав людини ніхто не має права перетворювати людину в раба, обмежувати її свободу, ніхто не повинен піддаватися тортурам, жорстоким не людським покаранням.
Всі громадяни мають право на недоторканість особи, житла, невтручання в сімейне і особисте життя.
Ніхто не має права затримати людину, провести в її помешканні обшук, якщо вона не вчинила ніякого злочину. Тільки в окремих випадках, коли затримання особи чи обшук в її помешканні може допомогти попередити злочин або розкрити його, допускається санкціонований органами
судової влади арешт чи обшук людини. Але це може бути зроблено тільки з санкції прокурора.
При цьому законом точно встановлюється можливий термін затримання особи, що підозрюється, порядок захисту нею своїх прав.
Дуже важливим особистим правом кожного громадянина є право на таємницю листування, телефонних переговорів. Закон забороняє перевіряти листи, підслуховувати телефонні переговори за допомогою підслуховуючої апаратури. Свідчення, здобуті шляхом підслуховування, не вважаються аргументом у суді.
Право на таємницю листування та телефонних переговорів забезпечується не тільки у нас, але й в інших країнах світу. Відомі численні факти, коли порушення цього права призводило до самих серйозних наслідків у житті не тільки окремих людей, але й цілих країн. У 70-ті роки у США змушений був подати у відставку президент Річард Ніксон, коли стало відомо про його причетність до встановлення підслуховуючої апаратури у штаб-квартирі Демократичної партії.
Серед особистих прав, яких тривалий час були позбавлені громадяни нашої країни у минулому, є право на свободу пересування всередині країни та за її межами. Раніше громадянин не міг за власним бажанням виїхати з нашої країни за кордон, а якщо це і вдавалося зробити, то йому заборонялося повернення на Батьківщину.
Дуже важливу роль у житті кожної людини відіграє таке особисте право, як свобода совісті. Під нею розуміють право людей обирати собі те чи інше віросповідання, або не сповідувати жодної релігії.
У період тоталітарного устрою суспільства люди переслідувалися за релігійні переконання. Свобода совісті нині означає не тільки заборону будь-яких гонінь проти віруючих, але і повагу з боку держави до них.
Соціально-економічні права громадян України Поруч з політичними та особистими правами наша Конституція гарантує громадянам також цілий спектр соціально-економічних прав. До них відносяться: право на працю, пенсійне забезпечення в старості, безплатні освіту і охорону здоров'я, користування надбаннями культури, житло, відпочинок і деякі інші.
На відміну від особистих та політичних прав, надання яких залежить від характеру політичного устрою держави, соціально-економічні права можуть бути надані тільки за умови ефективної роботи нашого народного господарства.
48
49
Одним із найважливіших соціально-економічних прав, які гарантуються нашим громадянам, є право на працю. Забезпечення цього права є досить складною справою у наш час. У зв'язку з кризовим станом господарства багато підприємств змушені припиняти роботу, а робітники втрачають робочі місця, стають безробітними. Щоб забезпечити таких громадян роботою, держава створює спеціальні курси для перекваліфікації звільнених працівників.
Велике значення надається забезпеченню права на безплатну освіту.
Обов'язки громадян України
Єдність прав та обов 'язків
Права, які гарантуються Конституцією України, не можуть бути реалізовані громадянами без виконання ними певних обов'язків на користь держави. Україна - наш спільний дім. Якщо вона дає щось своїм громадянам, то і вони повинні їй віддавати те, що необхідно.
Без активної участі громадян у суспільно-політичному житті не може бути забезпечена повна рівноправність всіх громадян, можливим є нав'язування волі однієї групи населення іншій, створення привілеїв для одних за рахунок всього народу. Без добросовісної праці громадян на своїх робочих місцях не буде можливості реалізувати соціально-економічні права.
Тому обов'язком кожного громадянина є добросовісна праця, небайдужість до суспільно-політичних та громадських справ, бережливе ставлення до державного майна, дотримання законів держави.
Одним з основних обов'язків громадян є зміцнення нашої Української держави, бо тільки міцна держава зможе забезпечити своїм громадянам можливості для мирної праці, для користування своїми правами.
Передумовою міцної держави є законослухняність її громадян, їх патріотична позиція стосовно своєї Батьківщини. Громадяни повинні підтримувати ідею цілісності України, осуджувати будь-які спроби територіальних зазіхань щодо наших земель, поважати мову, історію та культуру нашого народу, шанувати державні символи України.
Держава може дбати про своїх громадян, надавати їм права тільки тоді, коли вона буде достатньо захищена. Тому одним з найважливіших обов'язків наших молодих громадян є служба в рядах Збройних Сил України.
Для підготовки юнаків до служби в армії у нас в школах введено спеціальну дисципліну - початкову військову підготовку.
Велику роль у захисті Батьківщини відіграє офіцерський корпус України. Він складається з висококваліфікованих офіцерів, які добросовісно виконують свій обов'язок. Для підготовки офіцерських кадрів працюють військові академії та інститути.
Відповідальність та її види
Невиконання громадянами обов'язків негативно впливає на розвиток суспільства, уповільнює його рух до багатства і добробуту веде до порушення конкретних законів і норм. У таких випадках вступає в силу юридична відповідальність. Законом передбачено кілька видів юридичної відповідальності: кримінальна, цивільно-правова, адміністративна, дисциплінарна.
Під дисциплінарною відповідальністю розуміють сукупність заходів до тих громадян, які порушують свої службові обов'язки, трудову дисципліну, норми, що містяться у військових статутах, правила поведінки для учнів.
Цивільно-правова відповідальність наступає в результаті нанесення матеріальних збитків громадянином державі або іншим громадянам.
Адміністративна відповідальність наступає, якщо громадянин порушує адміністративно-правові норми. До них відносяться правила дорожнього руху, правила протипожежної безпеки, санітарні норми і приписи тощо.
До кримінальної відповідальності громадяни притягаються у випадку вчинення самого небезпечного правопорушення - злочину.
До відповідальності можуть притягатися не тільки дорослі, але й діти. Так, за систематичні пропуски уроків, зриви дисципліни учні, уже починаючи з 11 років можуть нести покарання в дисциплінарному порядку. Починаючи з 14 років, підлітки можуть нести кримінальну відповідальність за вчинення окремих видів злочинів. Цивільно-правова відповідальність може наступати вже з 15 років.
2.10. Громадські організації в Україні
Об'єднання громадян
Для здійснення громадянами своїх прав, задоволення потреб у різних галузях суспільного життя в Україні існують громадські організації.
Однією з основних ознак громадських організацій є те, що вони створюються на основі добровільності, рівноправності своїх членів, самоуправління і гласності.
50
51
На відміну від виробничо-комерційних об'єднань громадські організації не ставлять перед собою за мету організацію виробництва для отримання прибутків. їх основна функція - захист інтересів та задоволення потреб своїх членів, а також інших громадян.
В Україні прийнято ряд законів, які регулюють діяльність громадських організацій. Найважливішим із них є Закон «Про об'єднання громадян».
Громадських організацій дуже багато. Ми з вами розглянемо діяльність тільки тих із них, які відіграють найсуттєвішу роль у житті суспільства та держави. До таких громадських об'єднань відносяться політичні партії, профспілки та релігійні організації.
Політичні партії
Політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, для яких головною метою є участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоуправління та представництво у їх складі.
Політичні партії діють у відповідності з їх статутами. Для того, щоб їхня діяльність вважалася законною (легальною), вони повинні пройти реєстрацію у відповідних органах державної влади.
Не підлягають легалізації ті партії, які ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу, підривну діяльність на користь іноземних держав, пропаганду війни, фашизму і неофашизму, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі. Заборонено створення та діяльність тих політичних партій, керівні органи яких перебувають за межами України. Не дозволяється також створення та діяльність осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влад, у Збройних Силах, на державних підприємствах, в установах, державних навчальних закладах.
Нині в Україні зареєстровано більше тридцяти політичних партій. Вони відображають у своїх програмах інтереси практично всіх груп і прошарків населення нашої Батьківщини.
Всі політичні партії, які діють в Україні, складають її політичну систему, що забезпечує нашим громадянам можливість реалізації їх прав. Особливістю розвитку нашого суспільства на сучасному етапі є те, що багатопартійна система в нашій країні ще не повністю сформована.
Пригадайте, що ще зовсім недавно всі політичні партії, крім Комуністичної, були заборонені. Партії, які існують у даний час, хоч і перебувають у стадії реструктуризації,
52
все ж відіграють значну роль у процесі формування органів влади, визначенні шляхів розвитку суспільства. Профспілкові організації
Під профспілками розуміють об'єднання громадян за фаховою ознакою. На відміну від політичних партій, які основну свою мету вбачають у завоюванні влади, профспілкові організації головним своїм завданням вважають захист економічних інтересів трудящих. Роль профспілок є великою, оскільки вони є найбільш масовими організаціями.
Головним напрямком роботи профспілок є боротьба за підвищення заробітної плати, створення кращих умов праці на підприємствах, забезпечення за рахунок підприємства його працівників житлом, закладами охорони здоров'я, відпочинку.
Профспілкові організації, які діють на підприємствах, мають право брати участь у формуванні планів розвитку підприємства, розподілі житла, путівок на оздоровлення дорослих та дітей. Вони організують підписання колективних договорів між адміністрацією підприємства та трудовим колективом.
Одним із важливих засобів боротьби за поліпшення становища працівників, до якого вдаються профспілки, є страйки.
Нашими законами дозволено проведення страйків. Однак організація їх регламентується законом. Згідно закону адміністрація підприємства повинна бути попереджена заздалегідь про наміри профспілки щодо проведення страйку. На окремих підприємствах, які відіграють дуже важливу роль у життєзабезпеченні країни, страйки заборонені.