2.9. Права громадян України

Правові основи громадянських прав і свобод

Будуючи свою політику в галузі прав людини, наша держава бере за взірець ті норми, які сформульовані в ці­лому ряді документів Організації Об'єднаних Націй та ін­ших авторитетних міжнародних організацій, і які прийняті в якості своєрідних еталонів громадянських прав у світо­вому співтоваристві.

До документів, які відіграють найбільшу роль у форму­ванні нашої політики у сфері прав людини, відноситься «Загальна декларація прав людини», прийнята Генераль­ною Асамблеєю ООН у 1948 р.

У Декларації всі люди проголошуються вільними і рів­ними у своїх правах і гідності, оголошується невід'ємне право кожного на життя, свободу і особисту недоторка­ність, вказуються політичні і особисті, а також перерахо­вуються соціально-економічні права і свободи.

Положення Загальної декларації пізніше були розвинені в Міжнародних пактах з економічних, соціальних і культур­них прав, а також громадських і політичних прав, прийнятих у 1966 р. Була також прийнята «Декларація прав дитини».

Колишня наша держава - Радянський союз - на словах підтримував міжнародні документи з прав людини, ставив свій підпис під деклараціями і угодами з цього питання, однак на ділі їх ніколи не дотримувався. Текст Загальної

декларації з прав людини відносився до розряду забороне­ної владою літератури. І тільки після розвалу тоталітарної системи політика забезпечення громадянських прав в Україні стала проводитися не на словах, а на ділі. Політичні права громадян України Політичні права відіграють дуже велику роль у житті суспільства, яке будує правову державу. За допомогою їх громадяни можуть впливати на розвиток подій у державі, напрямок політики органів державної влади, бути господа­рями своєї долі.

Основою політичних прав громадян є право обирати і бути обраним до органів державної влади.

Одним з найкардинальніших політичних прав є свобода слова - це право громадян вільно висловлювати свою думку, розповсюджувати її у засобах масової інформації, давати свої оцінки тим чи іншим явищам, і, при цьому, бути захи­щеним від будь-яких переслідувань чи утисків.

Без свободи слова неможлива реалізація людьми бага­тьох інших політичних прав, неможлива демократія. Так, таке важливе політичне право, як право обирати і бути об­раним, перетворюється у фікцію у разі відсутності свободи слова чи гласності (так ще іноді називають свободу слова). Адже за таких обставин жодна політична група чи політич­ний діяч не може донести до народу своїх поглядів, якщо вони не збігаються з поглядами правлячих кіл. Не випадко­во ті, хто виступає з антидемократичних позицій, завжди починає із запровадження обмежень на свободу слова. У тоталітарних суспільствах свобода слова знаходиться під замком, і навіть право людей думати по-своєму пересліду­валося. Тому-то в тоталітарних суспільствах борців за сво­боду називали інакомислячими, а саму боротьбу за свободу слова називали боротьбою за плюралізм думки.

Свобода слова неможлива без свободи засобів масової інформації. Вони виконують функцію донесення до широ­ких народних мас думок та ідей тих чи інших діячів і тим самим забезпечують реалізацію права на свободу слова, сприяють формуванню громадської думки, впливають на формування органів державної влади під час виборів. Тому засоби масової інформації називають інколи четвертою владою.

Роль преси та інших органів масової інформації у вирі­шенні громадських справ дуже добре розуміють ті сили, які прагнуть нав'язати свою волю народові. Прийшовши до влади, вони відразу ж намагаються взяти під свій контроль газети та телебачення. У тоталітарних країнах засоби масо-

46

47

вої інформації повністю перебували в залежності від влади, а будь-які спроби створити незалежні газети чи радіостан­ції суворо каралися.

Свобода слова та засобів масової інформації не означає вседозволеності у висловлюваннях та заявах. Оцінки, які робляться різними громадськими діячами, повинні відпові­дати дійсності. Нашим законодавством заборонено зводити наклепи на громадян та їх об'єднання, пропагувати міжна­ціональну ворожнечу, фашистські погляди. При цьому пра­во визначити, наскільки те чи інше висловлювання чи заява порушує закон, має тільки суд.

До політичних прав разом зі свободою слова належить також право на мітинги і демонстрації. Наше законодав­ство регламентує проведення масових заходів певними нормами. Так, для того, щоб організувати мітинг чи демон­страцію, необхідно заздалегідь попередити органи місцевої влади, узгодити з ними порядок і тривалість проведення заходу. Це передбачено законом з метою усунення небез­пеки життю і здоров'ю громадян, яка може виникнути у випадку неорганізованого скупчення великої кількості лю­дей у тому чи іншому місці.

Серед інших політичних прав, які гарантуються Конс­титуцією України (1996 р.) нашим громадянам, дозволено приймати участь у роботі політичних партій і рухів.

Громадяни нашої країни отримали змогу реально впли­вати на формування органів влади в державі, їх політику в різних галузях суспільного життя. Особисті права громадян України Якщо особисті права та свободи людини відкривають перед нею можливості для участі у вирішенні громадських справ, то особисті права захищають людину як приватну особу в її стосунках із державою, органами влади та інши­ми людьми.

Особисті права гарантують безпеку життя і здоров'я людини. Згідно Загальної декларації прав людини ніхто не має права перетворювати людину в раба, обмежувати її свободу, ніхто не повинен піддаватися тортурам, жорсто­ким не людським покаранням.

Всі громадяни мають право на недоторканість особи, житла, невтручання в сімейне і особисте життя.

Ніхто не має права затримати людину, провести в її по­мешканні обшук, якщо вона не вчинила ніякого злочину. Тільки в окремих випадках, коли затримання особи чи об­шук в її помешканні може допомогти попередити злочин або розкрити його, допускається санкціонований органами

судової влади арешт чи обшук людини. Але це може бути зроблено тільки з санкції прокурора.

При цьому законом точно встановлюється можливий термін затримання особи, що підозрюється, порядок захис­ту нею своїх прав.

Дуже важливим особистим правом кожного громадянина є право на таємницю листування, телефонних переговорів. Закон забороняє перевіряти листи, підслуховувати теле­фонні переговори за допомогою підслуховуючої апаратури. Свідчення, здобуті шляхом підслуховування, не вважають­ся аргументом у суді.

Право на таємницю листування та телефонних перегово­рів забезпечується не тільки у нас, але й в інших країнах сві­ту. Відомі численні факти, коли порушення цього права при­зводило до самих серйозних наслідків у житті не тільки окремих людей, але й цілих країн. У 70-ті роки у США зму­шений був подати у відставку президент Річард Ніксон, коли стало відомо про його причетність до встановлення підслу­ховуючої апаратури у штаб-квартирі Демократичної партії.

Серед особистих прав, яких тривалий час були позбав­лені громадяни нашої країни у минулому, є право на свобо­ду пересування всередині країни та за її межами. Раніше громадянин не міг за власним бажанням виїхати з нашої країни за кордон, а якщо це і вдавалося зробити, то йому заборонялося повернення на Батьківщину.

Дуже важливу роль у житті кожної людини відіграє та­ке особисте право, як свобода совісті. Під нею розуміють право людей обирати собі те чи інше віросповідання, або не сповідувати жодної релігії.

У період тоталітарного устрою суспільства люди пере­слідувалися за релігійні переконання. Свобода совісті нині означає не тільки заборону будь-яких гонінь проти вірую­чих, але і повагу з боку держави до них.

Соціально-економічні права громадян України Поруч з політичними та особистими правами наша Кон­ституція гарантує громадянам також цілий спектр соціаль­но-економічних прав. До них відносяться: право на працю, пенсійне забезпечення в старості, безплатні освіту і охоро­ну здоров'я, користування надбаннями культури, житло, відпочинок і деякі інші.

На відміну від особистих та політичних прав, надання яких залежить від характеру політичного устрою держа­ви, соціально-економічні права можуть бути надані тільки за умови ефективної роботи нашого народного госпо­дарства.

48

49

Одним із найважливіших соціально-економічних прав, які гарантуються нашим громадянам, є право на працю. Забезпечення цього права є досить складною справою у наш час. У зв'язку з кризовим станом господарства багато підприємств змушені припиняти роботу, а робітники втра­чають робочі місця, стають безробітними. Щоб забезпечи­ти таких громадян роботою, держава створює спеціальні курси для перекваліфікації звільнених працівників.

Велике значення надається забезпеченню права на без­платну освіту.

Обов'язки громадян України

Єдність прав та обов 'язків

Права, які гарантуються Конституцією України, не мо­жуть бути реалізовані громадянами без виконання ними певних обов'язків на користь держави. Україна - наш спі­льний дім. Якщо вона дає щось своїм громадянам, то і вони повинні їй віддавати те, що необхідно.

Без активної участі громадян у суспільно-політичному житті не може бути забезпечена повна рівноправність всіх громадян, можливим є нав'язування волі однієї групи насе­лення іншій, створення привілеїв для одних за рахунок всього народу. Без добросовісної праці громадян на своїх робочих місцях не буде можливості реалізувати соціально-економічні права.

Тому обов'язком кожного громадянина є добросовісна праця, небайдужість до суспільно-політичних та громадсь­ких справ, бережливе ставлення до державного майна, до­тримання законів держави.

Одним з основних обов'язків громадян є зміцнення на­шої Української держави, бо тільки міцна держава зможе забезпечити своїм громадянам можливості для мирної пра­ці, для користування своїми правами.

Передумовою міцної держави є законослухняність її громадян, їх патріотична позиція стосовно своєї Батьків­щини. Громадяни повинні підтримувати ідею цілісності України, осуджувати будь-які спроби територіальних зазі­хань щодо наших земель, поважати мову, історію та куль­туру нашого народу, шанувати державні символи України.

Держава може дбати про своїх громадян, надавати їм права тільки тоді, коли вона буде достатньо захищена. То­му одним з найважливіших обов'язків наших молодих гро­мадян є служба в рядах Збройних Сил України.

Для підготовки юнаків до служби в армії у нас в шко­лах введено спеціальну дисципліну - початкову військову підготовку.

Велику роль у захисті Батьківщини відіграє офіцерсь­кий корпус України. Він складається з висококваліфікова­них офіцерів, які добросовісно виконують свій обов'язок. Для підготовки офіцерських кадрів працюють військові академії та інститути.

Відповідальність та її види

Невиконання громадянами обов'язків негативно впливає на розвиток суспільства, уповільнює його рух до багатства і добробуту веде до порушення конкретних законів і норм. У таких випадках вступає в силу юридична відповідальність. Законом передбачено кілька видів юридичної відпові­дальності: кримінальна, цивільно-правова, адміністративна, дисциплінарна.

Під дисциплінарною відповідальністю розуміють сукуп­ність заходів до тих громадян, які порушують свої службо­ві обов'язки, трудову дисципліну, норми, що містяться у військових статутах, правила поведінки для учнів.

Цивільно-правова відповідальність наступає в результа­ті нанесення матеріальних збитків громадянином державі або іншим громадянам.

Адміністративна відповідальність наступає, якщо гро­мадянин порушує адміністративно-правові норми. До них відносяться правила дорожнього руху, правила протипо­жежної безпеки, санітарні норми і приписи тощо.

До кримінальної відповідальності громадяни притягаю­ться у випадку вчинення самого небезпечного правопору­шення - злочину.

До відповідальності можуть притягатися не тільки до­рослі, але й діти. Так, за систематичні пропуски уроків, зриви дисципліни учні, уже починаючи з 11 років можуть нести покарання в дисциплінарному порядку. Починаючи з 14 років, підлітки можуть нести кримінальну відповідаль­ність за вчинення окремих видів злочинів. Цивільно-правова відповідальність може наступати вже з 15 років.

2.10. Громадські організації в Україні

Об'єднання громадян

Для здійснення громадянами своїх прав, задоволення потреб у різних галузях суспільного життя в Україні існу­ють громадські організації.

Однією з основних ознак громадських організацій є те, що вони створюються на основі добровільності, рівноправ­ності своїх членів, самоуправління і гласності.

50

51

На відміну від виробничо-комерційних об'єднань гро­мадські організації не ставлять перед собою за мету органі­зацію виробництва для отримання прибутків. їх основна функція - захист інтересів та задоволення потреб своїх членів, а також інших громадян.

В Україні прийнято ряд законів, які регулюють діяль­ність громадських організацій. Найважливішим із них є Закон «Про об'єднання громадян».

Громадських організацій дуже багато. Ми з вами роз­глянемо діяльність тільки тих із них, які відіграють найсут­тєвішу роль у житті суспільства та держави. До таких гро­мадських об'єднань відносяться політичні партії, проф­спілки та релігійні організації.

Політичні партії

Політичною партією є об'єднання громадян - прихиль­ників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, для яких головною метою є участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоуправління та представництво у їх складі.

Політичні партії діють у відповідності з їх статутами. Для того, щоб їхня діяльність вважалася законною (легаль­ною), вони повинні пройти реєстрацію у відповідних орга­нах державної влади.

Не підлягають легалізації ті партії, які ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу, підривну діяльність на користь іноземних держав, пропаганду війни, фашизму і неофашизму, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі. Заборонено створення та діяльність тих політичних партій, керівні органи яких перебувають за межами України. Не дозволяється також створення та дія­льність осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влад, у Збройних Силах, на державних підпри­ємствах, в установах, державних навчальних закладах.

Нині в Україні зареєстровано більше тридцяти політич­них партій. Вони відображають у своїх програмах інтереси практично всіх груп і прошарків населення нашої Батьків­щини.

Всі політичні партії, які діють в Україні, складають її політичну систему, що забезпечує нашим громадянам мож­ливість реалізації їх прав. Особливістю розвитку нашого суспільства на сучасному етапі є те, що багатопартійна си­стема в нашій країні ще не повністю сформована.

Пригадайте, що ще зовсім недавно всі політичні партії, крім Комуністичної, були заборонені. Партії, які існують у даний час, хоч і перебувають у стадії реструктуризації,

52

все ж відіграють значну роль у процесі формування органів влади, визначенні шляхів розвитку суспільства. Профспілкові організації

Під профспілками розуміють об'єднання громадян за фаховою ознакою. На відміну від політичних партій, які основну свою мету вбачають у завоюванні влади, проф­спілкові організації головним своїм завданням вважають захист економічних інтересів трудящих. Роль профспілок є великою, оскільки вони є найбільш масовими організа­ціями.

Головним напрямком роботи профспілок є боротьба за підвищення заробітної плати, створення кращих умов праці на підприємствах, забезпечення за рахунок підприємства його працівників житлом, закладами охорони здоров'я, від­починку.

Профспілкові організації, які діють на підприємствах, мають право брати участь у формуванні планів розвитку підприємства, розподілі житла, путівок на оздоровлення дорослих та дітей. Вони організують підписання колектив­них договорів між адміністрацією підприємства та трудо­вим колективом.

Одним із важливих засобів боротьби за поліпшення ста­новища працівників, до якого вдаються профспілки, є страйки.

Нашими законами дозволено проведення страйків. Од­нак організація їх регламентується законом. Згідно закону адміністрація підприємства повинна бути попереджена за­здалегідь про наміри профспілки щодо проведення страйку. На окремих підприємствах, які відіграють дуже важливу роль у життєзабезпеченні країни, страйки заборонені.