8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання

Будемо вважати, що моральне виховання студентів - це різностороннє активне продовження моральної соціалізації у накопиченні загальнолюдських цінностей та формуванні позитивної професійної (правничої) моралі з метою набут­тя високої моральної культури для майбутньої юридичної діяльності.

Власне, у вищому навчальному закладі процес соціалі­зації особи студента продовжується. Якщо до вступу на навчання цей процес був направлений на вироблення його власних життєвих установок, пізнання дійсності, набуття соціального досвіду, то під час навчання він значно склад­ніший. По-перше, відбувається продовження загальної мо­ральної соціалізації, а по-друге, начинається професійна моральна соціалізація.

Важливими для студента є принципи морального вихо­вання. У спеціальній літературі вказуються такі принципи: цілеспрямованість, поєднання високих вимог з повагою до особистості виховуваного, виховання в колективі та через колектив, індивідуальний підхід, самодіяльність. Крім того у процесі морального виховання студента реалізуються ще й такі принципи: єдність із правовим вихованням, моральна необхідність, моральна свобода, моральна бездоганність, динамізм, поступливість та юридичне милосердя.

Практично весь процес морального виховання так чи інакше спрямований на поліпшення правового виховання. Зокрема мова йде про зовнішній аспект - реалізацію право­вих норм на практиці. Адже застосувати правові санкції до правопорушника можна й аморально. Тому, навчаючись, студент разом з моральними нормами засвоює правові норми, що в майбутньому полегшує його професійну дія­льність. Вивчення структури правової норми органічно по­єднується з її аналогічною до моральної норми, де теж іс­нує диспозиція, гіпотеза і санкція. Крім того обидва види виховання направлені на формування правомірної поведін­ки студента, в період його навчання, а також в подальшому як фахівця у сфері юридичної діяльності.

Принцип моральної свободи у вихованні визначається виключенням примусового, насильного навчання студен­та. Хоча такі підходи до морального виховання частіше мали місце у ранньому дитячому віці, однак і для студен­та, у якого сформований певний інтелектуальний рівень, глибина переживань, вироблені почуття, потрібна мо-

158

159

ральна свобода своїх дій. Тут вплив на особу студента відбувається через дух (ідеї, погляди, переконання), а йо­го поведінка буде відображати якість такого впливу. Мо­ральна свобода більше орієнтує виховну систему не стіль­ки на свідомість, скільки на підсвідомість. Тобто дуже важливо, щоб моральне виховання здійснювалось мимо­вільно, ніби пасивно. Тоді така моральна інформація «по­падає» у підсвідому зону. Ця зона контролюється душею людини. Тобто моральна свобода - це умовна свобода, яку необхідно уміло створити, використавши моральну цілеспрямованість, її безмежну дію. У результаті такого впливу отримаємо володіння студентом моральною звич­кою, соціальним автоматизмом, що для майбутнього пра-возастосовувача має велике значення.

Не викликає сумніву, що моральне виховання студента грунтується на принципі динамізму, який направлений пе­редовсім на руйнування морального ланцюжка між поко­ліннями, на руйнацію рабської моральної психології. Така психологія, безумовно, ще передається молоді від батьків, старшого покоління, навіть від теперішнього політичного діалогу. Динамізм морального виховання відбувається шляхом трансляції. Адже мораль за своєю природою є пев­ним засобом трансляції духовності, істинної-інформації. Причому еволюційність такої трансляції не завжди оправ­дана. Для перетворення суспільного життя, для переходу із належного в суще потрібна налагоджена широка інформа­ційна система, яка створить необхідне підґрунтя для роз­квіту всепроникаючого характеру моралі. Тобто мобіль­ність, динамізм морального виховання не пов'язаний з ре­волюційним насиллям, а революційною інформаційністю молодого покоління, яка дасть можливість створити необ­хідний діалог між розумом і моральністю.

Суть юридичного милосердя полягає не в тому, щоб відпустити злочинця на волю чи суттєво зменшити йому покарання, а в тому, щоб зуміти самому усвідомити і про­аналізувати, чому правопорушник допустив порушення норм природного права, чи мав він можливість глибоко оцінити свій духовно-моральний стан, чи зрозумів він своє призначення як людини на Землі. Тому моральне вихован­ня студента будується саме на цьому, щоб він у майбутній юридичній діяльності міг приділити більше часу особі пра­вопорушника, підвести його до цілковитого усвідомлення скоєного вчинку. Зрозуміло, що прояв юридичного мило­сердя відбувається у пізнанні правового явища при встано­вленні об'єктивної істини. Тим самим забезпечується пра-

вильність прийнятого рішення, а дії майбутнього юриста будуть добринними (творіння добра, уникаючи зла), небай­дужими (прояв активності; уникати найстрашнішого - бай­дужості).

Моральне виховання майбутнього суб'єкта права у юридичній діяльності виконує ряд специфічних функцій. До таких функцій необхідно віднести: утвердження духу моралі у застосуванні норм права, екологія моралі, усві­домлення студентом моральної цінності власних майбут­ніх професійних дій, формування морально-правової сві­домості студента, забезпечення дії совісті та сумління майбутнього юриста, боротьба з насильством у юридич­ній діяльності, запобігання проявам професійної дефор­мації юриста.

Так екологія моралі зводиться до збереження народної духовної культури. Адже кожен народ і кожна нація ево­люційно виробила для себе ті норми, які їм до вподоби, які задовольняють суспільство з метою нормального його роз­витку. Тому існує неписаний наказ суспільства, моральні вимоги до юридичної служби: берегти національну мораль, здійснювати тонкий моральний підхід до вирішення юри­дичних проблем, володіти утвореним моральним потенціа­лом нації, примножувати його. Хоча накази суспільства зазнають впливу еволюції, однак вони ще більше морально оздоровляють юриста. Таке оздоровлення виробляє певну екологічну культуру моралі юриста, яка направлена проти девольвації моральних цінностей, проти юридичної корпо­ративної «моралі», що породжує міцно вкорінений бюрок­ратизм у деяких системах правничої влади.

Моральне виховання не тільки формує у студента со­вість на сумління, а й забезпечує їх дію у юридичній діяль­ності. Думається, що сумління виступає наслідком совісті. Тому совість можна розвивати і робити її більш чуйною, тобто вдосконалювати. Розвиток і вдосконалення совісті залежить від внутрішнього збагачення духовних сил, здіб­ностей студента. Тобто совість виступає частиною інтелек­ту людини. Відсутність совісті призводить до відсутності моралі. Звичайно, про совість можна говорити, лише роз­глядаючи власні вчинки. Звідси випливає, що студент по­винен уміти знайти себе, зайняти у майбутньому гідне міс­це, уміло використовувати власні природні задатки і час на терпеливе зношення різних неприємних ситуацій, вміти бачити у суспільних відносинах більше, ніж те, що є в на­явності. Це впливає на розвиток совісті, чутливість яка бу­ває різною. Розвиток чутливості призводить до дії сумлін-

160

6 9-334

161

ня. Сумління не може виступати законом самим по собі. Адже формування власної совісті здійснюється за допомо­гою об'єктивної (позитивної") моралі. Така моральна со­вість, де вільний свідомий і відповідальний вибір позиції юриста завершується дією сумління. Саме сумління, яке «спрацьовує», заставляє юриста переглянути своє відно­шення до здійснених професійних дій і виконати їх у від­повідності зі своєю совістю.