1.5. Теоретико-правові

та філософські проблеми реалізації

української національної ідеї

на сучасному етапі державотворення

За радянських часів і думки не могло бути, щоб обгрун­тувати національну ідею якогось народу, оскільки це відра­зу ж було б розцінене як підрив принципу соціалістично­го інтернаціоналізмуСНе випадково протягом 70 років носії національних ідей у союзних республіках, а особливо в ук­раїнській - насамперед інтелігенція та селянство,- жорсто­ко знищувалися, і тільки наприкінці 80-х на початку 90-х ро­ків українська національна ідея ожила і стала інтенсивно поширюватися серед народу. У 1996 р. у своєму виступі з нагоди Дня незалежності Президент України Л. Кучма під­креслив, що українська національна ідея заслуговує держа­вної уваги (47, 86).

Саме криза радянського режиму у питаннях самовизна­чення націй, культури громадянського суспільства, горба-човська перебудова на рейки демократії, а також зовнішні фактори (зокрема об'єднання Німеччини, як подія надзви­чайної ваги, та поступовий розпад світової системи соціалі­зму після брежнєвського застою) стали передумовами реа­лізації української національної ідеї, створивши тим самим новий період національного пробудження.

М. Горбачов навіть не усвідомлював до кінця суті своїх рішень, або почав реально розуміти лише наприкінці 1990 р., коли в розпалі були національні виступи в різних регіонах колишнього союзу. Це призвело до славнозвісного московського путчу, де на політичну арену в Росії вийшов Б. Єльцин, а в Україні Л. Кравчук/.Для початку реалізації української національної ідеї це був найкращий момент.

Україна порівняно швидко і досить легко, без крово-спускань та нагнітання соціальної напруженості пройшла величезний шлях - від статусу Південно-Західного краю Росії до самостійної, впливової європейської держави, з її дипломатією, армією, угодами, законами тощо. На це ви­трачено приблизно три роки часу (29, 104-105).

80

Перебіг політичних подій в Україні, починаючи з 1988 p., почався з активної дії Народного Руху. Як зазнача­ється у літературі, що в значній мірі саме завдяки Рухові як найбільш згрупованої антикомуністичної опозиції, Україна наближалася до власної незалежності на рожевих хмарах мрій та ілюзій (75,97).

2_У 1991 р. захід України з його «серцевиною» Галичиною «заряджав» своєю національною енергією Центр України. Споруджуєгься знаменита «злука» - живий ланцюг: Київ -Львів. Функціонування живого ланцюга, пропагування синьо-жовтого прапора та підняття його над Верховною Радою України забезпечував Народний Рух України (29, 105). Велика особиста роль у реалізації української національної ідеї протя­гом останніх десятиліть належала голові Руху В. ЧорноволуЛ) І "Національна ідея отримала філософсько-правове об-/грунтування у Декларації про Державний суверенітет Ук-Сраїни та Акті проголошення незалежності України.^

Національна визначеність громадянського суспільства з його глибоким історичним корінням міцно пов'язує народ зі своєю Вітчизною багатьма соціальними та духовними нитка­ми. Саме в такому контексті визначено це поняття у Деклара­ції про державний суверенітет України (16 липня 1990 p.). «Громадяни республіки всіх національностей становлять на­род України». Введення в обіг поняття «народ України» (вва­жає Ю. І. Римаренко) забезпечить права громадян на вільну національну самоідентифікацію, принаймні на рівні загаль­нодержавної спільності. Вчені слушно вважають: оскільки національна самосвідомість - поняття соціокультурне, а не природжене, його набувають у ході соціалізації особи.

Це стосується і категорії «українська політична нація», яка також поліпшує свободу відповідної самоідентифікації людини (64, 182-183).

Український народ має повне міжнародне та історичне право на самовизначення, це спільнота, що має давні дер­жавотворчі традиції та своєрідну національну культуру і мову. Тому від часу проголошення, державного сувереніте­ту України далася взнаки нагальна потреба продемонстру­вати світові особливість та характер новоутвореної держа­ви. Очевидно, саме спроба підкреслити миролюбність мо­лодої держави спонукала народних депутатів Верховної Ради України майже без дискусій зафіксувати у Декларації" про державний суверенітет України намір стати у майбут­ньому постійно нейтральною державою (76, 77).

«Вавілонським стовпотворінням» називають В. М. Тка-ченко і О, П. Реєнт засідання українського парламенту опі-

81

вдні 24 серпня 1991 p., «Група 239» вже протягом кількох місяців перебувала під жорстким пресингом українських націоналістів, які домагалися проголошення незалежності. Перспектива відокремлення від союзу і лякала, і обнадію­вала, після виступу керівника партії С. Гуренка 392 депута­ти проголосували за незалежність України, лише четверо -проти. Через чотири місяці після цієї події українська неза­лежність стала історично завершеним фактом, діставши майже одноголосне схвалення в результаті проведення все­народного референдуму (75, 93-97). Перший демократично вибраний Президент України Л. Кравчук з 1 грудня 1991 р. почав організовувати державне обгрунтування української національної ідеї.

^філософське розуміння української національної ідеї почало здійснюватись і в міжнародному визнанні України. Після 1 грудня 1991 р. стає очевидною проблема форму­вання цілісної концепції іміджу молодої незалежної країни у світовому співтоваристві. Адже у сучасному світі не до­статньо лише мати успіх - необхідно його продемонструва­ти, акцентуючи на ньому увагу міжнародного співтоварис­тва. Тому М. В. Томенко запропонував ухвалити цілісну державну концепиію_«Імідж сучасної України у-міжнарод­ному співтоваристві». Дана концепція пропагувала б ре­альні політичні, соціально-економічпі, міжетнічні відноси­ни в суспільстві та специфіку й .унікальність України в гу­манітарній царині. До ключових тез концепції іміджу сучасної України він відносить: сучасна Україна - нова стара держава; сучасна Україна — держава на шляху до де­мократії та вільного ринку; сучасна Україна - держава між­етнічного спокою та суспільної злагоди; Україна - міст між Європою та Євразією (Росією); сучасна Україна - велика спортивна держава; Україна - держава високої професійної культури та самобутніх народних традицій (76, 78-85). До цього спонукали міжнародні відносини.

Так, візит Л. Кравчука до Вашингтона у березні 1995 р.- перший візит керівника незалежної України до США - був чудовою нагодою висловити власну точку зору на майбутню державу, яку він намагається побудувати, на її місце в світі і на те, як світове співтовариство може йому в цьому допомогти. Проте, як відзначали зарубіжні оглядачі, мовчання з його боку щодо власної позиції було майже приголомшуючим. Скидалося на те, що він її не мав взагалі (75, 105). {"Нарешті остаточно правове закріплення отримала наці­ональна ідея в Конституції України, що була прийнята

28 червня 1996 р. Зміст Конституції України, зокрема ЇЇ преамбули, бере свої витоки (вказується у Коментарі до Конституції України) у багатовіковій, складній і тяжкій боротьбі української нації за свою незалежність. Завдяки цьому преамбула, з одного боку, відбиває найбільш загаль­ним способом єдність українського народу в здійсненні національної свободи та політичної демократії, з іншого -доповнює основні розділи Конституції істотно важливими новими елементами.

Звичайно, цікаво буде визначити основні напрями філо­софсько-правового бачення української національної ідеї у майбутньому, оскільки вона забезпечує розвиток держави з усіх галузей суспільного життя. Передусім цемайбутнє по-лягає у постійному творенні, в науковому обгрунтуванні, в боротьбі за утвердження і примноження. У цьому велику роль відіграє українська національна еліта. Адже форму­вання української національної еліти століттями здійсню­валось стихійно незважаючи на високий інтелектуальний потенціал, талановитість української нації.

Також нове бачення розвитку української національ­ної ідеї є створення такої ситуації, яка б сприяла цьому. Тому В. В. Мепвелчук чяукажур, щоб націоняпьня ілея_ була саме національною і не розділяла, а навпаки, об'єд­нувала всі політичні й інщі гипи Кечумояно, в країні іс­нують й опозиційні сили, які не хочуть враховувати зміст національної ідеї, навпаки, діють в прямо протилежному напрямі, однак і в цьому випадку їхня позиція повинна бути ретельно проаналізована на предмет можливості врахування тих чи інших положень, які в іншому контекс­ті можуть дати хоча й маленький, але в цілому позитив­ний результат (47, 42).

Крім того, майбутнє української національної ілеї за­лежить иіп йіри наролу у щасливе суспільне життя. Адже на думку 3. Бжезинського, будь-яка держава при переході від тоталітарного режиму до демократично-правового пе­реживає три періоди, які відповідно тривають: 1-5 років; 3-Ю років; 5-15 років. Тому існуючі труднощі - це тим­часове явище, що впливає негативно на народні споді­вання.

Безумовно, що українська національна ідея, яку слід всіляко пропагувати, може стати тією рушійною силою, яка активно сприятиме подальшому розвитку нашої держави. Однак це може статися лише тоді, коли українській народ, попри всі етнічні розбіжності буде єдиним у здійсненні на­станов своєї загальної, об'єднуючої ідеології (47, 168).

82

83

ПЕРЕДВІСНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ

Кий, Щек, Хорив, Либідь, Олег, Ігор, Святослав, Володимир, Ярослав Мудрий, Костянтин Острозький, Іван Вишенський, Мелетій і Герасим Смотрицькі, Мартин Бронєвський (Христофор Філалет), Петро Могила, Дмитро Байда-Вишневецький, Криштоф Косинсь-кий, Северин Наливайко, Григорій Лобода, Петро Сагайдачний.

ПЕРШІ РЕЧНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ

Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Теофан Прокопович, Пилип Орлик, Григорій Сковорода, Михайло Максимович, Мар-кіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров. Тарас Шевченко, Михайло Драгома­нов, Іван Франко, Михайло Грушевський.

Контрольні запитання та завдання

В чому полягає суть поняття національної ідеї та його зна­чення для формування українського правознавства?

Назвіть передвісників української національної ідеї?

Як і коли почали формуватися філософсько-правові перед­умови зародження української національної ідеї?

Вкажіть перших речників української національної ідеї.

Які ви знаєте філософсько-правові та соціальні особливості формування української національної ідеї:

а) у IX-XIII ст.;

б) у другій половині XVI ст.- початку XVIII ст.;

в) у середині XVIII - початку XX ст.

Як відбувалося відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект?

Які теоретико-правові та філософські засади реалізації ук­раїнської національної ідеї на сучасному етапі державотворення?

Питання для роздумів і дискусій

1.У чому полягає сутність філософсько-правової думки української національної ідеї?

Яке місце посідає творчість Т. Г. Шевченка в історії укра­їнської філософії права?

Обміркуйте на прикладі державного будівництва І, Мазепи, П. Орлика, та творчості П. Куліша й Т. Шевченка характер і особли­вості зв'язку між філософією, державотворенням, правом, і культурою?

У чому полягали філософсько-правові погляди членів Ки-рило-Мефодіївського товариства?

Яка сутність ідеї України у філософсько-правовому світо­гляді П. Куліша - Т. Шевченка і який їх внесок у розробку філо­софії української ідеї?

У чому полягає суть філософської ідеї у творчості М. Мак­симовича та історіософської концепції М. Костомарова?

Які ви знаєте основні особливості філософсько-правових засад національної ідеї в європейській культурі XIX ст.?

84

Право - це те,

що корисне всім або більшості. Головний і найбільш істотний зміст права складає свобода. Б. Кістяківський

Розділ 2. СИСТЕМА НАУК ПРО ПРАВО

ПЛАН (логіка викладу)

Теорія права: зміст та завдання.

Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини.

Політологія права як невід'ємна частина соціології права.

Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права.