5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія

Ознакою цілого, як визначає В. І. Свідерський, є обов'яз­кова наявність загальної структури, яка об'єднує окремі еле­менти, що накладають свій відбиток на самі ці елементи. То­ді структура - це принцип, спосіб, закон зв'язку елементів цілого, система відносин, закономірності елементів у рамках даного цілого. Тобто ціле виражається через структуру і нав­паки, що показує сумісність цілого і структури. Однак є пев­на різниця між поняттями структури та цілого. Справа в то­му, що ціле складається із частин, а структура є єдиною.

^Універсальний характер категорії цілого полягає в то­му, що складові її частини об'єднуються як природним, так і штучним шляхом, як за об'єктивними, закономірними, так і за суб'єктивними, довільними моментами, як за змістов­ними, так і за формальними ознаками (33, с 248).

Таким чином, частина у праві має двосторонню приро­ду: з однієї сторони, вона характеризується своїми індиві-

102

103

дуальними особливостями, а, з іншої сторони, ці особливо­сті набирають специфічний відтінок у результаті впливу інших частин і самого цілого, в склад якого вони входять. Частина завжди несе на собі відбиток цілого, зберігаючи, однак, свою особливість, вона має відповідне місце в ціло­му та відіграє в ньому певну роль, впливає на ціле і в тій чи іншій степені детермінує його характер (33, с 26-265).

Слід зауважити, що структура - категорія, яка характе­ризує внутрішню форму предмету чи явиша, і, як така, пре­дставляє собою іманентну ознаку будь-якого цілого. Саме тому вона не може бути тотожною цілому. Але всяка сис­тема і структура у праві є правовою цілісністю. При цьому, однак, правова цілісність - це як об'єктивне, закономірне, так і суб'єктивне, довільне, як субстанційне, так і організа­ційна єдність своїх частин. Система у праві - це лише об'єктивна закономірна, як субстанційна, так і організацій­на єдність частин цілого. Структура у праві — це лише ор­ганізаційна єдність частин цілого (33, с 254, 259).

Взаємодія цілого і частини у праві є складним явищем, як і взаємодія загального і окремого. Однак ці два види взаємо­дій мають різні характеристики. Зокрема у пізнанні права не обов'язково слід досліджувати загшіьне. Проте дослідження частини вимагає дослідження цілого, зіставлення з ним. Зро­зуміло також, що ціле можна дослідити за його частинами. Тобто ми розглядаємо в даному випадку такі філософські категорії як аналіз (та синтез) індукцію та дедукцію тощо.

5.3. Поняття структури та елементів у праві

Аналіз категорії структури доцільно розпочати з понят­тя цілісності. Відомо, що цілісне правове утворення обо­в'язково має як свою зовнішню, так і внутрішню форми. Зовнішня форма права є оболонкою для внутрішньої, внут­рішня є серцевиною, основою для зовнішньої.

(^Основною ознакою структури є те, що вона виражає лише внутрішню форму певного об'єкта. Тому структура не може мати самостійного існування поза тим об'єктом, зміст, субстанція якого нею певним чином з'єднується, ор­ганізується, впорядковується. Крім того, характер побудови і зміни структури безпосередньо залежить від природи і закономірностей розвитку даного об'єкта-фЗЗ, с 313).

Зрозуміло, що у структуру права входять певні елемен­ти правовідношення: суб'єкт, об'єкт, правомірність, обо­в'язки і т. д. Але у будь-якій правовій нормі між цими еле­ментами існує тісний взаємозв'язок.

Більш поглиблений аналіз правової структури виявляє необхідність розрізняти внутрішню та зовнішню структуру правових явищ.

Внутрішню структуру складає певний зв'язок частин єдиного цілісного правового утворення, а зовнішню - пев­ний зв'язок цілісного правового утворення з іншими право­вими явищами. Внутрішня структура, наприклад, право­вої норми утворюється із певного зв'язку між її частина­ми- гіпотезою, диспозицією і санкцією, а зовнішня- з певного зв'язку між даною правовою нормою' та іншими правовими нормами, які входять у склад єдиного правового інституту. У свою чергу внутрішньою структурою інститу­ту є певний зв'язок між його компонентами - правовими нормами, а зовнішньої — певний зв'язок даного інституту права з іншими інститутами права, які входять у склад єди­ної галузі права. Нарешті, внутрішньою структурою галузі права є певний зв'язок між його компонентами - інститу­тами права, а зовнішньою - певний зв'язок з іншими галу­зями права, що входять у склад єдиної системи права того чи іншого історичного типу. Всі ці багаточисельні правові структури знаходяться у різноманітних поєднаннях, відно­синах, координації і субординації, утворюючи тим самим цілісні багатоструктурні правові утворення різних рівнів, складний комплекс структур правового цілого (33, с 325).