8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права

Естетика - це наука про почуття краси в гармонійній побудові природи та засоби пізнання закономірностей сус­пільного розвитку. Тому людина повинна виробити у собі почуття краси у навколишньому світі. Передусім це стосує­ться самого творіння природи, де завжди існує суворий ба­ланс. Тобто, поряд з певними незручностями є відповідна норма зручностей. Але за умови, що досліджуване явище не зазнало руйнівної сили цивілізації. Тобто, світ побудо­ваний гармонійно і будь-яке втручання до нього призво­дить до дисбалансу і, звичайно, до втрати краси.

Призначення права виникло у процесі еволюційного розвитку людства. Воно стало природною потребою в той час, коли моральних норм вже виявилось недостатньо для регулювання суспільних відносин. Але створення права поряд з певною еволюційністю часто носить революційний (штучний, насильний) характер. Тому небезпека порушен­ня природної гармонії суспільства криється і в праві, його часом не вивчених нормах.

У цьому зв'язку виникає необхідність організації такого виду правового виховання, яке давало б можливість особі відчувати гармонію і красу у правовому регулюванні суспі­льних відносин, правотворчості та пізнання права зокрема. Таким вихованням є естетичне виховання у правовому полі.

Не виникає сумніву, що естетичне виховання слугує зміцненням духовних і моральних позицій людини (особ­ливо молоді), оскільки естетичний досвід, зокрема таких його чинників, як естетичні почуття та естетичні потреби права, що щільно пов'язані з духовністю, мораллю. Прин­ципи теорії естетичного виховання зумовлюється загально­людськими цінностями, гуманістичною спрямованістю, культурними та національними традиціями, тісним зв'я­зком з іншими різновидами виховання.

Вважаємо, що естетичне виховання у процесі пізнання права - це організований діалогізаційний процес з метою формування високої естетичної культури студента для по­чуттєвого сприйняття правової діяльності.

Як же здійснюється,виховання на законах краси? Поряд з існуванням гармонії в природі існує юридична (правова) гармонія. Вона відображає збалансованість між суспільни­ми відносинами та нормами права. А кожна прогалина у праві свідчить про появу дисбалансу у правовому регулю­ванні, що відбувається на філософському понятті краси. Більше того, втручання у юридичну гармонію, перерозпо­діл естетичних категорій може вплинути на красу по різно­му. Це залежить від рівня естетичної вихованості як зако­нодавця, так і суб'єкта права - майбутнього юриста. Пере­дусім сформовані естетичні почуття й естетичні потреби впливають на закони краси у правовій естетиці. Причому, тут чітко просліджується впливова роль особистості, оскільки естетичні почуття й естетичні потреби мають чіт­ко індивідуальний характер.

Зміст естетичного виховання полягає також у розумінні концепції прекрасного у праві, адже йдеться про пошук істини та встановлення справедливості, чого й вимагає сус­пільство. Тобто, прекрасне у праві - це природна вимога, природна рівновага, яку необхідно постійно підтримувати естетичним вихованням.

Велике значення для естетичного виховання студентів юридичного профілю має вироблення принципів цієї діяль­ності. До основних принципів естетичного виховання слід віднести: духовну пізнавальність, інтеграційність почуттє­вого та раціонального, пропорційність, регулятивність, українську ментальність, ритуальність.

Зокрема, до'принципу рефлексивності у естетичному вихованні студентів доцільно підійти з позиції діалогу культур. Вивчення планових навчальних дисциплін при­зводить до свого роду культивації рефлексивних профе­сійно-юридичних здібностей. Цей процес, як правило, відбувається стихійно, без особливих погоджень. Але са­ма послідовність вивчення різноманітних наук вже відо­бражає запрограмований порядок, все більш підсилену рефлексивну здатність. Тоді діалог культур діє за прави­лом виключення, доповнення. Однак, в даному випадку відбувається внутрішній діалог у студента, де велику роль відіграє усвідомлення, співставлення тощо. Саме тут ес­тетичне виховання стає незамінним, адже відпрацьовую­ться відомі категорії: гармонія та міра, прекрасне та

162

6^е

163

бридке, піднесене та низьке, трагічне та комічне, які за­кладені у природних естетичних здібностях будь-якого студента.

Відомо, що світ побудований за законами краси. Але при певних їх порушеннях настає потреба регуляції. Тому естетичне виховання повинно відображати принцип регу-лятивності, де основне полягає у відновленні зруйнованого чи недопущення цього взагалі. Так, у процесі навчання студент усвідомлює естетичний зміст правових явищ, що відповідають законам краси. Зовнішні та внутрішні харак­теристики цих правових явищ повинні бути збалансовані. Шляхом регулювання можливими діями, юрист може не допустити настання дисбалансу у правовому регулюванні суспільних відносин, тобто зберегти природну красу пра­вовідносин. Взагалі кажучи, розглядуваний принцип тісно пов'язаний з естетичною творчістю у юридичній діяльнос­ті, яку потрібно виховати протягом навчання.

За час навчання естетичне виховання студентів виконує першочергові, безпосередні функції, які потім позитивно впливають на функції естетично-почуттєвої культури. Вва­жаємо, що основними функціями естетичного виховання студентів у правовому полі слугують: розуміння ролі есте­тичних категорій у праві, використання творчих методів естетики у вивченні навчальних дисциплін, вироблення у студента орієнтації на естетико-правові цінності юридичної діяльності, розвиток у студентів естетично-юридичних по­тенцій, сприяння формуванню загальнодержавної програми естетичної моралі, обгрунтування можливого романтизму у здійсненому виборі юридичної професії.

Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права є своєрідною програмою майбутніх юридичних дій. На основі розвинутого теоретичного рівня естетики моло­дими юристами поглиблюється сприйняття цілісної кар­тини світу, в центрі якої вони перебуватимуть. Оскільки вищі людські можливості розкриваються у пізнанні есте­тики, в естетичному оформленні суспільно-правового зв'язку, то естетичне виховання викриває закономірності правового сприйняття суспільних явищ. Цей процес від­бувається нМ основі почуття, з якого власне починається людина. Але почуття не повинні відставати від знань, зо­крема правових та філософських, творчого осмислення матеріалу. Саме на творчість, як найскладнішу філософ­ську проблему, скероване естетичне виховання у право­вому полі.