Тема 13. Правова аксіологія

Юридична аксіологія як наука про цінності права і держави. Цінність як належність і свобода (Кант), як норма культури, буття.

Держава як правове явище, правова організація.

Природно-правові погляди виникнення юридико-аксіологіч-ного підходу. Природне право як зразок, мета і критерій оцінки позитивного права. Природна право як ціннісно-змістовний мо­рально-правовий комплекс, симбіоз різноманітних соціальних норм. Цінність позитивного законодавця.

Поняття природноправової справедливості. Природне право як абсолютна цінність. Право і мораль та ідеальне і матеріальне. Відносна цінність права. Проблема правової цінності закону (по­зитивного права) і держави. Конструкції природноправової спра­ведливості як вираз властивостей і цінностей «справжнього» пра­ва. Моральна, а не правова цінність закону (Кант). Абсолютизація відносних моральних цінностей, яким повинно відповідати пози­тивне право і держава. Відносна справедливість позитивного права.

Лібертарно-юридична аксіологія як концепція праворозуміння в рамках загальної теорії розмежування і співвідношення права і зако­ну. Позитивістське знецінення права. Оцінка з позицій права правової суті і значення закону та держави. Право як мета для закону і держа­ви. Зміст цінності закону і держави у правових явищах. Цінність за­кону у ступені виразу і здійсненні мети права. Ціннісно-правовий імператив: закон і держава повинні бути правовими. Правовий закон і правова держава як правова мета - цінність реального закону.

Тема 14. Раціональність і правова гносеологія

Раціональність як проблема правової гносеології. Закон як про­дукт суб'єктивної людської діяльності та об'єктивних всезагальних законів розвитку суспільства і мислення. Властивість людського мислення: раціональне (підвладне структуруванню, аналізові, логі­ці) нераціональне, ірраціональне (перебування за межами раціо­нального). Нераціоналізовані компоненти процесу пізнання - інтуї­ція, фантазія, натхнення, вплив підсвідомості. Неможливість ство­рення досконалої законодавчої системи, яка відповідача б вимогам ідеалу раціональності. Перебільшення можливості науки у пізнанні людини. Негативні прояви суб'єктивності та нераціональності. Не­можливість правової науки пояснити емоційні моменти права.

Правова гносеологія. Гносеологія юридичного праворозумін­ня. Конкретизація правових знань та застосування загального фі-

194

лософського категоріального апарату до правової сфери з поєд­нанням специфіки філософської й правової рефлексії як особли­вість правової гносеології. Раціональні знання як складова проб­лем, які виникають і вивчаються багатьма науками (філософією, психологією, релігієзнавством). Недооцінка правовою наукою співвідношення раціонального та ірраціонального. Проблема ви­значення раціонального та ірраціонального в праві. Межі людсь­кого пізнання, хибні теорії щодо власних раціональних дій.

Зв'язок правової гносеології з онтологією та аксіологією. Не­обхідний зв'язок права і держави. Насильство у формі державної санкції правового закону. Легістська гносеологія (позитивістсько-прагматична орієнтація), визнання права у вигляді наказів, при­мусу, офіційної влади, відрив закону як правового явища від його правової сутності, тлумачення закону як продукту волі і свавілля влади. Два основних емпіричних факти легістської гносеології: виявлення, класифікація, систематизація наказів офіційної влади (формальних джерел діючого права); виявлення позиції, думки законодавця (нормативно-регулятивного змісту наказів влади).

Породження владою насильницького, наказного права. Істина про право як характер думки законодавця, офіційної влади. Зосе­редження пізнавального інтересу тільки на діючому праві, на до­гмі права. Позитивістська критика природно-правових явищ. Орі­єнтація позитивістської гносеології закону не на пізнання сутності закону чи отримання знання про діюче право, а на адекватний опис його як вже пізнаного права. Легістська лінгвістика: фаль­шиві зв'язки, мовні ілюзії і софізми, неправильні слововживання.