2.11. Розвиток сучасної держави 1

Зародження сучасної демократичної держави

Хоч демократичний устрій був відомий уже в часи ан­тичності, сучасна демократична держава з'являється порів­няно недавно: у кінці XVIII - на початку XIX ст. До того протягом всього середньовіччя переважали феодальні мо­нархії та республіки, у яких привілеями користувалися представники феодальної знаті.

Після повалення влади аристократії право на участь у державному управлінні у більшості країн отримували не вп громадяни, а тільки найбільш імуща їх частина - буржуа-

' Написано спільно з Л. Руденко.

53

зія. Остання не хотіла ділитися з представниками неімущих чи малоімущих груп населення. Буржуа, в створених ними органах влади, приймали такі виборчі закони, які не давали змоги більшій частині населення впливати на стан справ у своїх країнах шляхом участі у виборах.

Тому перед народами тих країн, які звільнялися від пут феодального ладу, поставало питання про перетворення демократії з обмеженої демократії для найбагатших - в де­мократію для всіх. Це було нелегкою справою. В той час не було єдиної точки зору на шляхи демократизації суспільства. Частина передових людей вважала, що необхідно по­ступово, мирним шляхом добиватися прийняття більш про­гресивних виборчих законів. Добившись цього, можна буде провести своїх людей до парламентів і приймати закони в інтересах всіх, а не тільки найбагатших. Інші прогресивні діячі вважали, що буржуазія не поступиться своїми приві­леями і потрібно шляхом збройної революційної боротьби відібрати владу у найбагатших, а потім уже встановлювати демократичні порядки. Таких людей називали революціо­нерами.

Частина революціонерів дотримувалася теорії, згідно якої справжня демократія неможлива, поки існує приватна власність, що є основою влади буржуа. Тому вони заклика­ли до революції, яка повинна замінити приватну власність на колективну, а це сприяло б встановленню демократич­ного ладу. Ці революціонери називали себе соціалістами або комуністами, оскільки виступали за спільну власність.

Утворення і еволюція комуністичних тоталітарних держав

У 1917 р. у Російській імперії революціонери-більшо-вики на чолі з Леніним шляхом збройного повстання при­йшли до влади. Після цього вони почали впроваджувати свої теорії в життя. Заводи і фабрики були відібрані у капі­талістів, земля - у поміщиків. Все це передавалося робіт­никам та селянам, які мали організувати самі виробництво. Більшовики створили свої виборні органи влади - Ради. Брати участь у виборах до них могли всі за винятком ко­лишніх буржуа.

Однак очікуваного і обіцяного народу раю не наступи­ло. Робітники не вміли управляти виробництвом І через це в промисловості та сільському господарстві почалася роз­руха, яка призвела до голоду і злиднів, в народі зріло не­вдоволення.

У таких умовах більшовицька партія оголосила всіх не-вдоволених агентами буржуазії, а отже й «ворогами наро-

54

ду». Всі партії, крім більшовицької, були заборонені і до Рад можна було обирати тільки членів комуністичної партії або їх довірених осіб. Для боротьби з невдоволеними були створені каральні органи ВЧК, а потім НКВС, які отримали владу над життям і смертю простих людей. Держава вста­новила контроль не тільки над діями, але й думками своїх громадян. Для керівництва промисловістю та сільським господарством партія, відкинувши ідеї про робітниче упра­вління, почала призначати спеціальних чиновників, які дія­ли за вказівками згори і самі керували підприємствами. Така система управління господарством стала називатися командно-адміністративною.

Для боротьби з невдоволеними в комуністичній державі постійно примінялися жорстокі методи придушення - реп­ресії.

Щоб змусити людей повірити в обіцянки партії, створюва­лися спеціальні органи ідейної обробки народних мас. Завдан­ням яких було розповідати народу, про комуністичний рай який чекає їх під керівництвом партії.

Таким чином, була сформована комуністична тоталіта­рна держава. її головними рисами є безправ'я основної ма­си населення країни, тотальний контроль над вчинками і думками людей з боку спеціальних органів влади, жорсто­кий терор проти всіх невдоволених, командно-адміністра­тивна система управління економікою, панівне становище чиновників, диктатура однієї партії.

Тоталітарна комуністична держава може в процесі своєї еволюції набирати форм як найбільш нелюдської тиранії, коли жертвою репресій стає більша частина народу, так і більш м'якої диктатури, коли беззаконня допускається до порівняно невеликої частини народу. У колишньому Ра­дянському Союзі найбільш жорстока форма тоталітарної диктатури існувала в часи Сталіна, а м'якша - в період так званого застою.

Тоталітарна форма держави була нав'язана російськими більшовиками й іншим народам. У деяких із них диктатура була особливо жорстокою. Так, у Кампучії за кілька років існування там уряду «червоних кхмерів» під виглядом «во­рогів народу» було винищено майже третину населення країни. Терор досяг таких великих масштабів, що до зни­щення «пособників буржуазії» залучалися навіть діти.

Комуністичні тоталітарні держави виявилися неміцни­ми. Попри терор, ідеологічне одурманення людей, вони не змогли придушити опору тих, хто виступав за свободу і демократію, як передумови людського життя. Тоталітарні

55

режими комуністичного гатунку виявилися неспроможни­ми забезпечити людям достойні економічні умови життя, створити сучасне ефективне виробництво. Ці причини і призвели до краху у наш час більшості комуністичних то­талітарних держав.

Тоталітарні держави фашистського типу

Поряд з комуністичними тоталітарними державами у нашому столітті існували і фашистські тоталітарні режими. Найбільш відомими прикладами такого роду були фашист-"¹ ська Німеччина та Італія.

У цих державах також зневажалися людські права, держава встановлювала тотальний контроль над вчинками і думками своїх громадян, величезною владою користували­ся спеціальні каральні органи, існувала пропагандистська машина для ідеологічної обробки населення, була встанов­лена влада однієї партії.

Однак головним своїм ворогом фашистські диктатури вважали не приватну власність і буржуазію, а людей інших національностей. Через це фашистські режими відзначали­ся особливою агресивністю і негуманністю. Саме прави­телі фашистської Німеччини розв'язали саму жорстоку і криваву у світовій історії Другу світову війну, допустили факти самого страхітливого геноциду стосовно цілих на­родів.

Після розгрому фашистської Німеччини більшість фа­шистських режимів були ліквідовані, а їх теорія і практика осуджені світовим співтовариством.

Формування сучасних демократичних правових дер­жав

У більшості країн світу народні маси зуміли не допус­тити встановлення тоталітарних диктатур. Завдяки цьому у них продовжувався процес поглиблення демократії шляхом реформ, розширення участі народу в управлінні державни­ми справами. З метою забезпечення справжньої рівноправ­ності всіх громадян, незалежно від їх походження і майно­вого стану, в життя був проведений принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Розподіл влади робить неможливим втручання однієї влади в справи іншої і таким чином сприяє верховенству закону, а не тієї чи ін­шої людини над законом.

Завдяки прийняттю розумних законів, які сприяли розви­ткові виробництва не тільки в інтересах буржуазії, але й в інтересах інших верств населення, в країнах, що уникнули тоталітаризму, досягнуто високого рівня життя більшості громадян. Завдяки проведенню в життя принципу розподілу

властей досягнуто рівноправності громадян. Тому демокра­тія в державах стала не буржуазною, а всенародною, а ці держави називають правовими демократичними державами.