1.3. Філософсько-правові

та соціальні особливості формування

української національної ідеї

(II половина XVI - початок XVIII ст.)

/філософсько-правовий аспект формування української національної ідеї набрав більш дієвого характеру у Галиць-ко-Волинській державі (XIII - XIV ст.).

Однак у XV ст. Україна зазнала страшного зовнішнього тиску: від Півдня наростала загроза етноциду з боку могут­ньої Оттаманської Порти та її васалів татар із заходу - з боку польських магнатів. Від Півночі готувався до загар­бань московський уряд. Доля нації повисла на волоску та сталося чудо - український народ, позбавлений монарха та військової аристократії, національного уряду, створює першокласні національні збройні сили - козацтво, Запоро­зьку Січ (І І, 223). Тобто за словами Ю. М. Канигіна ста­лось диво: ідея козацтва появилась в українській душі, на диких дніпровських перегонах, як із-під землі, як із річко­вих хвиль виросла Січ. І знову українська, дощенту погра­бована земля, завдяки Запорізькій Січі, стала чинником сві­тової історії.

Запоріжжя стало духовним, тобто найсильнішим, осно­вним чинником тодішнього світу. Так, коли християнський

75

і

світ ще молився латинською мовою, а Московія - старо-слав'янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницыекй Новий Завіт рідною мовою, який зберігся (тепер на цьому Євангеліє присягають Президенти сучасної України). У Січ приймаїи за умови: уміння хреститись, бути готовим стати на захист батьківської віри, володіти суворою дисципліною, бути веселим і дотепним. Ці та інші фактори відрізняли їх від військових донських козаків, які були лише слугами царя, а не вільними у реалізації своєї національної ідеї (29, 39-41).

Це означає, що українська національна ідея отримала реальні можливості не_гільки формуватися, а й реалізову­вати себе на практиці^_Національне відродження українсь­кого народу і початок нового періоду української історії тісно пов'язані з народною боротьбою проти польсько-литовського поневолення України, а пізніше - колонізатор­ської політики Росії. За цих умов формування української національної ідеї свободолюбства тісно пов'язане з бороть­бою проти фактичної колонізації України (47,40). ~3

Козацьку державу над Дніпром започаткував великий реформатор і полководець Богдан Хмельницький, його ве­летенська енергія була виразно окреслена, і недарма, як символ своєї держави, наказав він викарбувати на своїх монетах козацьку шаблю.

Як усі великі реформатори, був він передусім завер­шенням досвіду попередніх поколінь. Він розв'язав хитан­ня своїх попередників, козацьких політиків, здійснюючи найбільш природну геополітичну формацію свого держав­ного центру (42, 78-79). Фактично, за С. Дністрянським, Українська держава доби Богдана Хмельницького була першою національною державою в Європі. Своє припу­щення він аргументує тим, що саме ця держава організува­ла виключно «український елемент до боротьби з ворога­ми» за свою незалежність та її територіальні межі були в рамках виключно етнографічної території. При цьому С. Дністрянський погоджується з тим, що українському народові недоставало ще деяких прикмет, які в 19 та 20 віці вважаються основами народної свідомості, але не може бути сумніву, що природні основи української нації існува­ли вже тоді, та що їх лучила боротьба за волю, боротьба за Батьківщину.

■ПКрім Богдана Хмельницького Січ виховала цілу плеяду гігантів духу. Серед них: Дмитро Вишневський, Іван Вигов-ський, Іван Підкова, Северин Наливайко, Петро Сагайдач­ний, Пилип Орлик, Іван Мазепа та інші. Вони втілили в собі

76

велику українську ідею у ті переможні століття слов'янської історії, захистили її від мусульман, які готувались відповісти на хрестові походи (29, 40). Такі видатні полководці та полі­тики зміцнили процес формування української національної ідеї виокремили її соціальні особливості в ім'я України/^7

Безумовно, в процесі історичного розвитку українська національна ідея набувала вдосконалення, що знайшло свій вираз як у політичній, так і в художній літературі. В полі­тичній літературі зазначена ідея пов'язувалася передусім із гаслом «соборності», під яким проходило єднання всього народу за рівність і справедливість у суспільному житті, повалення тиранії та деспотизму, що йшли всупереч наста­новам раннього християнства. Саме про це наприкінці XVI - початку XVII ст. писав І. Вишенський - визначний мислитель і гуманіст того часу. Ідеї єднання та захисту українського народу знайшли свій яскравий вираз у працях діячів Києво-Могилянської академії, зокрема П. Могили. Ці ідеї не могли не відбитися у Конституції П. Орлика 1710 р. хоча вона, виходячи з тодішніх історичних обставин, і ви­знавала протекторат Швеції над Україною (47, 40-41). Тобто філософський зміст української національної ідеї набув значного зміцнення у період литовсько-польської доби, а в Українській козацькій державі національна Ідея стала реальністю, зразком для інших поневолених народів Європи та світу.

Новий зміст появився в українській національній ідеї у період руїни та Гетьманщини. Тут далися взнаки своєрідні «тріщини» ідеї, відсутність повної і оманливий спокій фальшивої державності.