7.3. Філософський аналіз окультуреного права

Окультурення права (культурне право) - це максималь­не використання результатів, здобутків інтелектуальної праці людства при формуванні правових норм. Взагалі, будь-яке право є результат культури. Але йдеться саме про культуру, а не антикультурну підміну. У протилежному ви­падку це не буде окультурення права, а фальшиве (некуль­турне) право, яке не має ніякої цінності і не є справжнім, ефективним регулятором суспільних відносин. Тобто нео-культурене право шкідливе для суспільства, позбавлене етики ненасильства і призведе до невиправданого примусу.

Зрозуміло, що культурологія права має певні культуро-валентні об'єкти та культурологічну проблематизацію. Так, під культуровалентними об'єктами слід розуміти ті об'єкти дослідження, які визначають міру здатності культури тво­рити правові норми. Це свого роду визначення правотвор-чості культури. Такими культуровалентними об'єктами у праві є духовні норми, моральні норми, практично всі види культур та ін. У цілому використанню цих об'єктів сприяє правильно створена культурологічна проблематизація, що залежить від глибинного бачення проблем права.

Право, як відомо, є наслідком нематеріальної культури, її результатом, одним із критеріїв цивілізації і, загалом, унікальним, неповторним витвором людського розуму (шедевром людської мудрості). Через право практично ви­ражаються загальнолюдські інтереси та цінності, націо­нальна мораль, що є важливими елементами людської культури. Для прикладу можна згадати хоча б перше писа­не право нашої держави - «Руську Правду», яке виникло на фунті звичаєвого права та християнської моралі.

Зрозуміло, що формуванню права повинні сприяли (від­повідні інститути, які покликані забезпечити найефектив­ніший вплив у регулюванні складних суспільних відносин. Тобто право мусить увібрати у себе всі досягнення

ва. Ці надбання мають бути всебічними, коли враховуються всі без винятку галузі людської діяльності. І чим скрупу­льозніше добирати досягнення кожного напряму суспіль­ного розвитку, тим міцнішим стає право, тим більшу соці­альну цінність воно має.

Таким чином, право включає компоненти національної культури, без яких воно не існує. Дослідженням цих аспек­тів і займається культурологія (культурознавство, теорія культури) права як наука про множину культур у праві. У цілому право характеризується багатьма видами (множи­ною) культур (культура не існує абстрактно, а лише у мно­жині). Проте не сумарна кількість видів культури визначає право, оскільки це - здобутки загальнолюдської культури. Йдеться про окремі складові елементи (культурологічні аспекти) кожної окремої культури, які мають пряме або хоча б дотичне відношення до права.

Право тісно пов'язане з такими видами культури як ду­ховна, моральна, національна, державна* суспільна, полі­тична, економічна, психологічна, інтелектуальна, педагогі­чна, наукова, інформаційна, управлінська (менеджментсь-ка), парламентська, законодавча, професійна, побутова та ін. Наголосимо, що окремі елементи цих видів культури формують правову культуру суспільства.

На перший погляд здається, що однієї культури для цього недостатньо, оскільки є ще вимога часу (періоду, си­туації), вимоги перших державних осіб, досягнення конк­ретної мети тощо. Безумовно, ці чинники мають величез­ний вплив на формування права. Але будь-який волюнта­ризм характеризує відповідний ступінь цивілізації того чи іншого суспільства, а цивілізація - продукт культури. Тобто є підстави вважати, що так чи інакше множина куль­тур є необхідною і достатньою умовою формування права.

Таким чином, у праві відображаються лише культурні тенденції. Ці тенденції необхідно вловити, оскільки вони надалі формуватимуть дух права. У кожному структурному елементі культурні тенденції дають можливість накреслити перспективу розвитку права, визначити закономірності роз­витку культури суспільства, які слід врегулювати правови­ми нормами. Іншими словами, для права, особливо для ду­ху права, важливу роль відіграє культурологічна концепція, своєрідна позиція і вироблена лінія дії культури у праві, що дає змогу обгрунтувати мораль як критерії права.

Зміст окультуреного права полягає також у дослідженні такого явища, як спектр (мозаїка) культур у праві. Справа в тому, що кожен із видів культури не впливає на право са-

мостійно, ізольовано. Тут спостерігається явище дифузії (змішування) культур. Адже між усіма видами культури існують і спільні структурні елементи. Ці елементи у кож­ній культурі відіграють певну роль зі своїм відтінком, ви­конують певну функцію. Внаслідок цього можливе виник­нення культурних конфліктів у праві, які можна вирішити методом врівноваження (згладжування).