1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.

./.На зародження української національної ідеї вплинуло прийняття християнства//Як вказує О. Братко-Кутинсь-кий, що ідеї християнства, змінюючи душі, майже не змі­нювали світогляду наших предків. Християнський світо­гляд мав багато спільного з язичницьким. Після офіційно­го прийняття християнства у 988 р. життя старої релігії лише набрало нових форм (частина обрядових дійств була оформлена як християнські свята). Але прийняття христи­янства піднесло рівень Київської Русі, особливо її цент­ру - Києва./Починаючи з IX до XIII ст. Київ - найважли­віший і найбільший центр культури східних слов'ян. У ньому вперше на Русі з'явилась нова писемність, роз­почато літописання, засновано перші бібліотеки та школи, зведено монументальні споруди. Десятинну церкву, Со­фійський собор, Золоті ворота, князівські палаци, при­крашені мозаїками та фресками. Руками київських золо­тарів створено чудові зразки прикладного мистецтва. У Києві написано визначні твори оригінальної та історич­ної літератури - «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Руська правда», «Повість временних літ», «Слово о пол­ку Ігоревім» тощо (І І, 213-220).

72

73

Таким чином через офіційне прийняття християнства з великокняжого Київського стала Русь - Українська, що ввійшла у світ як повноцінна велика нація - зі своєю релі­гією, свідомістю, державою, законами, мораллю, культу­рою і т. ін. (29, ЗО).

Народ Київської Русі поступово перетворювався у циві­лізовану на той час націю зі своїми здобутками, культурою, планами розбудови державності, внутрішніми та зовнішні­ми проблемами. Це усвідомлювали як русичі, так розвинуті європейські держави. Національна самобутність Київської русі стала джерелом національної ідеї.

З цього приводу Ю. І, Римаренко словами М. Бубера відмічає, що ми говоримо про національну ідею, коли якийсь народ помічає свою єдність, свій внутрішній зв'я­зок, свій історичний характер, свої традиції, своє станов­лення та розвиток, свою долю та призначення, робить їх предметом своєї свідомості, мотивуванням своєї долі». На­ціональну ідею можна розглядати і як концентрований ви­раз національно-патріотичного фактора. З цієї точки зору вона є соціально-політичним, морально-етичним та психо­логічним феноменом народного буття, менталітетом наро­ду, що згуртовує його в єдине ціле (64, ІЗ).

ОДо деякої міри можна вважати, що сучасна Україна є правонаступницею Київської Русі. Тому національна ідея -це своєрідний національний ідеал, який витлумачується в лі­тературі як сукупність народних прагнень до кращої організа­ції життя, розвитку суспільства відповідно до тих соціальних стандартів, у яких поєднуються історичні традиції, уявлення про добре та щасливе у житті народу з сучасними завданнями, які він повинен розв'язувати на своєму шляху (47,62).

Зокрема, таким національним ідеалом був український парламентаризм, який почався з часів Київської Русі. Держа­вний устрій України-Руси мав усі передумови створювати й надалі інститути представницької демократії. Тогочасне віче правомірно розглядати як орган народоправства, що функці­онував як загальні збори громадян міста, розглядав та вино­сив ухвали стосовно справ цілого князівства. Такі вічеві зі­брання були нерегулярними та не мали чіткого статусу. Однак, подеколи на вічевих зборах обирали князів та укла­дали договори з ними (що звалося «рядом»). Це й дає право вважати віче зразком українського парламентаризму. У цьо­му сенсі Київська держава розвивалася в контексті станов­лення державних форм правління європейських країн (76,35).

Крім того, українська нація характеризується неабия­кою духовністю, яку вона зберегла впродовж восьми сто-

74

літь. Національна ідея є визначальною характеристикою духовного світу нації на відповідному етапі її розвитку. Вона розвивається, вдосконалюється, дедалі більше орієн­туючись на загальновизнані демократичні цінності. Саме такий процес трансформації пройшла українська націо­нальна ідея (47, 65). Тому й не дивно, що національна ідея пов'язана не стільки з матеріалізованими ознаками нації, скільки з духовним світом, духовним типом нації, який вважався навіть вище за територіальний, особливо для «не­державних» націй. Зрештою, духовно-культурний фактор вважався визначальним, як могутній інстинкт національно­го самозбереження та усвідомлення. Матеріальні ж факто­ри на відміну від суб'єктивних розглядаються як щаблі до здійснення самої національної ідеї (64, 15).

Отже, внутрішні та зовнішні фактори формування Київ­ської Русі створили певні передумови зародження українсь­кої національної ідеї. Ці передумови визрівали біля 700 років існування Київської Русі та мали подальший вплив на фор­мування філософсько-правової думки в Україні.