- •1.1. Філософія права: поняття та предмет вивчення
- •1.2. Філософія права
- •2.1. Сутність права
- •2.2. Право: норми, галузі, джерела 1
- •2.3. Право і закон
- •2.4. Право і мораль
- •2.5. Людина і права
- •2.6. Право і держава 1
- •2.8. Особа і держава 1
- •2.9. Права громадян України
- •2.11. Розвиток сучасної держави 1
- •2.12. Громадянське суспільство. Історико-правові аспекти
- •2.13, Громадянське суспільство
- •1.1. Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права
- •1.2. Філософсько-правові передумови зародження української національної ідеї в іх-хііі ст.
- •1.3. Філософсько-правові
- •1.4. Відродження української національної ідеї: філософсько-правовий аспект (середина XVIII - початок XX ст.)
- •1.5. Теоретико-правові
- •2.1. Теорія права: зміст та завдання
- •2.2. Сучасна соціологія права. Правова соціалізація особистості людини
- •2.3. Політологія права як невід'ємна частина соціології права ч
- •2.4. Звичаєве право у сучасній науці. Поняття народного та фольклорного права
- •3.1. Специфіка різноманітних видів соціальних норм
- •3.2. Взаємодія права
- •3.3. Негативний феномен права -зрівнялівка
- •3.4. Дозволи та заборони у зрівнялівці та праві
- •4.1. Поняття сутності та явища в праві, їх взаємовідносини
- •4.2. Загальний шлях пізнання права: від правових явищ до сутності права (і навпаки)
- •4.3. Потреби, інтереси та правоутворення
- •4.4. Нормативність права та його регулююча функція
- •4.5. Загальнообов'язковість права та його забезпечення
- •5.1. Співвідношення окремого, особливого і загального у праві
- •5.2. Ціле і частина у праві та їх взаємодія
- •5.3. Поняття структури та елементів у праві
- •5.4. Структура права
- •5.5. Мета у праві та прогнозування
- •5.6. Право як реалізація свободи. Поняття свобідної волі
- •6.1. Дух як філософська категорія. Ідея права
- •6.2. Поняття духу права
- •6.3. Національний дух українського права
- •6.4. Панування права в суспільстві. Верховенство права
- •7.1. Поняття культури та цивілізації
- •7.2. Філософсько-культурні категорії у праві
- •7.3. Філософський аналіз окультуреного права
- •7.4. Принципи та функції культурологи права
- •7.5. Правові і наукові засади формування нової концепції культурної політики в Україні1
- •8.1. Актуальні проблеми духовно-правового виховання молоді
- •8.3. Філософсько-правовий аспект морального виховання
- •8.4. Естетичне виховання студентів у процесі пізнання права
- •8.5. Економічне виховання у контексті філософії права
- •9.1. Поняття та види безпеки життєдіяльності людини. Синергетика та її завдання
- •9.2. Філософсько-соціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини
- •9,3. Філософський аспект прав та свобод людини та їх захист
- •9.4. Філософія покарання людини
- •Тема 1. Предмет, мета, принципи та функції філософії права
- •Тема 2. Формування української національної філософії права
- •Тема 3. Свобідна воля людини у правовому контексті
- •Тема 4. Духовне та моральне право
- •Тема 5. Синергетика права
- •Тема 6. Акмеологія позитивного права
- •Тема 7. Національна культурологія права
- •Тема 8. Почуттєве та живе право
- •Тема 9. Національний дух права
- •Тема 10. Логіка взаємодії правових норм
- •Тема 11. Екзистенційне пізнання права
- •Тема 12. Герменевтика правової онтології
- •Тема 13. Правова аксіологія
- •Тема 14. Раціональність і правова гносеологія
- •Тема 15. Філософія правопорушення і покарання
- •Тема 16. Філософсько-правові засади національної безпеки
- •Філософія права
- •01054, КиГв-54, вул. Воровського, 24.
6.3. Національний дух українського права
Право існує для того, щоб встановлювати відповідні межі поведінки для членів суспільства. Але дія права забезпечується відповідними інститутами, які покликані реалізувати його норми на практиці. У випадку нестворення таких інститутів право втрачає інколи силу, а не цінність, але діяти не перестає. Річ у тім, що дію права забезпечує його ідея, дух. Це саме стосується і того моменту, коли вказані інститути ліквідовані. Тут знову ж таки дух права продовжує діяти. Існує ще й третій випадок, коли раніше прийняті закони ліквідовані, але дух цих законів продовжує діяти. Це не почуття страху чи боязні (хоча і таке буває, але нетривалий період), а глибока повага до права, норми якого схвалило суспільство, оскільки вони відображають інтереси більшості, особливо найнижчих верств населення. У такому випадку говорять про національний дух права.
^раціональний дух права розкривають історико-юри-дйчні факти. У них відображаються історичні традиції та національні звичаї, психологічні властивості характеру нації, особливості її потреб та інтересів, умови та можливості життя77Адже право - це продукт людської цивілізації, її
Пі
надбання. Воно виражає загальнолюдські інтереси, національні ідеї, є унікальним, неповторним витвором людського розуму, одним зі знарядь забезпечення соціальної справедливості, прав та інтересів людини. Через право практично виражаються національні, загальнолюдські цінності, особливо національна мораль. Це все сприяє формуванню національного духу права. Тому без знання історії національного духу формувати новітнє право неможливо. Лише окремі особи прагнуть обходитися без знання історії, що є їхньою великою помилкою. Історія правильно визначає шляхи майбутнього і гарантує неповторюваність помилок, що потрібно враховувати у законотворчому процесі, який триває в Україні. Адже новітнє українське право покликане виражати рівень загальної правової культури українського народу, бути інструментом духовного оздоровлення.
У чому ж цінність національного духу українського права? Звичайно, її потрібно шукати у витоках. Так, вигідне геополітичне становище України-Русі сприяло високому рівню організованості. Відносини з Візантією, Римською імперією, зі Скандинавськими та багатьма іншими державами сприяли утвердженню демократичності внутрішніх суспільних відносин, терпимості, толерантності, високої правової та політичної культури, запровадження писаного права тощо. Тобто стародавнє Київське право почало творити міцну правову традицію.
!<На розвиток права Київської Русі позитивно вплинуло прийняття християнства, правові ідеї Візантійської держави, проникнення біблійних правових норм, рецепція світського та церковного візантійського права. Міцність українського права передусім полягає в тому, що воно побудоване на звичаєвому (було витворено значну кількість норм народного звичаєвого права) та церковному праві. Зокрема, значну роль відігравали церковні суди. Вони схвалювали родинне право, сприяли виборам священиків, ігуменів та митрополитів. Тобто політико-правовий устрій Київської Русі був на той час зразком для інших держав, оскільки панував високорозвинутий національний дух, одвічне і природне прагнення українцями миру. Ментальність формувалася під впливом компонентів правових культур багатьох держав, особливо західних. Тому в Україні завжди переважала система саме західноєвропейських (а не азіатських) цінностей. Таким чином, українське право за походженням західне, але збагачувалося й азіатськими компонентами. В основному воно розвивалося на Західній Україні під потужним впливом європейської правової культури.
Отже, національний дух українського права не вбирає у себе інтелектуальний потенціал лише української нації, а використовує традиції, кращі способи та методи правового регулювання інших народів. При цьому важливо, щоб надбання інших націй знайшли своє визнання, практичне застосування у нашій правовій системі. Тому національний дух українського права - це внутрішній вираз права в контексті історичного розвитку та формування культурних та правових надбань цивілізованих держав.
Зауважимо, що в українському праві зберігається історична наступність та спадковість, що пов'язано з розвитком нашої державностй; Першими зразками українського національного права є7 звичайно, збірники чинного законодавства Київської держави: «Руська Правда», Устав Володимира Мономаха, Устав (Статут) Ярослава Мудрого та міжнародні договори Русі і Візантії. «Руська Правда» була першою збіркою писаних законів, що грунтувалися на звичаєвому праві. Тому в цьому збірнику і на сьогодні зберігається важливий для нас правотворчий дух українського народу. Зокрема, у «Руській Правді» не передбачено смертної кари, тілесних покарань, тюремних ув'язнень тощо, незважаючи на те, що в той час у Західній Європі широко використовувались тортури. Фактично «Руська Правда» є збірником найгуманніших законів українського народу, засобом утвердження української нації. Тому відродження і використання політичних, моральних, культурних, національних, загальнолюдських цінностей, закладених у «Руській Правді», дасть можливість оздоровити українську націю, створити українську національно-правову еліту, яка виведе нашу державу на гідне місце у європейській спільноті.
Основу національного права становлять також такі твори, як «Повчання Володимира Мономаха», «Слово о полку Ігоревім», «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, а також правові та політичні погляди київських та галицько-волинських князів, християнських мислителів. Правотворчі традиції Київської Русі підхопила Галицько-волинська Русь, а потім Литовсько-Українська держава. Це сприяло розвиткові нового українського права. Відомо, що принципи українського права широко використовували литовські князі. Тому Литовський статут (особливо третій) вважається своєрідним українським національним кодексом.
Значний внесок у формування національного духу права зробила українська козацька держава, оскільки втрата власної державності та визвольна війна 1648-1654 pp. відродили давнє козацьке право, яке вже існувало, і почали
112
113
розвивати нове. В устрої козацької держави було багато принципів давнього державного устрою Київської держави. Але «Березневі статті» Богдана Хмельницького, «Вивід прав України» (як перший український міжнародно-правовий документ), конституція (угода) Пилипа Орлика, кодекс українського права «Права, за якими судиться малоросійський народ», «Історія Русів» та інші важливі документи відображали українську національно-правову ідею, стали своєрідною духовною субстанцією, мобілізували духовно-моральні сили усієї української нації, піднесли життєдіяльність національного духу права.
Звичаї, більшість яких побутувала на Запорізькій Січі, склали «козацьке право». Крім цього, джерелом звичаєвого права запорожців були трансформовані норми давньоруського права, а також запозичені традиції та правові норми сусідніх народів. Звичаєве право запорожців - це приклад ранньої стадії формування правових норм. Мета покарання полягає в основному у відшкодуванні збитків, хоча були і жорстокі покарання, які в той час застосовували турки.
Епоха козацтва характеризувалася доволі високою правовою культурою. Демократичні вибори гетьмана, сприйняття лідера як першого серед рівних громадян, парламентський устрій конституції Пилипа Орлика та інші чинники підтверджують, що український народ не був схильний до монархічної влади. Державні питания вирішувалися колегіально. А це важлива основа національного духу українського права. Позитивний вплив на формування нового українського законодавства мали магдебурзьке право та ухвали польсько-литовського сейму, що сприяло зміцненню основних правових ідей України.
В історії національного духу українського права відомі значні здобутки представників української правової та політичної думки. Це - Микола Костомаров, Сергій Подолинсь-кий, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Кость Левицький, Михайло Грушевський, Михайло Драгоманов, Микола Міх-новський, Іван Франко, Станіслав Дністрянський, Микола Хвильовий, Микола Скрипник, В'ячеслав Липинськии та багато інших. їхні наукові праці мали велике значення для розвитку українського права. Але жорстока деспотія російського царизму негативно вплинула на національний дух права українського народу. Різноманітні домисли, неправдива інформація про Богдана Хмельницького, Івана Мазепу та інших гетьманів, фальсифікація історичних подій, фактів, їх перекручення значно нашкодили українському праву. Але національний дух права, попри все це, зберігся.
У 1917-1920 pp. разом із відродженням Української держави почали відроджуватися демократичні засади українського права. Чотири Універсали Центральної Ради стали важливими нормативно-правовими актами нового українського законодавства.
Звичайно, український консерватизм у XX ст. нівелював національне питання як основу політико-правової концепції держави. У 1990-1991 pp. почалось відродження українського новітнього права, яке має незаперечну цінність, як основа духовного оздоровлення українського суспільства.
Отже, становлення правової, високоцивілізованої держави немислиме без знання правдивої історії України, менталі-тегу народу, національних здобутків у юридичній науці. Без національного духу українське суспільство знову може обрати хибний шлях свого розвитку всупереч волі народу. Ситуація часто підштовхує йти проти національного духу права, але такі чинники духу як любов, радість, мир, терпимість, милосердя, доброта, віра, поміркованість, стриманість, є тит ми духовними і моральними орієнтирами, які мають бути притаманні кожному українському юристові.