Правильні відповіді

1) Правильна відповідь б).

Буферні системи за складом бувають двох основних типів:

- слабка кислота - сіль слабкої кислоти та лугу;

- слабка основа - сіль слабкої основи та сильної кислоти.

2) Правильна відповідь а).

Рівняння Гендерсона-Гассельбаха для цієї системи буде мати такий вигляд:

3) Правильна відповідь в).

Приготований розчин належить до буферних розчинів основного типу. Для розрахунку значення його рН використовуємо рівняння;

рН буферного розчину дорівнює 9,33.

4) Правильна відповідь г).

При додаванні сильної кислоти до гідрогенкарбонатного буферного розчину має місце її взаємодія з гідрокарбонатом натрію:

Н⁺ + НСО₃^- = H₂O + CO₂

При цьому сильна кислота заміщується еквівалентною кількістю слабкої вугільної кислоти, і її вплив на значення рН буде майже непомітним.

5) Правильні відповіді а) і б).

рН буферної системи залежить від природи слабкого електроліту (рК) і співвідношення компонентів ().

8. Вказівки до роботи студентів на занятті.

8.1. Визначення впливу розведення на рН буферних розчинів.

У першу пробірку налити 6 мл буферного розчину, в другу - 2 мл цього ж розчину та 4 мл дистильованої води. У кожну пробірку додати по 2 краплі індикатора метилового червоного. Зміст пробірок перемішати і порівняти забарвлення.

8.2. Визначення впливу кислоти та лугу на рН буферного розчину.

У три пробірки налити по 4 мл буферного розчину з відомим значенням рН. Потім додати в одну пробірку 2 краплі розчину НСІ

(С = 0,1 моль/л), у другу - 2 краплі розчину NaOH (С = 0,1 моль/л), у третю - 2 краплі дистильованої води і в кожну - по 2 краплі інди­катора метилового червоного. Розчини перемішати і порівняти забарв­лення.

8.3. Оформлення протоколу лабораторної роботи.

За результатами спостережень зробити висновок про вплив кислот, лугів та розведення на рН буферних розчинів.

9. Література.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. –В: НОВА КНИГА, 2006, с. 161-169.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. – К.: Медицина, 2008.

3.Садовничая Л.П., Хухрянский В.Г, Цыганенко А.Я. Биофизическая химия. Киев, Вища школа, 1986, с,77-82.

4. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В. Физическая и коллоидная химия. М. Высшая школа. с. 90-96.

Заняття № 11

1. Тема. Визначення буферної ємності. Роль буферів у біосистемах.

2.ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Рідини живого організму – кров, сеча, внутрішньо-клітинна рідина, лімфа та інші, містять буферні системи для підтримування постійного значення рН. При багатьох захворюваннях спостерігається зміщення рН або у кислу область (ацидоз), або в луж­ну (алкалоз). Відомо, що тривале зміщення рН крові на 0,3-0,4 одини­ці рН може призвести до смерті хворого. Тому буферна ємність є дуже важливою характеристикою буферної системи або сукупності систем, бо характеризує здатність до нейтралізації речовин, що можуть змінити величину рН. Для точного визначення буферної ємності застосовується потенціометричний метод, який дає змогу чітко зафіксувати зміну рН.

3. МЕТА. Сформувати уявлення про основні буферні системи орга­нізму людини, кислотно-лужну рівновагу в організмі та її порушення, буферну ємність буферних систем. Оволодіти методикою потенціомет­ричного визначення буферної ємності.

Студент повинен знати:

- основні буферні системи організму людини, їх склад, особливості

та значення;

- що таке буферна ємність буферних систем, її залежність від різних факторів;

- значення кислотно-лужної рівноваги в організмі людини та

наслідки її зміщення, ацидоз і алкалоз;

- основні закономірності потенціометричного титрування та потенціометричного визначення буферної ємності;

вміти:

- підбирати електроди та складати гальванічне коло для визначення буферної ємності;

- проводити розрахунки за формулами буферної ємності по кислоті та по лугу;

оволодіти навичками:

- потенціометричного визначення буферної ємності сироватки крові за допомогою скляного та хлорсрібного електродів.