Методичні рекомендації до навчальної дисципліни «кримінально-виконавче право»

Курс лекцій з кримінально-виконавчого права розрахова­ний на 40 годин. Практичні та семінарські заняття проводяться відповідно до тематичного плану.

14

Самостійна та індивідуальна робота студента обов'язково контролюється викладачем і закріплюється у виді написання реферату або наукової доповіді.

Лекції. На початку лекції подається її актуальність, ак­центується увага на проблемних та дискусійних питаннях. У лекції обов'язково висвітлюється матеріал, запропонований для вивчення, звертається увага на ключові питання курсу, цю співвідносяться з попереднім матеріалом та пов'язуються з іншими навчальними дисциплінами, зокрема, кримінальним, трудовим, кримінально-процесуальним, адміністративним правом, кримінологією тощо. Після розгляду кожного питання підводяться проміжні підсумки, а наприкінці лекції узагаль­нюється та підсумовується викладений матеріал, звертається увага на питання до самостійної роботи.

Практичні та семінарські заняття. Заняття проводяться у виді дискусій, ділової гри або круглого столу. Студент зобов'язаний прийти на заняття підготовленим, ознайомитись із літературою, що запропонована для вивчення, та виконати всі необхідні за­вдання. При собі мати нормативно-лравову базу — збірники за­конів, постанов, інструкцій. У ході проведення занять викладач оцінює знання студентом теми та виставляє йому оцінку (бали). Відсутність студента на занятті або його пасивність фіксуються у журналі прочерком або незадовільною оцінкою, що тягне за собою відпрацювання даної теми шляхом її перездачі.

Правильна побудова і повнота відповіді щодо запитань потребує, в першу чергу, користуючись навчальною програ­мою, визначення місця запитання у системі кримінально-виконавчого права, тобто встановлення, до якої теми воно від­носиться. Потім необхідно сформулювати власне положення, зазначивши чи визначене воно в законі (наприклад, принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбу­вання покарань — ст. 5 К.ВК), чи наводиться в нормативних актах Державного департаменту України з питань виконання покарань. Після цього необхідно розкрити зміст, ознаки та значення цього поняття чи положення, а також правила за­стосування у практичній діяльності.

При вирішенні завдання необхідно не тільки відповісти на запитання, але й дати нормативне обгрунтування запро­понованого рішення.

Контрольні заходи. Контрольні проміжні заходи можуть здійснюватись у виді тестування по розділах курсу або моду­лях, через написання контрольних робіт, есе чи рефератів. За­ключний контрольний захід здійснюється шляхом проведення усного або письмового іспиту.

15

Приклади відповіді студента на питання екзаменаційного білету

Білет А

1. Кримінально-виконавчі відносини, їх зміст та особливості.

У сфері виконання покарання утворюються кримінально-виконавчі правовідносини, які, зокрема, становлять частину відносин між людьми, які існують у цьому суспільстві. Без­посередньо правовідносини виникають тоді, коли до того є підстава — юридичний факт. Норми кримінально-виконавчого права, встановлюючи порядок і умови відбування конкретних покарань, регулюють в інтересах держави суспільні відносини в процесі і у зв'язку з виконанням (відбуванням) покарання і, таким чином, надають їм характер правовідносин.

Суб'єкти правовідносин — це сторони, власники певних прав і обов'язків, встановлених нормами права. У кримінально-виконавчих правовідносинах однією із сторін є кримінально-виконавчі установи та інші органи держави, які виконують покарання. Іншою стороною є особа, яка вчинила злочин і яка стає суб'єктом правовідносин з часу набрання вироком законної сили про його засудження і покарання, пов'язане з виправно-трудовим впливом.

Зміст кримінально-виконавчих правовідносин створюють фактична поведінка суб'єктів та сукупність їх прав і обов'язків. Права і обов'язки належать обом суб'єктам. Однак, якщо один із них має якийсь обов'язок, то другий — права, що йому кореспондують. Характер і обсяг належних суб'єктам кримінально-виконавчих відносин прав і обов'язків залежить від виду кримінального покарання і розкривається в процесі його відбування (виконання) і здійснення заходів кримінально-виконавчого впливу.

Об'єкт правовідносин становлять явища і предмети, з при­воду яких виникають правовідносини. Ними можуть бути певні блага, інтереси. Об'єктами кримінально-виконавчих правовідносин є різні сторони порядку та умов виконання (відбування) покарань і здійснювані при цьому діяння.

Особливості кримінально-виконавчих правовідносин:

1. суб'єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть бути лише відповідні органи держави, які виконують покарання, і особи, засуджені до відбування кримінальних покарань;

2. правове становище суб'єктів цих правовідносин нерів­нозначне;

16

3) кримінально-виконавчі правовідносини є своєрідними довготривалими правовідносинами, оскільки мають реальний строк дії, встановлений вироком суду;

4) у процесі виконання (відбування) покарання виникають не лише прості, але й складні (комплексні) правовідносини, в яких можуть міститися елементи правовідносин кількох галузей права.

На правовідносини впливають юридичні факти, тобто ті конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки — виникнення, зміна або припи­нення правовідносин. Юридичними фактами визнаються дії і події. Початковим юридичним фактом, який обумовлює виникнення кримінально-виконавчих відносин, є складна дія (дія з ускладненим фактичним складом): приведення об­винувального вироку до виконання. Кримінально-виконавчі правовідносини припиняються у зв'язку з таким юридичним фактом, як дія і подія. Дією може бути рішення суду про умовно-дострокове звільнення, а подією — закінчення строку покарання, смерть тощо.

Таким чином, кримінально-виконавчі правовідносини — це урегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини між представниками адміністрації кримінально-виконавчих установ та іншими органами держави, які виконують кримі­нальні покарання, з одного боку, і засудженими, які відбувають покарання, з іншого, що виникають з приводу виконання (від­бування) покарання.

Кримінально-виконавчі відносини тісно пов'язані з іншими видами правових відносин: кримінальними, кримінально-процесуальними, трудовими, цивільними, сімейними та іншими. Цей взаємозв'язок дістає вияв у виникненні кримінально-виконавчих відносин на основі інших правовід­носин, їх спільного впливу на одного і того самого суб'єкта, або в перетворенні кримінально-виконавчих відносин на інші види правовідносин: кримінальні, кримінально-процесуальні,

І цивільні тощо. Юридичними фактами, що обумовлюють виникнення кримінально-виконавчих правовідносин, є складна дія (дія зі складним фактичним складом), винесення обвинувального вироку, набрання ним чинності і звернення до виконан­ня. Юридичними фактами, що обумовлюють виникнення конкретних, або зміну існуючих кримінально-виконавчих правовідносин, бувають окремі діяння, наприклад, надання побачення, накладення дисциплінарного стягнення або пере­ведення в приміщення камерного типу, надання поліпшених

17

умов утримання. Закінчуються кримінально-виконавчі право­відносини в результаті таких юридичних фактів, як діяння і подія. Діянням може бути, наприклад, рішення суду про звільнення, а подією — закінчення строку покарання, при­значеного вироком.

Не всі відносини, шо виникають з приводу виконання покарання, слід вважати кримінально-виконавчими і, навіть, правовідносинами взагалі. Так, фактичні відносини між за­судженими членами самодіяльних організацій, засуджених в установах, що виконують покарання, будуються на моральній основі і не будуть правовими. Також неправовими будуть фактичні відносини між засудженими і самодіяльними орга­нізаціями, коли рішенню останніх юридична сила надається правовим актом відповідної посадової особи.