14.2. Порядок звільнення засуджених

Загальний порядок звільнення від відбування покарання передбачено ст. 153 КВК, а порядок дострокового звільнен­ня засуджених — ст. 154 КВК. Основні правила звільнення

293

практично є єдиними і відрізняються лише залежно від виду покарання, яке відбував засуджений.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 KB К строком закінчення відбуван­ня покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців' позбавлення волі вважається останній день строку покарання призначеного вироком суду, з урахуванням тих змін, які мо­жуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Як правило, адміністрація органу або установи, що виконує покарання, і сам засуджений завчасно знають дату звільнення. У зв'язку з цим адміністрація повинна підготувати всі необхідні документи для звільнення особи, яка відбула строк покарання.

За загальним правилом засуджені звільняються у першій половині останнього дня строку покарання. Якщо строк пока­рання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день.

Дострокове звільнення від відбутого покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня — у першій половині наступного дня.

Необхідно зазначити, що затримка звільнення засудженого, навіть на його прохання або на прохання родичів, є грубим порушенням законності і категорично заборонена.

При звільненні засудженому видаються його особисті речі, гроші, цінності, особисті документи та цінні папери, а також документи про звільнення і документи про трудову діяльність засудженого.

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання, видається на руки, а за його відсутності адміністрація устано­ви виконання покарань завчасно вживає відповідних заходів щодо його одержання.

У довідці про звільнення має міститися відповідна інформація: підстава звільнення; строк відбування покарання; строк невідбу-того покарання (при умовно-достроковому звільненні); додаткове покарання; заборгованість за виконавчими листами; інформація про непогашені та незняті судимості; кінцевий пункт відправки звільненого. Із засудженим, який звільняється від відбування покарання, проводиться повний розрахунок, а також видається довідка про наявність спеціальності, розряд та суму заробітку за останні 2 місяці, а у разі необхідності — матеріальна допомога. На прохання засудженого йому також видається характеристика.

Діяльність адміністрації із підготовки засудженого до звіль­нення починається вже з початку прибуття засудженого до установи виконання покарань, але не пізніше ніж за 3 місяці

294

така робота активізується: вживаються заходи щодо налагод­ження соціальних зв'язків, пошуку місця мешкання та роботи тошо. Засуджені інваліди першої чи другої групи, а також осо­би, які досягли пенсійного віку, на їх прохання та за поданням адміністрації направляються органами соціального захисту в будинки інвалідів та престарілих.

В день звільнення з кожною особою, яка звільняється від відбування покарання, проводиться бесіда, де поряд з інши­ми питаннями їм роз'яснюються права та обов'язки, даються поради у працевлаштуванні, рекомендації щодо вирішення можливих житлових та побутових труднощів і побажання надалі відмовитися від злочинного способу життя.

До місця мешкання засуджені направляються, як прави­ло, у власному одязі та взутті. У разі відсутності сезонного одягу, взуття та коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безкоштовно. їм забезпечується безплатний проїзд до місця проживання або роботи в межах України. Порядок надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання, у тому числі забезпечення одягом, взуттям, безплатним проїз­дом, супроводжуючою особою (у разі необхідності і у випадках передбачених законом), одноразовою грошовою допомогою тощо, передбачений ст. 157 КВК.

Як зазначалось, звільнення від відбування покарання при­пиняє всі правообмеження, які встановлювало кримінальне покарання. Водночас особи, які відбули покарання, мають певні обмеження і продовжують нести обов'язки, визначені законом для осіб, які мають судимість.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Лише протягом цього періоду, на який засуджений виз­нається судимим, і лише в передбачених законом випадках діють негативні наслідки судимості, які мають як криміналь­но-правовий, так і загальноправовий характер.

Погашення судимості — це автоматичне її припинення, тобто закінчення певних строків, за умови нєвчинення особою протягом строку судимості нового злочину.

Зняття судимості — це її припинення постановою суду.

Частина 3 ст. 88 КК визначає коло осіб, які визнаються такими, що не мають судимості:

а) особи, засуджені за вироком суду без призначення по­ карання;

б) особи, звільнені від покарання;

295

в) особи, шо відбували покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом.

Такими, що не мають судимості, визнаються згідно з ч. 4 ст. 88 КК також особи, яких було реабілітовано, тобто ті, яких визнано несправедливо репресованими в судовому або позасудовому порядку з поновленням в усіх правах.

Стимулювання засуджених до правомірної поведінки і некримінального життя в суспільстві після звільнення від кримінального покарання має бути основою при застосуванні виправного впливу на засуджених. Засуджений не повинен себе відчувати ізгоєм. Саме за його безпосередньої участі суспільство має будувати відновні програми, які давно використовуються в країнах Західної Європи, задля пристосування звільненого від відбування покарання до нових умов життя.