Тема 15. Основні положення

кримінально-виконавчого права іноземних держав

1. Проблеми еволюції кримінально-виконавчих систем СНД.

2. Альтернативні покарання в зарубіжних країнах.

3. Досвід застосування позбавлення волі в країнах Західної Європи.

4. Досвід застосування позбавлення волі в США.

5. Досвід застосування нетюремних санкцій в країнах За­хідної Європи.

6. Досвід служби пробації США та необхідність створення в Україні альтернативної системи покарань.

7. Альтернативи тюремного ув'язнення у країнах третього світу.

8. Характеристика основних положень Загальної частини

337

зарубіжного кримінально-виконавчого законодавства (на прикладі однієї або кількох країн).

9. Характеристика основних положень Особливої частини зарубіжного кримінально-виконавчого законодавства (на прикладі однієї або кількох країн).

338

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

1. Кримінально-виконавче право — це:

1. самостійна галузь права;

2. комплексна галузь права;

3. складова кримінального права;

4. складова кримінального та кримінально-процесуального права;

5. складова кримінології.

2. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань затверджено:

1. 15 травня 1997 p.;

2. 31 липня 1998 p.;

3. 1 січня 1999 p.;

4. 12 березня 2000 p.;

5. 11 січня 2001 р.

3. Система курсу кримінально-виконавчого права за своїм зміс­ том поділяється на частини:

1. Загальну та Спеціальну;

2. Загальну та Особливу;

3. Загальну, Особливу та Спеціальну;

4. Особливу та Спеціальну;

5. не поділяється взагалі.

4. В науці і на практиці використовують різні визначення по­ няття «покарання»:

1. встановлення, призначення, відбування;

2. призначення, виконання, відбування;

3. призначення, відбування, зняття (погашення);

4. встановлення, відбування, зняття (погашення);

5. встановлення, призначення.

5. Суб'єктом здійснення політики у сфері виконання покарань є:

1) Верховна Рада України;

2. Державний департамент України з питань виконання по­карань;

3. Міністерство юстиції України;

4. Міністерство внутрішніх справ України;

5. Верховний Суд України.

339

6. Структурно Кримінально-виконавчий кодекс України складається з:

1. розділів і глав;

2. розділів;

3. параграфів;

4. розділів і параграфів;

5. параграфів і пунктів.

7. За формою норми кримінально-виконавчого права поді­ ляються на:

1. регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2. матеріальні, процесуальні;

3. зобов'язальні, заборонні, уповноважувальні, заохочу­вальні;

4. регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5. матеріальні, процесуальні, регулятивні.

8. За характером встановленого правила норми кримінально- виконавчого права поділяються на:

1. регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2. матеріальні, процесуальні;

3. зобов'язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4. регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5. матеріальні, процесуальні, регулятивні.

9. Одним із завдань кримінально-виконавчого права є:

1. звільнення від відбування покарання, допомога особам, звільненим від покарання, контроль і нагляд за ними;

2. здійснення матеріальної допомоги сім'ям засуджених;

3. відшкодування шкоди потерпілим від злочинів;

4. розкриття та розслідування злочинів;

5. допомога засудженим в отриманні загальної середньої освти.

10. Кримінально-виконавчий кодекс України має:

1. розділів V; глав 24; статей 181;

2. розділів X; глав 26; статей 130;

3. розділів VIII; глав 24; статей 166;

4. розділів XI; глав 23; статей 170;

5. розділів V; глав 26; статей 166.

11. Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):

1. А — 25 грудня 1991 p.; В — 25 січня 1992 p.;

2. А — 25 лютого 2002 p.; В — 1 січня 2004 p.;

3. А — 11 липня 2003 p.; В — 1 січня 2004 p.;

4. А - 23 грудня 1970 p.; В - 1 червня 1971 p.;

5. А — 23 грудня 2003 p.; В — 1 червня 2004 р.

340

12. Перший Виправно-трудовий кодекс в Україні було при­ йнято у:

1. 1870 р.;

2. 1905 p.;

3. 1925 p.;

4. 1937 p.;

5. 1970 p.

13. Суб'єктом формування політики у cqbepi виконання покарань є:

1. Верховна Рада України;

1. Державний департамент України з питань виконання по­карань;

2. Міністерство юстиції України;

3. Міністерство внутрішніх справ України;

4. Верховний Суд України.

14. Основним методом правового регулювання в кримінально- виконавчому праві є:

1. диспозитивний;

2. заохочувальний;

3. імперативний;

4. порівняльно-правовий;

5. історичний.

15. За соціальним призначенням норми кримінально-виконавчого права поділяються на:

1. регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2. матеріальні, процесуальні;

3. зобов'язальні, заборонні, уповноважувальні, заохочувальні;

4. регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5. матеріальні, процесуальні, регулятивні.

16. Яка з функцій кримінально-виконавчого права спрямована на спеціальну превенцію:

1. охоронювальна;

2. виправна;

3. запобіжна;

4. регулятивна;

5. соціальна.

17. Яка з функцій кримінально-виконавчого права спрямована на встановлення обов'язків адміністрації органів і установ виконання по­ карань у наданні допомоги засудженим із побутового влаштування:

1. охоронювальна;

2. виправна;

3. запобіжна;

4. регулятивна;

5. соціальна.

341

18. Яка з функцій кримінально-виконавчого права спрямована на відмову засуджених від подальшої злочинної поведінки:

1. охоронювальна;

2. виправна;

3. запобіжна;

4. регулятивна;

5. соціальна.

19. Не є одним з принципів кримінально-виконавчого права:

1. законність;

2. справедливість;

3. поєднання покарання з виправним впливом;

4. економія кримінальної репресії;

5. взаємна відповідальність держави і засудженого.

20. Не є метою кримінально-виконавчого законодавства України:

1. створення умов для виправлення засуджених;

2. створення умов для ре соціалізації засуджених;

1. відшкодування потерпілим збитків, заподіяних внаслідок вчинення злочинів;

3. запобігання вчиненню нових злочинів;

4. запобігання тортурам.