6.6. Порядок та умови виконання покарання у виді арешту

Покарання у виді арешту (ст. 60 КК) полягає у триманні за­судженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

Порядок виконання покарання у виді арешту передбачене главою 12 (статті 50—55) КВК.

Арешт як вид покарання застосовується у разі вчинення злочину невеликої тяжкості (наприклад присвоєння знайде­ного або чужого майна, що випадково опинилося у винного, тощо) з урахуванням особи винного, а також форми вини, мотиву і мети, способу, обстановки вчинення злочину.

139

Засуджені до арешту перебувають в умовах суворої ізоляції з роздільним триманням: засуджені чоловіки, засуджені жінки, неповнолітні засуджені. У разі вчинення злочину невеликої тяжкості військовослужбовцем він направляється для відбу­вання покарання на гауптвахту.

У зв'язку з тим, шо арешт пов'язаний з певними обмежен­нями та ізоляцією від суспільства, законодавець передбачив у кримінальному законі категорії громадян, до яких арешт не може застосовуватися, а саме: до осіб у віці до 16 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 7 років.

Слід відмежовувати арешт як один з видів покарання від взяття під варту як кримінально-процесуального запобіжного заходу і від адміністративного арешту.

За кримінально-процесуальним законодавством України взяття під варту є одним із запобіжлих заходів і застосовується до обвинуваченого за наявності достатніх підстав вважати, що він, перебуваючи на волі, переховуватиметься від слідства або суду чи перешкоджатиме встановленню істини у кримінальній справі, чи буде займатися злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку (ч. 1 ст. 148 КПК).

Згідно зі ст. 32 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення (КнАП) адміністративний арешт є одним з видів адміністративного стягнення і застосовується судом на строк до 15 діб лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень.

Отже, арешт як вид покарання є кримінально-правовою формою реалізації кримінальної відповідальності, призна­чається тільки судом за вчинення злочину на підставі норм кримінального закону і тягне судимість.

6.7. Порядок та умови виконання покарання у виді обмеження волі

Обмеження волі є основним видом покарання і може бути призначено лише у випадках, які передбачені санкцією ст. 61 Особливої частини КК.

Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні осо­би в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Цей вид покарання не може бути призначений неповноліт­нім, вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей до 14 років; інвалідам першої і другої груп, особам пенсійного віку, вій­ськовослужбовцям строкової служби.

140

Засуджені до обмеження волі відбувають покарання у спе­ціальних виправних установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства, як правило, у межах території того регіону України, в якому вони проживали чи були засуджені (ст. 56 КВК).

Відповідно до правил внутрішнього розпорядку засуджені до обмеження волі перебувають під наглядом і зобов'язані:

а) виконувати Правила внутрішнього розпорядку виправних центрів;

б) працювати там, куди їх направлено адміністрацією вип­ равного центру;

в) постійно знаходитися в межах виправного центру, не зали­ шати його без дозволу адміністрації. Засудженим, яким обмежен­ ня волі призначено в порядку заміни покарання більш м'яким, у необхідному разі адміністрація виправного центру може доз­ волити виїзд на строк до 5 діб за його межі безпосередньо після взяття засудженого на облік, якщо такий виїзд не було дозволено адміністрацією виправної установи після звільнення;

г) проживати, як правило, у спеціально призначених для засуджених гуртожитках і не залишати їх у нічний час без дозволу адміністрації виправного центру;

г) брати участь без оплати праці в роботах з благоустрою будинків і території виправного центру по черзі, як правило, у неробочий час тривалістю не більше 2 годин на тиждень;

д) постійно мати при собі документ установленого зразка, який засвідчує особу засудженого. При цьому засуджені, яким обмеження волі призначено в порядку заміни покарання більш м'яким, і засуджені до обмеження волі за вироком суду, як пра­ вило, не можуть утримуватися в одному виправному центрі. За­ суджені, які раніше відбували позбавлення волі і мали судимість, утримуються окремо від інших засуджених; засуджені за злочин, вчинений у співучасті, відбувають покарання роздільно.

Засудженим до обмеження волі дозволяється заочно нав­чатися у закладах середньої професійної і вищої професійної освіти, розташованих у межах регіону України за місцем від­бування покарання.

Покарання цього виду передбачає психічний вплив на засудженого, створює можливості для нагляду за його по­ведінкою і обмеження особистих свобод засудженого, а також покладення на засудженого тягаря, пов'язаного з вимушеною необхідністю додержання режиму, який так чи інакше повинен існувати в будь-якій спеціальній установі, і підкорення особи таким, що обмежують її потреби, умовам цієї установи.

141

Т* Схема 6.1.

ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ

(статті 26—28 КВК)

Порядок виконання покарання у виді штрафу

Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і пові­домити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

У разі несплати засудженим штрафу у передбачений строк його стягнення провадиться примусово державною вико­навчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями:

в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встаноаіює строк для добровіль­ного виконання вироку суду;

засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.

Уразі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону

Детатьно порядок виконан­ня покарання у виді штрафу регулюється Законом «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, іншими нор­мативно-правовими актами

Закінчення виконавчих дій

Після стягнення штрафу виконавчий лист із відміткою про виконання вироку повер­тається суду, який постановив вирок

Наслідки ухилення від сплати штрафу Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він притягається до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК

Ухилення від сплати штра­фу карається виправними ро­ботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк (ст. 389 КК).

Схема 6.2.