Тема 15. Основні положення

кримінально-виконавчого права іноземних держав

Арештні доми — це місцеві тюрми у Франції, які утворюють­ся в департаментах і в яких утримуються ув'язнені під варту до винесення вироку, засуджені за малозначні кримінальні діяння до короткого (до 1 року) терміну позбавлення волі.

Беккаріа Чезаре Бонесана (15 березня 1738 р. — 28 листопада 1794 р.) — італійський просвітитель, юрист, автор відомої праці «Про злочини та покарання» (1764 p.). Значну увагу приділяв проблемам права та правосуддя, сформулював принцип рів­новаги злочину і покарання.

Бентам Ісремія (15 лютого 1748 р. — 6 червня 1832 р.) — англійський юрист, філософ. Написав твори «Захист лихви» і «Паноптикон» про раціональне влаштування тюрем. В 1811 р. на власні кошти, придбавши землю, збудував зразкову тюрму в Лондоні. Він вважав, що основою діяльності і функціонування суспільних інститутів є користь і щастя людини. Тому законо­давець повинен дбати насамперед про запобігання злочинам. Його пенітенціарний «Паноптикон» грунтується на засадах обов'язкової праці ув'язнених під суворим наглядом тюремної адміністрації з улаштуванням необхідних майстерень, шкіл, лікарень для виправлення і перевиховання в'язнів.

Борстальська тюремна система — система в Англії для засуджених у віці від 16 до 21 року.

Говард Джон (2 вересня 1726 p. — 20 січня 1790 р) — англійський філантроп, реформатор тюремної справи. Вивчав стан в'язниць у Франції, Австрії, Німеччині, Італії, одночасно займався лікуванням хворих. У 1777 р. видав книгу про тюремну справу.

Келійна тюремна система — застосовувалась із Середньовіччя до кінця XVIII ст. Полягала у повній ізоляції засудженого від на­вколишнього світу у келії на весь час ув'язнення.

Класифікаційні центри — це установи виконання покарань в деяких зарубіжних країнах (Великій Британії, Японії тощо), які виконують функцію класифікації засуджених з погляду вчине­ного ними діянь, наявності попередніх судимостей і відбування кримінального покарання, особливостей (вік, нахили).

470

Концентраційний табір — вид позбавлення волі, який за­стосовувався в Німеччині для тримання в ньому осіб, яких вважали за необхідне піддавати суворій ізоляції.

Крилміально-виконавчий кодекс для країн СНД прийнятий постановою Міжпарламентської асамблеї держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав 2 листопада 1996 р. у Санкт-Петербурзі. Має Загальну та Особливу частини, 9 роз­ділів, 25 глав та 190 статей.

Мікросоціальні умови відбування покарання у вигляді позбавлення волі — це умови утримання ув'язнених, задоволення їх потреб в їжі, одязі, медичному обслуговуванні, тобто умови, які забезпе­чують нормальне існування людини в пенітенціарній установі.

Молодіжні реформатори — це установи для відбування пока­рання у вигляді позбавлення волі для неповнолітніх в США.

Оборнська тюремна система створена релігійною сектою, виникла в 1820 році в США, режим виконання покарання надзвичайно суворий.

Основні завдання, які стоять перед Українською державою і суспільством у сфері забезпечення реалЬації в Україні міжнарод­них стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі:

• створення якісно нової нормативно-правової бази з урахуванням відповідних положень зазначених стандартів та досвіду зарубіжних країн;

• створення належних умов утримання засуджених до позбавлення волі;

• розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази місць позбавлення волі;

• впровадження нових форм і методів соціально-психоло­гічної роботи із засудженими;

• підготовка і залучення до роботи в установах криміналь­но-виконавчої системи висококваліфікованих фахівців.

Основні етапи формування міжнародних стандартів повод­ження з в 'язнями, прав і свобод засуджених:

• перший етап (кінець VIII ст.—середина XIX ст.) — зарод­ження міжнародного співробітництва з пенітенціарних про­блем та перші спроби реформування в'язничних установ;

• другий етап (друга половина XIX ст. — початок XX ст.) — створення офіційних міжнародних організацій та проведення міжнародних конгресів з пенітенціарних проблем;

• третій етап (середина XX ст.) — етап реальної спроби створення міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі;

• четвертий етап (починаючи з 1945 року—до наших днів) — етап створення ООН та міжнародних стандартів з прав і

471

свобод людини і громадянина, включаючи стандарти з прав і свобод засуджених до позбавлення волі.

Пенітенціарії — це центри денного утримання, де засуджені неповнолітні перебувають протягом дня, а на ніч направля­ються додому.

Пенітенціарна система Білорусі складається з:

• кримінально-виконавчих інспекцій;

• арештних домів;

• виправних установ відкритого типу;

• слідчих ізоляторів;

• лікувальних виправних установ;

• колоній-поселень;

• виховних колоній;

• виправних колоній (загального, посиленого, суворого та особливого режимів);

• дисциплінарних військових частин. Пенітенціарна система Великої Британії складається з:

• центральних тюрем відкритого і закритого типу;

• місцевих тюрем.

Пенітенціарна система Молдови складається з:

• територіальних підрозділів Департаменту з виконання судових рішень при Міністерстві юстиції;

• слідчих ізоляторів;

• тюрем;

• виховних колоній;

• виправних колоній (загального та суворого режимів);

• спеціальних колоній для утримання в умовах суворої ізоляції особливо небезпечних рецидивістів.

Пенітенціарна система Російської Федерації складається з:

• кримінально-виконавчих інспекцій;

• виправних центрів;

• слідчих ізоляторів;

• колоній-поселень;

• виховних колоній;

• тюрем;

• лікувальних виправних установ;

• виправних колоній (загального, суворого та особливого режимів);

• дисциплінарних військових частин. Пенітенціарна система США складається з:

• федеральних тюрем;

— тюрем штатів і місцевих (окружних й муніципальних) тюрем з мінімальним, середнім, максимальним, надзвичайним рівнями безпеки.

472

Пенітенціарна система ФРН складається з:

• відкритих установ;

• закритих установ, де засуджені тримаються під озброє­ною охороною;

• установ, призначених для використання заходів виправ­лення та безпеки;

• психіатричних лікувальних установ;

• установ для засуджених жінок;

• установ для неповнолітніх правопорушників;

— установ для попереднього ув'язнення. Пенітенціарна система Франції складається з:

• центральних тюрем (для засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 1 року);

• місцевих (вони називаються виправними, арештними домами або місцевими тюрмами).

Пенологія — це наука, яка займається проблемами ролі держави в запобіганні злочинам та її права на покарання, проблемами встановлення і застосування покарання.

Сучасні теорії про мету покарання:

Теорія відплати випливає з того, що покарання спричи­няється злочинцю за вчинений ним біль. Основна суть цієї теорії: викликає негативне ставлення до особи, яка вчинила злочин і відбуває покарання. До представників цієї теорії належать Т. Кант, Г. Гегель, Ф. Аквінський.

Теорія залякування грунтується на тому, що для блага сус­пільства злочинця слід змусити боятися покарання, яке має бути тяжким, завдати страждань. її прибічники, як і послідов­ники теорії відплати, розглядають людину як істоту, яка прагне уникнути будь-якого болю (фізичного і духовного).

Теорія реабілітації afro перевиховання, тобто перевиховання злочинця шляхом справляння на нього індивідуального ви­ховного впливу на корисного члена суспільства.

Інтегративні теорії поєднують у собі елементи попередніх теорій.

Філадельфійська (пенсильванська) тюремна система — ство­рена в 1776 р. в м. Філадельфія релігійною сектою квакерів тюрма з суворим, оди; очним ув'язненням.

Цухтхауз — тюрма, де ув'язнені утримувались невеликими групами в загальних приміщеннях, з режимом відбування, орієнтованим на залякування, на придушення непокори най­більш жорстокими методами. Перша така тюрма була створена в Голландії у Амстердамі в 1595 р.

473

_Зміст

ПЕРЕДМОВА З

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО» 8

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

1. Поняття, предмет, методи та принципи кримінально-виконавчого права 33

2. Мета, завдання та функції кримінально-виконавчого права 39

3. Система та джерела кримінально-виконавчого права 42

4. Наука кримінально-виконавчого права 44

Тема 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ

1. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими 58

2. Мінімальні стандартні правила поводження

з в'язнями та Токійські правила 60

2.3. Європейські стандарти поводження

із засудженими 63

474

Тема 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

1. Поняття правового статусу засуджених 75

2. Основні права засуджених 77

3. Основні обов'язки засуджених 80

Тема 4. ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

4.1. Органи та установи, що виконують кримінальне покарання, та їх місце

в системі державної влади України 90

4.2. Державний департамент України

з питань виконання покарань 93

Тема 5. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

5.1. Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні покарань

та відомчий контроль 115

5.2. Система громадського контролю за дотриманням прав засуджених

під час виконання покарань 119

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 6. ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ

6.1. Порядок та умови виконання покарання

у виді штрафу 132

6.2. Порядок та умови виконання покарання

у виді громадських робіт 133

6.3. Порядок та умови виконання покарання

у виді виправних робіт 135

475

6.4. Порядок та умови виконання покарання у виді позбавлення права

обіймати певні посади

або займатися певною діяльністю 136

6.5. Порядок та умови виконання покарання

у виді конфіскації майна 138

6.6. Порядок та умови виконання покарання

у виді арешту 139

6.7. Порядок та умови виконання покарання

у виді обмеження волі 140

Тема 7. ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ,

ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

7.1. Загальні положення та порядок виконання покарань, що застосовуються

до військовослужбовців 165

7.2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину

або кваліфікаційного класу 166

7.3. Службові обмеження

для військовослужбовців 169

7.4. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців 171

Тема 8. СИСТЕМА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

8.1. Характеристика та виконання покарання

у виді позбавлення волі на певний строк 185

2. Класифікація засуджених 188

3. Розподіл та прийом засуджених

до установ виконання покарань 191

476

Тема 9. РЕЖИМ ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Поняття, основні функції та засоби режиму відбування покарання 205

1. Засоби забезпечення режиму

в установах виконання покарань 207

Тема 10. УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

222 224

10Л. Матеріально- побутове забезпечення

засуджених

10.2. Медико-санітарне обслуговування

засуджених

Тема 11. ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

236

237

240 241

1. Залучення засуджених до праці як засіб виправлення особи

2. Умови праці засуджених та її оплата

3. Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі

4. Професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі

Тема 12. ВИХОВНИЙ ВПЛИВ

НА ЗАСУДЖЕНИХ У ПЕРІОД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

1. Виправлення засуджених як мета покарання 250

2. Організація соціально-виховної роботи із засудженими до покарання

у виді позбавлення волі 252

12.3. Заходи заохочення та стягнення,

що застосовуються до засуджених 255

477

Тема 13. ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ОКРЕМИМИ КАТЕГОРІЯМИ ЗАСУДЖЕНИХ

1. Особливості відбування покарання неповнолітніми

2. Особливості відбування покарання засудженими жінками

3. Особливості відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Тема 14. ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

1. Підстави звільнення засуджених від відбування покарання

2. Порядок звільнення засуджених

3. Контроль за звільненими

від відбування покарання

14.4. Соціальна адаптація звільнених

від відбування покарання

Тема 15. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ СИСТЕМ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

1. Історія розвитку кримінально-виконавчих систем світу

2. Загальна характеристика виконання кримінальних покарань

в іноземних країнах

ТЕМАТИКА РЕФЕРЕТІВ

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ.. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

ГЛОСАРІЙ

478

Кримінально-виконавче право

Навчальний посібник Видання друге, змінене і доповнене

За редакцією Т. А. Денисової

Редактор — Яковенко Т. В. Комп'ютерна верстка — Любчеико С. С.

Підписано до друку 24.12.2009. Формат 84 х 108 1/32. Папір офсетний. Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 22,3

Тираж 1000 прим. Зам. № 772

Віддруковано з оригінал-макета видавництва "Істина"

(свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції серія ДК № 521 від 05.07.2001 р.)

в друкарні Мошака М.1.

(свідоцтво ДК jNo 867 від 22.03.2002 p.).