6.2. Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт

Громадські роботи (ст. 56 КК) полягають у виконанні за­судженим безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, у вільний від роботи чи навчання час.

133

Цей вид покарання є новим для кримінального закону Ук­раїни. Він з'явився в чинному кримінальному законодавстві у зв'язку з реалізацією положень ст. 43 Конституції України.

Умови відбування покарання, обчислення строку покарання, обов'язки власника підприємства, установи, організації за міс­цем відбування засудженим цього покарання регламентовані у главі 8 КВК (статті 36—39). У статті 40 КВК зазначена відпові­дальність засуджених за порушення порядку, умов відбування та ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Громадські роботи вперше були запроваджені в Англії та Уельсі у 1971 р. Першою державою, де вони були визнані як основні для неповнолітніх та додаткові для дорослих, стала Швейцарія. Сьогодні цей вид покарання найбільш успішно застосовується в більшості країн Європи, Канаді та США.

Особливостями покарання у виді громадських робіт є:

1. виконання робіт тільки у вільний від основної роботи чи навчання час, витрачаючи свої зусилля і здібності. Вільним від роботи або навчання часом вважаються вихідні, святкові дні, а також час, шо залишився після роботи або навчання. В нічний час громадські роботи не виконуються, окрім випадків, коли засуджений не має певного роду занять;

2. виконання суспільно корисної праці у вільний для засуд­женого час без плати за виконану роботу. Засуджені до цього виду покарання повинні дотримуватись правил внутрішнього розпорядку організацій, в яких вони відбувають покарання у виді громадських робіт, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений для них судом строк обов'язкових робіт, повідомляти органи кримі­нально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

3. визначення виду цих робіт органами місцевого самовря­дування. Ними можуть стати роботи щодо благоустрою міст чи селищ, догляд за хворими в лікарнях, прибирання вулиць, будівель, інших територій тощо.

Засудженому забороняється без дозволу кримінально-ви­конавчої інспекції виїжджати за межі України.

Згідно з ч. 2 ст. 56 КК громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як 4 години на день у вільний від роботи або навчання час.

У частині 3 ст. 56 КК встановлено перелік осіб, до яких покарання цього виду не застосовується.

Щодо особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, ч. 2 ст. 40 КВК на кримінально-виконавчі інспекції покладено обов'язок надсилати матеріали прокуро­рові для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК.

134

6.3. Порядок та умови виконання покарання у виді виправних робіт

Покарання у виді виправних робіт передбачено ст. 57 КК і полягає у виконанні засудженим за вироком суду суспільно корисної праці за місцем роботи з обов'язковим відрахуван­ням у державний бюджет визначеного відсотка заробітку та пов'язане з контролем і правообмеженнями щодо засудженого з боку кримінально-виконавчих інспекцій, які мають повно­важення на вчинення таких дій.

Цей вид покарання є одним з основних, що виконуються без ізоляції від суспільства.

Виправні роботи застосовуються до осіб, які вчинили зло­чин, проте виправлення яких за допомогою покарання може бути досягнуто без позбавлення волі.

Виправні роботи — одне з найбільш широко застосовуваних видів покарань альтернативно до позбавлення волі (статті 122, 127, 215 ККтощо), до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (статті 128, 134, 138 тощо), чи альтернативно позбавлення волі та інших покарань (статті 145, 162, 167 та ін.).

Виправні роботи застосовуються як основне покарання у тих випадках, коли вони передбачені санкціями статей Особ­ливої частини КК і впливають на засудженого, втілюючи в собі докір держави; обмежують права засудженого на зміну місця роботи і побічно можливості професійної кар'єри в багатьох службах (державна служба, банківська діяльність, система освіти тощо); породжують майнові наслідки, зменшуючи ре­альний заробіток засудженого. Водночас виправні роботи як вид покарання в цілому економічні, не пов'язані з розірванням позитивних і соціальних зв'язків засудженого.

Місцем роботи засудженого можуть бути підприємства, уста­нови та організації будь-якої форми власності, оскільки на кожне з них поширюються конституційні гарантії і приписи трудового законодавства, а роботою — діяльність, для здійснення якої ук­ладено трудовий договір (контракт) відповідно до ст. 21 КЗпП. Місцем роботи засудженого можуть бути й інші організації, праця в яких регулюється не КЗпП, а іншими нормативними актами.

Порядок та умови виконання покарання у виді виправних робіт передбачені главою 9 КВК (статті 41—46). Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внут­рішніх справ. У період відбування виправних робіт засудженим забороняється звільнення з роботи за власним бажанням.

Стаття 57 КК встановлює строк, на який може бути при­значено виправні роботи. Він становить від 6 місяців до 2

135

років і виконується, як й інші строкові покарання, у місяцях та роках у загальному порядку. Обчислення строку відбуван­ня покарання може мати юридичне значення у разі заміни невідбутого покарання або у разі призначення покарання за сукупністю злочинів. Строк покарання продовжується до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів, включаючи той час, коли він не працював з поважних причин з виплатою заробітної плати — час хвороби відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.

Розміри відрахувань у дохід держави — від 10 до 20 % заробіт­ку — визначаються вироком суду. Відрахування провадяться із всієї суми заробітку без виключення з цієї суми податків та інших платежів незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами. Відрахування не провадяться з пенсій і допомоги, одержуваних у порядку соціального забезпечення та соціального страхування, з виплат одноразового характеру.

Суми, утримані із заробітку засудженого, повертаються повністю у разі скасування або зміни вироку, у зв'язку з припиненням справи. Покарання цього виду відбувається за основним місцем роботи засудженого.

За ч. З ст. 57 КК виправні роботи особам, визнаним непра­цездатними, суд може замінити штрафом з розрахунку трьох встановлених законодавством України неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після винесення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція відповідно до ч. 5 ст. 42 КВК вносить подання до суду про заміну виправних робіт штрафом. Частиною 6 цієї статті передбачено внесення подання до суду про звільнення осіб пенсійного віку, а також вагітних жінок, про звільнення таких осіб від відбування покарання.