14.4. Соціальна адаптація звільнених від відбування покарання

Кожен вид покарання має кількісні межі та визначений зміст, спосіб впливу на засудженого чітко регламентований криміналь­ним законом, і ніхто не має права виходити за межі кількісних і якісних характеристик покарання, встановлених законом.

Як зазначалося, найсуворішим видом покарання є поз­бавлення волі, яке призначається за вчинення злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпеку, та полягає в при­мусовій ізоляції засудженого на визначений судом у вироку строк у спеціальній кримінально-виконавчій установі. Воно передбачає обмеження свободи пересування, вибору роботи та виду діяльності, неможливість вільного спілкування з сім'єю, друзями, розпорядження своїм часом тощо. Як відомо, протягом тривалого часу застосування позбавлення волі на певний строк було широкомасштабним, що не відповідало ні кримінологіч­ним обставинам, ні суспільним інтересам. На початку 80-х років XX століття частка цього виду покарання становила більш ніж 50 % (1981 р. - 51,9 %, 1982 р. - 52,6 %, 1983 р. - 53,4 %, що стало найвищим показником радянської епохи). Це свідчить про переоцінку карального впливу та нехтування його негативними наслідками. Суспільство було залякане небувалим підвищенням рецидиву, збільшенням кількості тяжких злочинів, поширенням нових видів злочинної поведінки. Водночас серед громадян склалося враження про високу ефективність покарання у виді позбавлення волі у боротьбі зі злочинністю, про необхідність його поширення і збільшення суворості санкцій до 20, 25 років, довічного позбавлення волі. Багато хто пам'ятає палкі дебати щодо застосування або скасування смертної кари, які не вщу­хали аж до її скасування. Так само лібералізм та гуманістичні прояви, застосування альтернативних видів покарань ввіжалися передчасними заходами. Пояснити це можна не тільки зрос­танням рівня злочинності, а й недостатньою поінформованістю населення про реальні наслідки репресивної політики.

298

Ізоляція від суспільства, примусове поміщення осіб в замкнене середовище інших злочинців веде до взаємного обміну криміналь­ним досвідом, так званого «зараження». Засуджені відриваються від суспільства, позитивного мікросоціального середовища, сім'ї, рідних та близьких, і перемішуються в специфічне антисуспільне середовище яке негативно впливає на формування особистості і її поведінку. Специфічна субкультура, тісне спілкування в мікрогру-пах сприяють розвитку агресії, культу насильства та жорстокості як до людей, так до влади, до суспільства, підвищують злочинний професіоналізм та інтенсивність криміналізації. Це істотно впли­ває на живучість тюремних традицій, згуртованість злочинного середовища, поширення відповідних негативних відносин через осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Негативним наслідком перебування в установах виконання покарань є наявність психічних розладів і масових захворювань (туберкульоз, венеричні хвороби тощо). За роки позбавлення волі проходять зміни в оцінці найбільш значних людських цінностей, формується хибна, спотворена свідомість, настає відчуження від суспільства. Тому нерідко засуджені за час перебування в місцях позбавлення волі втрачають елементарні навички виконання соціальних функцій: працювати на волі, робити необхідні придбання, заощадження, обслуговувати себе і піклуватись про близьких, вміти перебороти труднощі тощо. Особливо це є суттєвим для нашого часу, коли виникають перешкоди в працевлаштуванні та інші побутові негаразди.

Соціальна адаптація цих осіб проходить з великими трудно­щами. Після повернення з місць позбавлення волі в забутому або новому для них середовищі ускладнюються взаємовідносини та кримінологічна атмосфера, бо оточення ні психологічно, ні матеріально не готове прийняти цих осіб. Практика свідчить, що частина звільнених осіб знаходить своє місце в організованих злочинних групах. Майже кожна така група у своєму складі має колишніх неодноразово засуджених, які набули досвіду злочинної діяльності. Ця категорія осіб здебільшого становить ядро організованої групи. їй притаманні стійке дотримання традицій злочинного середовища, злочинний професіоналізм, агресивність, жорстокість, беззастережне використання зброї. Ігнорування законів і правил поведінки переносяться в со­ціальні групи і на суспільство в цілому. Це сприяє процесу криміналізації суспільства, ускладнює його кримінологічну та морально-психологічну атмосферу. Частково цим можна пояс­нити поширення правового нігілізму, бездуховність і занепад моральності, жорстокість, агресію та недовіру в стосунках лю­дей, репресивну свідомість широких верств населення.

299

Отже, кримінальне покарання, у тому числі у виді позбав­лення волі, як об'єктивно, так і суб'єктивно має комплекс негативних наслідків і потребує використання системи соціаль­них, правових, кримінологічних, організаційних, психолого-педагогічних та інших заходів щодо їх нейтралізації.

На практиці існує ціла низка заходів з нейтралізації негатив­ного впливу покарання на суспільні відносини. В першу чергу — це заходи з економії репресії, використання альтернативних видів покарань, декриміналізація діянь, що не потребують обов'язкової ізоляції засуджених.

Політика нульової терпимості стає все більш популярною в західних країнах. У більшості західноєвропейських країн з сере­дини 90-х років XX століття поступово скорочується кількість засуджених, зокрема до позбавлення волі, за рахунок декримі-налізації окремих діянь та застосування альтернативних видів покарань. Так, Фінляндія цілеспрямовано скоротила кількість ув'язнених за 50 років на 70 % (із 180 до 60 осіб на 100 тис. населення), Данія, Швеція і Норвегія зберегли постійну кіль­кість тюремного населення в межах 60—70 осіб на 100 тис. населення. Цілком очевидно, що зменшення рівня злочинності можна домоггися без збільшення застосування кримінальних репресій. Як правильно зазначає Н. Крісті, незважаючи на сучасне ускладнення кримінологічної ситуації у суспільстві, необхідно переборювати репресивну свідомість населення, розвінчувати міфи про всесильність тюремного ув'язнення.

За результатами вивчення соціальної думки щодо застосу­вання альтернативних позбавленню волі покарань встановле­но, що люди схильні обирати альтернативи лише тоді, коли це стає вигідним для них, особливо у випадках компенсації збитків. Порушувались питання щодо недостатності інформації про ефективність застосування альтернатив, про сутність таких видів покарання, як громадські роботи та арешт. Здебільшого зверталась уваги на те, як треба допомогти жертві злочину, а не як краще покарати злочинця.

Одним з головних засобів нейтралізації негативних наслід­ків позбавлення волі на певний строк є ресоціалізація осіб, які відбули покарання. Постпенальна опіка осіб, звільнених з місць позбавлення волі, складається з матеріальної, правової, житлової допомоги з боку компетентних органів, працевлаштування за міс­цем проживання, проведення медичного обстеження і надання можливості лікувати загальні та психічні хвороби. Обов'язково соціальними службами повинна надаватися психологічна допо­мога задля відтворення у колишнього злочинця соціально ко­рисних навичок і пристосування його до життя у суспільстві.

300

		ПІДСТАВИ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ВІДБУЛИ ПОКАРАННЯ 1 (статті 152, 155 КВК) \
	ЗОЇ
				Підставами звільнення від відбування покарання є:
											СХЕМ
				відбуття строку покарання, призначеного вироком суду					закінчення строків давності вико­нання обвинувального вироку
									умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
											N
											и
									хвороба		0 н и
				скасування вироку суду і за­криття кримінальної справи
									інші підстави, передбачені законом
											2 В
										9
		Особи, які відбули покарання, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими для гро­мадян України, з обмеженнями, що передбачені для осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть бути передбачені тільки законом				ма 14.1.

ПРИПИНЕННЯ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ І ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ

(cm. 153 КВК)

З особою, яка звільняється, проводиться повний розраху­ нок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, шо зберігалися на її осо­ бовому рахунку, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається характеристика

о

гО

Відбування покарання у виді позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплі­нарному батальйоні військовослужбов­ців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону

Засуджені до арешту, обмеження волі або поз­бавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку пока­рання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звіль­няється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа — в останній день цього місяця

Кримінально-виконавча інс­пекція вдень закінчення стро­ку покарання у виді громадсь­ких чи виправних робіт, а при звільненні за іншими підста­вами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів на­правляє повідомлення влас­нику підприємства, установи, організації або уповноваже­ному ним органу, де засуд­жений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відраху­вань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. За відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання

Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого лня — у першій половині наступного дня

ПОРЯДОК ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

(cm. 154 КВК)

Схемо 14.3.

Амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання

Стосовно засудженого, представленого до помилування органом або установою виконання покарань, відповідне клопотання подається у порядку, встановленому законодавством

У разі визнання інвалідом першої або другої групи особи, засудженої до громадських робіт або обмеження волі, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилається висновок лікарсько-трудової експертної комісії

У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських ЧИ виправних робіт, кримімадьно-виконавча інспекція вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування пока­рання з часу звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами

Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби натсилається до суду начальником органу або устано­ ви виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок медичної або лікарсько-трудової експертної комісії й особо­ ва справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання

О

Стосовно засудженого, шодо якого відповідно до статей 81, 82 КК може бути застосоване умови о -лострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установ;! виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановлено­му кримінаїьно-происсуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим устаноаленої КК частини строку покарання зобов'язана в мі­сячний термін розглянути питання щодо можли­вості представлення його до умовіт-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким

Подання про звільнення від відбування пока­рання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого

У разі відмови суду шодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни непідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні шодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі хточини до позбаалення волі на строк не менше 5 років, може бути внесено не раніше як через 1 рік з дня винесення постанови про вимову, а шодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених — не раніше як через 6 місяців

Особи, звільнені від відбування покарання з вип­робуванням або в порядку заміни невідбутої час пі ні і покарання більш м'яким, якщо вони були направ­лені у місця обмеження ваті або позбавлення волі у вішалках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через 1 рік з дня винесення ухвати про напраалення у місця обмеження волі або позбаалення волі

Засуджені до обмеження волі або поз­баалення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбав­лення молі на сгрок більше 5 років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, шо дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови дія вихо­вання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання по­карань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною 3-річного віку

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною 3-річного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення її від відбуван­ня покарання або заміну його більш м'яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання. призначеного за вироком

о

ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

(ст.ст. 156-157 КВК)

_ї

Не пізніше ніж за З місяці ло закінчен­ня строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побу­тового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення

Інваліди І та II груп, а також чо­ловіки віком понад 60 років і жін­ки — понад 55 років у разі потреби за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені бать­ківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів, або над ними встановлюється опіка чи піклування

^ ^

Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплат­ним проїздом до місця проживання або роботи в межах України

У разі відсутності необхідного за сезо­ном одягу, взуття і коштів на їх при­дбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. їм може бути ви­дана одноразова грошова допомога за рахунок коштів державного бюджету України, передбачених на фінансуван­ня державної кримінально-виконавчої служби. Умови і порядок надання допомоги визначаються нормативно-правовими актами ДДУПВП

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії

ВСТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОСОБАМИ, ЗВІЛЬНЕНИМИ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

(статті 158-159 КВК)

В

S

Адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у ст. З Закону «Про адміністра­тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», за постановою судді в порядку, передбаченому ст. 5 вищезазначеного Закону

Постанова судді про встановлення або припинення адміністративного нагляду у випадках, передба­ чених пунктами «а», «б» і «г» ст. З Закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», надсилається судом начальнику колонії

Адміністрація колонії надсилає для виконання постанову судді органу внутрішніх справ за об­раним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення

1^>

О

Постанова судді оголошується піднаглядному під розписку. При цьому особі, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, роз'яснюються обов'язки піднаглядного, сповіщається про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду та про встановлені щодо неї обмеження, передбачені стаття­ми 9, 10 і 11 Закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»

о

ON

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОСОБАМИ, УМОВНО-ДОСТРОКОВО ЗВІЛЬНЕНИМИ ВІД ВВДБУВАІІІІ5ҐПОКАРАІІНЯ

(cm.cm. 160-162 КВК)

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації

Громадськими організаціями, які здійснюють гро­мадський контроль відповідно до глави 26 КВК, є ті, статутами яких передбачено здійснення такого контр­олю, або ті, які виявили бажання здійснювати його з дозволу органу або установи виконання покарань

До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуїь застосовувати захід впливу у виді громадського попередження

У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбааісння волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду

Громадський контроль за особами, умовно- достроково звільненими від відбування по­ карання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб

Сі

Спостережні комісії, служби у справах дітей, центри соціальних служб дія молоді, а також громадські організації і трудові колективи мо­жуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за по­ведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання

Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким доручено проводити з умовно-достроково звільненими від відбування по­карання виховну роботу, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу

КОНТРОЛЬ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

(статті 163-165 КВК)

_і

Органи, що здійснюють контроль за поведін­кою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням

Кримінально-виконавча інспекція:

Звільнені віл відбування покарання з випробуван­ням зобов'язані:

>4

О

Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється крим'шально-вико-навчою інспекцією за місцем проживання засуджено­го, а стосовно військовоаіужбовців — командирами військових частин

Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбу­вання покарання з випробуванням, за місцем приживання покладається на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися праців­ники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також: об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації

Обчислення іспитового строку

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголо­шення вироку суду.

Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-вико­навчій інспекції

веде персональний облік засудже­них протягом іспитового строку

спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадсь­кими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну ро­боту із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом

вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-вико навчої інспекції

організовує початковий розшук за­ суджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ дня оголошення розшуку таких за­ суджених

виконувати обов'язки, які покладені на них судом

повідомляти інспекцію про зміну місця проживан­ня; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин до засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється органом внутрішніх справ

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоє­часне одержання запро­шення, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можли­вості своєчасно прибути за викликом і які докумен­тально підтверджені

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

(cm. 166 КВК)

9

У разі ухилення засудженого, звільненого від від­бування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушен­ня громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-ви­конавча інспекція застосовує до нього застереження у ВИДІ письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробу­ванням і направлення для відбування призначеного покарання

Якшо засуджений не виконує покладених на нього обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за со­бою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбу­вання покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання

Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які І було покладено на нього судом

Систематичним вчиненням правопо­рушень вважається вчинення засудже­ним 3 і більше правопорушень, за які ііого було притягнуто до адміністратив­ної відповідальності

Особа, звільнена від відбування покарання з ви­пробуванням, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання, затримуєть­ся і конвоюється органом внутрішніх справ у по­рядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавля­ють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Засуджений Іваненко СП. написав скаргу начальнику облас­ного управління кримінально-виконавчої служби про порушення його прана на умовно-дострокове звільнення. В скарзі зазначалося, шо Іваненко СП. засуджений за ч. 2 ст. 185 КК до 5 років по­збавлення волі. Початок строку покарання 10 червня 2004 р.

На 20 січня 2007 р. комісією колонії не було розглянуто питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

1. Чи є скарга засудженого обгрунтованою?

1. Який строк призначеного судом покарання фактично має відбути Іваненко СП. для розгляду комісією можливості представлення до умовно-дострокового звільнення?

2. Які підстави для умовно-дострокового звільнення?

Завдання 2

22 січня 2007 р. після відбуття строку покарання, призна­ченого судом, підлягали звільненню 7 засуджених. О 14.00 їм було оголошено, що в касі колонії немає готівкових коштів і немає можливості провести з ними повний розрахунок.

їм були вручені довідки встановленого зразка про звіль­нення, і вони були поміщені в кімнати тривалого побачення до наступного дня. 23 січня 2007 р. їм були вручені гроші і квитки на проїзд до місця проживання.

1. Чи правомірне таке рішення адміністрації?

2. Яке право людини було порушено?

1. Порядок звільнення засуджених після відбуття строку покарання, призначеного судом.

Завдання З

Коваленко СВ., який був засуджений за ч. 2 ст. 189 КК до 5 років позбавлення волі, після відбуття встановленого законом строку покарання був представлений начальником відділення на комісію щодо умовно-дострокового звільнення та заміни покарання більш м'яким.

Під час розгляду питання про можливість представлення засудженого Коваленко С В. до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, останній заявив, що він не бажає за­міни виду основного покарання на більш м'який його вид. Він готовий відбувати цей вид покарання — позбавлення волі —до настання в нього права на умовно-дострокове звільнення.

1. Яке рішення повинна прийняти комісія?

2. Що ви розумієте під прогресивною системою відбування покарань?

309

3. Який строк призначеного основного покарання пови­нен відбути засуджений Коваленко С.В. при застосуванні ст 82 КК?

4. В яких межах призначається більш м'яке покарання (ви­правні роботи, обмеження волі, громадські роботи)?

Завдання 4

Засуджений Приходько В.П. утримується у виправній колонії з 10 серпня 1998 р. (засуджений апеляційним судом Донецької області 1 лютого 1998 р. за ст. 94 КК до 12 років позбавлення волі. Початок строку покарання з 10 грудня 1997

Р-).

В період відбування покарання засуджений допускав по­рушення встановленого порядку відбування покарання, за що до нього неодноразово застосовувалися заходи стягнення: двічі оголошувались догани, тричі позбавлявся права купува­ти продукти харчування на місяць, кілька разів поміщався в штрафний та дисциплінарний ізолятор. Крім того, 5 разів за різні порушення встановленого порядку відбуття покарання заходи стягнення застосовував начальник відділення. Почина­ючи з 2005 p., засуджений встановленого порядку відбування покарання не порушує, до суспільно корисної праці ставиться задовільно, вину у вчиненому злочині не визнає, звинувачує в усьому обставини та потерпілого.

5 січня 2007 р. комісією колонії було розглянуто питання про його умовно-дострокове звільнення і засудженому було відмовлено в можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення.

1. Чи є рішення комісії таким, що відповідає чинному за­конодавству?

2. Від чого залежать формально-юридичні підстави умовно-дострокового звільнення?

3. В чому виражаються оцінювальні підстави умовно-дострокове звільнення?

4. Який обов'язок покладається на особу при умовно-достроковому звільненні?

Завдання 5

10 січня 2002 р. Кузьменко Т.Б. був засуджений Деснян­ським райсудом м. Києва за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі. Раніше він був двічі засуджений: в 1986 р. — за ч. З ст. 206 КК до 5 років позбавлення волі, звільнився в 1991 p.; 1992 p. — за ч. З ст. 101 КК до 7 років позбавлення волі, звільнився в 1999 р.

310

20 вересня 2003 р. Кузьменко Т.Б. звернувся до Президента України з клопотанням про помилування.

у грудні 2003 р. клопотання було розглянуто і відхилене.

у квітні 2004 р. адвокат засудженого звернувся до Прези­дента України з клопотанням про помилування. Клопотання було повернуто заявникові без розгляду комісією при Пре­зидентові України.

У січні 2007 р. засуджений повторно звертається до Пре­зидента України з клопотанням про помилування.

1. Якими нормативно-правовими актами регулюється по­милування засуджених?

2. Чому клопотання адвоката було повернуто без розгля­ду?

Завдання 6

Батьки засудженого Іващенка І.С звернулися до Пре­зидента України з клопотанням про помилуванням їх сина, засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, який відбуває покарання в колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Президент України видав указ про помилування засудженого Іващенка І.С., який був надісланий для виконання до ДДУПВП.

Начальник виправної колонії одержав розпорядження про виконання указу Президента України про помилування 31 грудня 2009 р. о 18 год. ЗО хв.

1. Якого числа повинен бути звільнений засуджений Іва-щенко І.С.?

2. Порядок організації виконання указів Президента Укра­їни про помилування.

Завдання 7

В травні 2009 р. прокурором Чернігівської області було ви­несене подання до апеляційного суду про перегляд рішення Деснянського суду м. Чернігова щодо засудженої Самойлен­ко В.А.

За висновком прокурора до засудженої Самойленко В.А. мало місце неправильне застосування кримінального за­кону.

Апеляційний суд Чернігівської області скасував вирок Деснянського суду м. Чернігова від 10 січня 2009 p., відпо­відно до якого Самойленко В.А. була засуджена до 2 років позбавлення волі.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області простою поштою було переслане для виконання до виправної колонії,

311

де відбувала покарання засуджена. Воно надійшло до канце­лярії виправної колонії о 18 год. 10 хв. 26 червня 2009 р.

При перегляді рішення суду, яке складалося з 7 аркушів і було надруковане на офіційному бланку апеляційного суду було виявлено, що на двох аркушах були відсутні гербові печатки, рішення суду не було прошите, пронумероване і скріплене відповідно до вимог діловодства.

1. Які дії повинна вчинити адміністрація виправної коло­нії?

2. Якого числа повинна бути звільнена з виправної колонії засуджена Самойленко В.А.?

3. Яким нормативно-правовим документом передбачений порядок звільнення засуджених з виправної колонії за рішен­ням суду?