12.2. Організація соціально-виховної роботи із засудженими до пок£Рання у виді позбавлення вол'

Незважаючи на те, що режиМ відбування покарання та суспільно корисна праця виконують виховну функцію, зако­нодавець для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених в установах виконане покарань як самостійний основний засіб впливу визначив соціально-виховну роботу.

Соціально-виховна робота — це комплексна діяльність персо­налу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій, спрямована на формування та закріплення в засуд­жених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Оскільки виховна робота в установах виконання покарань здійснюється у специфічних умовах шодо осіб, які вчинили зло-чин, то найбільш важливі питання" організації та проведення врегульовані кримінально-виконавчим законодавством (глава 19 КВК «Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі») і прийнятими на його основі нормативними актами. Зокрема, в них встановлюється порядок проведення клубної, бібліотечної та фізкультурно-спортивної роботи, визначаються норми ма­теріально-технічного забезпечення такої роботи тощо.

252

Проте завдяки тому, що виховна робота із засудженими має перш за все психолого-педагогічний характер, законодавець жорстко не регламентує питання її організації, шо дає адмініст­раціям виправних колоній можливість творчого застосування найбільш ефективних засобів та методів педагогічного і ви­ховного впливу, якщо вони не суперечать законам та вимогам Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Але розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі пси-холого-педагогічних принципів і методів.

Кримінально-виконавче право та законодавство визначають такі основні напрями, форми і методи соціально-виховної ро­боти із засудженими до позбавлення волі: моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становлен­ню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності.

Програми диференційованого виховного впливу на засудже­них повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього і професійно-тех­нічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які засто­совуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.

Необхідно зазначити, шо закон встановлює спеціальну нор­му (ч. 2 ст. 123 КВК): участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохо­чення і стягнення. Це цілком виправдано практикою, оскільки активна участь засуджених у виховній роботі є одним з кри­теріїв їх виправлення. До того ж позитивна активність засуд­женого враховується при вирішенні інших важливих питань, зокрема представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення, при застосуванні амністії, помилування тощо.

Донедавна виховна робота із засудженими значною мірою організовувалась на основі марксистсько-ленінського вчення. Зараз соціально-виховна робота деідеологізована і деполіти­зована, що дає змогу центральними зробити не політичні, а моральні аспекти формування особистості засудженого. На­самперед мова йде про формування поваги до особистості, сус­пільства, держави, адекватного ставлення до відповідальності, доброти, дотримання законів співмешканця тощо.

253

Дедалі більшого значення набуває психолого-педагогічн забезпечення соціально-виховної роботи. Психологи розроб ляють спеціальні методики вивчення особистості засуджено­го та груп засуджених, методи диференціювання впливу на індивідуальну та групову поведінку, прогнозують негативні явища в місцях позбавлення волі і дають рекомендації щодо запобігання їм. Вони також надають психологічну допомогу засудженим у знятті психологічної напруги, стресового стану в організації самовиховання та підготовки до життя на волі Крім того, психологи повинні проводити психопрофілактичну роботу зі співробітниками виправних установ.

Багатовікова практика свідчить, що виховний процес в місцях позбавлення волі не може бути ефективним, якщо сам засуджений не виявляє ініціативи і не бажає свого виправ­лення. З метою підтримки і розвитку позитивної ініціативи у засуджених, використання елементів самоорганізації та само­управління у виправних установах створюються самодіяльні організації із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно.

Як зазначено у ст. 127 КВК, самодіяльні організації засудже­них до позбавлення волі створюються в колоніях з метою роз­витку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на вип­равлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків. Прикладом самодіяльних організацій засуджених можуть бути ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби, а також інші самодіяльні організації, якщо їхня діяль­ність не суперечить порядку і умовам відбування покарання. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохо­чується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення, проте вони не користуються додат­ковими пільгами і не звільняються від основної роботи.

Незважаючи на відносну самостійність у своїй діяльності, самодіяльні організації засуджених знаходяться під постійним контролем адміністрації і всі їх рішення набувають сили лише після того, як вони затверджуються представниками адмініст­рації виправної установи.

В останні роки набуває значущості система громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час відбування ними кримінального покарання. Представники громадськості та релігійних установ дедалі частіше беруть участь у виховному процесі. Так, богослужіння і релігійні обряди в колоніях прово-

254

я _?а проханням засуджених або за зверненням реліг

^Дпганізаиії в неробочий час. Адміністрація колонії спрі

апрошенні священнослужителів, бере участь у визна'

_місия. часу та інших умов проведення богослужіння, оі

або церемонії.

Загальновідомо, що засобом виправлення є і загальнос нє навчання засуджених. Відповідно до законів «Про осе «Про загальну середню освіту» для засуджених забезпечу доступність і безоплатність здобуття повної загальної сере освіти. Засудженим, які бажають підвищувати свій зага. освітній рівень, незалежно від віку створюються умові самоосвіти, надається можливість навчання взагальноос навчальних закладах колоній, які створюються місцевими нами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуі відповідно до потреб у них і за наявності необхідної мате] но-технічної та науково-методичної бази, педагогічних і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Україну

У виховних колоніях утворюються середні загальноо школи 3 ступенів. Засуджені, які навчаються в них, пі никами, зошитами та письмовим приладдям забезпечу безоплатно.