- •Кірковий кінець анплілатора:
- •2.2. Нейрон і його функції. Синапси
- •2.4. Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •2.5. Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •2.6. Сучасні питання організації функції
- •2.7. Функціональна асиметрія мозку
- •3.1.1. Основні принципи еволюції в будові мозку як органа психіки
- •3.1.2. Структурна і функціональна організація кори головного мозку
- •3.2.1. Безпосереднє подразнення кори мозку
- •3.2.2. Метод умовних рефлексів (непряма стимуляція кори)
- •3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів
- •3.4.1 Електроенцефалографія
- •Метод викликаних потенціалів
- •Магнітоенцефалографія
- •Електроокулографія
- •Електроміографія
- •3.4.6. Електрична активність шкіри
- •3.4.7. Дослідження вегетативного показника ритму серця
- •Нейровізуалізаційні методи дослідження
- •4.5. Афазії
- •5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •5.5. Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •5.6. Будова ока і можливості людського зору
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •6.6. Константність сприймання
- •6.10.1. Класифікація сприйнять
- •Селективність уваги
- •Стійкість уваги
- •Переключення уваги
- •Розподіл уваги
- •Обсяг уваги
- •7.5. Нейрональні механізми уваги
- •8.10. Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •9.5.1. Голографічна модель пам'яті
- •9.5.2. Участь префронтальної кори в процесах пам'яті
- •9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
- •9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті
- •9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті
- •9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті
- •Навчання і його різновиди
- •Механізми навчання
- •9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
- •9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
- •10.1.2. Периферійний апарат нервово-м'язової системи
- •10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
- •10.2. Програма рухового акту
- •10.2.2. Теорія функціональних систем
- •10.4. Роль підкіркових і стовбурних утворів мозку в здійсненні рухів
- •11.4.2. Інформаційний синтез
- •12.2.1. Наочно-дісве мислення
- •12.2.2. Наочно-образне мислення
- •12.2,3. Понятійне мислення
- •12.4.1. Мова і спілкування
- •12.4.2. Розвиток мови у людини
- •12.4.3. Основні функції мови
- •12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів
- •12.7. Мислення і функціональна асиметрія мозку
- •13.3. Повільний і швидкий сон
- •13.3.1. Стадії повільного сну
- •13.3.2. Стадія швидкого сну
- •13.4. Сон і неспання людини
- •13.5. Сон і психічна діяльність
- •13.6. Депривація сну
- •13.7. Функціональне значення сну для людини
- •13.8. Порушення сну і неспання
- •13.8.1. Класифікація
- •13.8.2. Інсомнія
- •13.8.3. Гіперсомнія
- •14.1. Психофізіологічні розлади в клініці і методи їх діагностики
- •14.2. Шизофренія
- •14.3. Депресія
-
Електроміографія
Електроміографія (ЕМГ) — метод реєстрації коливань сумарного електричного потенціалу м'язів і нервово-м'язового апарата, що виникають у спокої, при тонічному напруженні і довільних рухах.
Під час проведення Е.МГ користуються підшкірними (голчастими) електродами. Проте значно частіше і ширше застосовують нашкірні (поверхневі) електроди через їх атравматичність і зручність використання. Зазвичай застосовують біполярні відведення (один електрод розміщують над руховою точкою м'яза, а другий — на 1 - 2 см дистальніше).
У спокої скелетні м'язи перебувають у стані невеликого тонічного напруження (контрактильний тонус). ЕМГ м'яза, що перебуває в спокої, виявляється у вигляді низькоамплітудних коливань (5 - ЗО мВ) частотою 100 Гц і більше (рис. 7). Електроміографічні показники (частота й амплітуда потенціалу) збільшуються при готовності до руху, уявному виконанні руху, емоційному напруження, при
Методи дослідження в психофізіології
-
тип. Високочастотні мінливі за амплітудою та формою коливання при довільному скороченні м'язів
-
тип
IIа тип. Нечасті чіткі та постійні за ритмом коливання
Иб тип. Високочастотні осциляції чергуються з дуже частими мінливими за ритмом коливаннями
-
тип. Ритмічні "залпи" частих осциляцій, що збігаються
з низьковольтними та повільними коливаннями
читанні «про себе», при уявному письмі у правшів і в інших випадках. Саме тому ЕМГ і широко застосовується під час проведення психофізіологічних досліджень.
3.4.6. Електрична активність шкіри
Електрична активність шкіри (ЕАШ) нерозривно пов'язана з нервовою системою і контрольованим нею потовиділенням. Доведено, що кора головного мозку через гіпоталамус, ретикулярну формацію і симпатичний відділ вегетативної нервової системи посилає імпульси до потових залоз. Потові залози беруть активну участь у підтриманні постійної температури тіла. Проте дослідженнями Хес- сет (1981) і Альдерсонс (1986) було показано, що потові залози, особливо на кистях, стопах, на лобі і в пахвових западинах, підвищують активність при стресі, сильних емоційних переживаннях і різних видах напруженої активної діяльності людини. У зв'язку з цим дослідження електричної активності шкіри використовують для оцінювання емоційного стану, а також напруженості праці у клініці, клініці, психофізіології, при проведенні експериментальних досліджень.
ЕАШ звичайно реєструється біполярними електродами, що не поляризуються, з кінчиків пальців рук або долонь. На сьогодні запропоновано два способи дослідження ЕАШ' при першому способі використовують зовнішнє джерело гальванічного струму (метод Форі) і при цьому реєструють провідність шкіри; при другому способі зовнішнє джерело гальванічного струму не застосовують (метод Тарханова) — вимірюють електричний потенціал самої шкіри. Кількісне оцінювання отриманих показників ЕАПІ як за першим, так і за другим способами утруднене.