3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів

Розвиток експериментальної нейрофізіології в останні роки дав можливість перейти від об'єктивного аналізу функцій різних сис­тем мозкової кори до вивчення функцій окремих нейронів. Застосу­вання вживлення під контролем спеціальних стереотаксичних приладів найтонших електродів у кору головного мозку й інші його відділи показало, що нейрони реагують лише на строго вибірні по­дразники. Це вказує на найвищу спеціалізацію нейронів у первин­ній зоні аналізатора. Водночас окремі нейрони збуджуються тільки на певну кількість подразників, а потім перестають реагувати. Проте ці самі нейрони реагують на зміну подразників чи зміну будь-яких їхніх властивостей, знижуючи свою активність у міру звикання і знову активізуючись з появою змін. Це, у свою чергу, вказує на те, що вони здійснюють функцію звіряння нових подраз­ників зі слідами старих. Ці нейрони «уваги» розподілені нерівно­мірно по корі головного мозку.

За допомогою цього методу було показано, що психічні процеси здійснюються складними системами спільно працюючих зон мозко­вої кори і нижчележачих нервових утворів.

3.3. Метод руйнування

Цей метод полягає в тому, що дослідники руйнують певні зони мозку тварини і простежують її поведінку. Методу руйнування (чи, точніше, спостереженням за хворими, у яких поранення, кровови­лив чи пухлина зруйнували певні ділянки мозку) судилося зіграти основну роль у становленні нової науки про функції мозку — ней­ропсихології і в подальшому розвитку психофізіології.

Було встановлено, що руйнування обмежених зон головного моз­ку зумовлює на різних щаблях еволюційних сходів неоднаковий ефект: у нижчих ссавців дефект, що розвивається, менш диферен­ційований, ніж у вищих ссавців і приматів. У людини локальні руйнування мозку спричинюють стійкі порушення різних ПСИХІЧ­НИХ процесів.

Чим вище стоїть тварина на еволюційних щаблях, тим більше її поведінка регулюється корою. Цей закон прогресивної кортикалізації функцій — один з основних законів мозкової організації поведінки.

Руйнування певної зони кори головного мозку собаки може при­звести до порушення аналітико-синтетичної діяльності відповідно­го аналізатора, не заторкуючи, однак, найпростіших форм сенсор­них процесів.

Було встановлено, що кора головного мозку є апаратом, який за­безпечує не стільки елементарні сенсорні функції, скільки склад­ний процес аналізу і синтезу інформації, що надходить. У міру ево­люції функціональна організація найбільш високих апаратів моз­кової кори стає дедалі диференційованішою. Кожен аналізатор має вертикальну організацію і закінчується в первинній (проекційній) зоні. Навколо первинної зони знаходиться вторинна зона кори, а потім — третинна. Третинні зони в процесі еволюції виділяються пізніше за інші і набувають вирішального значення тільки в люди­ни.

3.4. Електрофізіологічні методи досліджень

Електрофізіологічним методам дослідження належить одне з провідних місць при проведенні досліджень у психофізіології. Еле­ктричні потенціали, що виникають у нервових клітинах, відбива­ють фізико-хімічні процеси. Вони є надійними й універсальними показниками фізіологічних процесів у людини і тварин. Істотним для дослідника є те, що вони можуть бути точно виміряні. Крім то­го, створена на сьогодні апаратура, у тому числі і з використанням комп'ютера, найзручніша для технічної реєстрації електричних по­тенціалів, унеможливлює втручання у фізіологічні процеси і не травмує об'єкт дослідження.

Найпоширенішими серед нейрофізіологічних досліджень є такі методики^ електроенцефалографія, метод викликаних потенціалів, електроміографія, дослідження електрошкірного опору, комп'ютер­на термоенцефалографія, реєстрація імпульсної активності нерво­вої клітини та ін.