5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ

Відчуття — це психічні образи, що зв'язують нас з об'єктивною реальністю, це вікно у світ. Відчуття надають мозку необхідну ін­формацію. Відчуття і сприйняття — джерела, у яких думка черпає враження буття, формує знання про навколишню дійсність.

Почавши з живого споглядання, постійно збільшуючи свої знан­ня про світ, творчо усвідомлюючи їх, переробляючи, перевіряючи на практиці, вносячи поправки до інформації органів відчуття, люди­на звільнилася від ілюзорного відображення дійсності і знайшла зв'язок між предметами і явищами об'єктивного світу.

Об'єктивні властивості світу: форма, об'єм, звук, колір тощо існу­ють у речей незалежно від того, відчуваємо ми їх у цей момент чи ні. Небо було блакитним, а море шуміло до появи людини на Землі.

Органи чуття виникли й існують остільки, оскільки існує сприй­маний ними реальний, незалежний від свідомості світ, оскільки існує матерія в різних її формах, видах, властивостях і відносинах.

Кожному виду відчуттів відповідають рецептори, що спе­ціалізуються впродовж сотень тисяч років на відображенні тільки одного, особливого виду об'єктивно існуючого руху матерії — енергії.

Кожен орган чуття — це віконце у світ, виправдане біологічно. Так, наше око сприймає світло і не сприймає тепло, що також має хвильову природу.

5.4. Класифікація відчуттів

У людини є такі відчуття: нюх, зір, слух, смак, дотик. Так скаже кожний. Проте їх набагато більше, а тому варто поділити їх на три групи: інтерорецептивні, пропріорецептивні, екстерорецептивні.

Інтерорецелтивні відчуття — це відчуття, що виходять від вну­трішніх органів. Це відчуття з боку серця, це відчуття наповнення їжею шлунку та ін. До цих відчуттів належать також невизначені, неспецифічні форми відчуття.

Інтерорецептивні відчуття — це те, як переживає людина внут­рішній стан організму. Вони є основними показниками гомеостазу, тобто внутрішньої рівноваги організму. Якщо внутрішні органи функціонують нормально, то людина не відчуває їхньої роботи. При порушенні внутрішньої рівноваги виникають біль у шлунку, серці та інші відчуття. Якщо виникає нестача необхідних поживних ре­човин у крові, то це виявляється відчуттям голоду. Такі ж статеві потреби виникають внаслідок порушення інтерорецепторів, що і приводять до розвитку почуттів, відчуттів та статевого потягу.

Пропріорецептивна чутливість відображує положення тіла в просторі і має величезне значення. Пропріорецепція є основою ру­ху. Усі наші рухи повинні постійно коригуватися і будь-які навички є системою рухів, що коригується пропріорецептивною чутливістю. Так, велосипедист бачить не тільки дорогу, а й відчуває рух частин тіла і коригує їх за допомогою рецепторів, закладених у суглобах і зв'язковому апараті, тобто за допомогою пропріорецепторів.

Екстерорецептивні відчуття містять у собі перелічені раніше п'ять видів відчуттів. Екстерорецептивні відчуття забезпечують ві­дображення зовнішнього світу, орієнтування в ньому і формування діяльності.

Серед екстерорецептивної чутливості деякі вчені смак, нюх і до­тик вважають контактними видами чутливості, слух і зір — дистантними.

Слід зазначити, що існує ще один поділ відчуттів залежно від часу їх розвитку. Одні відчуття з'явилися раніше, інші — пізніше. Виділяють:

• протопатичне відчуття — древнє, елементарне малодиферен- ційоване, яке збігається з переживаннями, емоціями (наприклад, відчуття комфорту);

• епікритичне відчуття — вища форма чутливості, спрямованої на предмети і явища навколишнього світу, і тісно пов'язана з пізна­вальними процесами.