13.8.3. Гіперсомнія

Гіперсомнія — підвищена денна сонливість, що здебільшого є патологією головного мозку. Гіперсомнію поділяють на пароксиз- мальну і перманентну форми. Пароксизмальна гіперсомнія найча­стіше виявляється нарколепсією.

Нарколепсія. Нарколепсія трапляється, за даними різних авто­рів, у 0,04 - 0,6 % людей і починається у віці від 5 до 50 років (час­тіше до 30 років). Клінічно вона виявляється: нападами денних за­синань, катаплексичними нападами, гіпногогічними і рідше гіпно- помпічними галюцинаціями, катаплексією засинання і пробу­дження («сонний параліч»), порушеннями нічного сну. Як правило, у того самого хворого можуть бути один чи два з перелічених вище синдромів.

Характерним для нарколепсії є напади імперативних денних засинань, що порушують установлений спосіб життя, а також по­рушення нічного сну. Денні засинання є провідними і нерідко першими симптомами захворювання і виявляються нездоланною потребою заснути. При цьому запобігти такій сонливості не вдаєть­ся. Нападу сприяють монотонна робота, перебування в кіно, театрі, на лекціях, перегляд телепередач. Впродовж дня відмічається в середньому 3-5 нападів, особливо з 10_ї до 12-ї год і в пообідній час. Тривалість нападу коливається від кількох хвилин до 1 - 2 год. Під час таких нападів хворого можна розбудити і він швидко вклю­чається в роботу, виконувану до нападу. Через деякий час знову з'являється бажання заснути. До вечора сонливість зменшується.

Катаплексія — це раптова втрата м'язової сили і тонусу всіх (генералізований напад) чи окремих (парціальний напад) м'язів. При генералізованому нападі катаплексії хворі падають, настає повна втрата руху і порушення мови. ГІри парціальному нападі настає

Неспання, сон і сновидіння

часткова втрата руху: підгинаються коліна, з рук випадають пред­мети, звисає голова. Під час нападів (генералізованих і парціаль­них) зберігається свідомість. Провокують напади емоції: радість, веселощі, моральне задоволення, передчуття цікавого, приємного, удача, відповідальна і неприємна розмова, образа, неприємні спо­гади, рідше — гнів, лють. У деяких хворих не вдається виявити будь-яких провокуючих факторів.

Напади катаплексії супроводжуються зниженням сухожилкових рефлексів, появою розладів вегетативної нервової системи (пітли­вість, чи гіперемія, блідість обличчя, брадикардія, утруднене ди­хання через звислу голову). Напад триває секунди і рідко — хви­лини, а іноді відзначаються часті напади з незначними інтервала­ми (катаплексичний статус).

У 50 % хворих на нарколепсією спостерігаються порушення ніч­ного сну, що виявляється у пробудженнях серед ночі, страхітливих сновидіннях, значних труднощах засинання після пробуджень. Гіп- ногогічні галюцинації трапляються у третини хворих. Вони вияв­ляються переважно при засинанні ввечері (мають зоровий, слухо­вий, тактильний, смаковий, нюховий характер). Такі галюцинації нерідко є страшними і спричинюють виражені емоційні реакції, у зв'язку з чим формується страх засинання на самоті. У темряві іно­ді відмічаються галюцинації в період пробудження (гіпнапомпічні).

Катаплексія пробудження і засинання («сонний параліч») харак­теризується неможливістю здійснити будь-який рух і вимовити сло­во впродовж кількох секунд чи хвилин перед засинанням чи після пробудження. Такі стани виникають здебільшого у період нічного сну і відсутні під час денного.

Більшість дослідників вважають, що в розвитку нарколепсії і катаплексії провідну роль відіграють психогенні й органічні пору­шення нервової системи.

Встановлено, що цикл «сон — неспання» є спільним функціону­ванням активуючої висхідної системи, системи, що формує й орга­нізовує фазу повільного сну, та системи, що забезпечує фазу швид­кого сну. При нарколепсії спостерігається два типи патофізіологіч­них розладів^ якісні і кількісні порушення функціонування цих систем (недостатнє в перших двох і надлишкове в третій); пору­шення їх фізіологічної взаємодії, правильної їх інтеграції (О. М. Вейн, Я. І. Левін, 2001).

Імперативні денні засинання можуть бути пояснені недостатніс­тю активуючої висхідної системи і переважанням механізмів швид­кого сну. Розлади нічного сну пов'язані зі зниженою активністю синхронізувальних систем мозку і підвищеною активністю активу­ючої висхідної системи та переважанням механізмів швидкого сну. Приступи катаплексії можуть бути пояснені як прояв механізмів фази швидкого сну, за якого спостерігається різке зниження м'язового тонусу. Гіпнагогічні галюцинації також пов'язані з пе­редчасним виникненням швидкого сну при засинанні (О. М. Вейн, Я. І. Левін, 2001).

Відповідно до міжнародної класифікації хвороб сну до дисомній належить синдром неспокійних ніг і синдром періодичних рухів кінцівками, які виявляються надлишковою рухливістю ніг (через біль, «дискомфорт», «поколювання», «посмикування» та ін.) перед початком сну, інші — періодичними рухами ніг у період сну з част­ковими пробудженнями чи неспанням. Основою цих хворобливих проявів є дисфункція церебральних і периферійних дофамінергічних систем.

До дисомній належить також велика група порушень циклу «сон — неспання» — парасомнії (сноходіння, нічні страхи, сногово- ріння, нічні кошмари, сонний параліч та ін.). Парасомнії можуть виникнути в різних стадіях і фазах сну, а також у період переходу від активності до сну і навпаки. Залежно від цього вони мають свою специфічну психофізіологічну характеристику.

Розділ 14

Клінічна Психофізіологія