3.4.1 Електроенцефалографія

Електроенцефалографія — метод реєстрації біоелектричної ак­тивності головного мозку зі шкірних покривів голови. Електроен­цефалограма (ЕЕГ) — це сумарна електрична активність клітин мозку, виявляється у вигляді хвилеподібної кривої. Електричний потенціал на ЕЕГ вимірюється між двома точками. Запис ЕЕГ про­водиться двома способами — біполярним і монополярним. При бі­полярному відведенні записують різницю потенціалів між двома зонами голови. При монополярному відведенні реєструють різницю потенціалів над будь-якою зоною мозку і референтним електродом (найчастіше розміщеним на мочці вуха). Біполярне відведення електродів використовується переважно в клініці для виявлення різних патологічних станів. У психофізіології здебільшого застосо­вується метод монополярного відведення.

Накладення електродів проводиться за універсальною міжнаро­дною системою «10 - 20» (Jasper, 1958), що дає можливість зіставля­ти ЕЕГ у людей з різними розмірами голови (рис. 6).

Хвилеподібність електроенцефалографічної кривої пояснюється тим, що нейрони синхронізують свою активність, яка визначається переважно ритмічною активністю пейсмейкерів неспецифічних ядер таламуса і їх таламокортикальних проекцій. Ритміка, зовніш­ній вигляд, загальна організація і динаміка ЕЕГ визначається не­специфічними системами мозку, насамперед ретикулярною форма­цією стовбура мозку. На ЕЕГ виділяють такі ритми мозку.

Альфа-ритм має амплітуду до 111 мкВ, а частоту — 8—13 Гц. Альфа-ритм реєструється переважно в потиличних і тім'яних част­ках. Його амплітуда то зменшується, то збільшується, в зв'язку з чим криві нагадують веретена. Особливо виражені веретена в стані спокійного неспання. У разі будь-якого подразнювання піддослід­ного альфа-ритм замінюється низькоамплітудною високочастотною ЕЕГ. Такий стан називають реакцією активащї пробудження чи реакцією десинхронізації.

Бета-ритм складається з хвиль частотою 14-30 Гц і ампліту­дою від 2 до 30 мкВ. Найкраще виражений цей ритм у лобових зо­нах, а при напруженій розумовій діяльності він поширюється і на інші відділи мозку.

Гамма-ритм має коливання понад 30 Гц, а амплітуду — від 2 до 15 мкВ. Амплітуда обернено пропорційна частоті ритму. Цей ритм реєструється під час розумової праці, що потребує інтенсивного зо­середження й уваги, переважно в лобовій передцентральній, скро­невій та тім'яній зонах.

Тета-ритм складається з хвиль частотою від 4 до 7 Гц і ампліту­дою від 5 до 100 мкВ і навіть більше. Реєструється переважно в лоб­ових зонах.

Дельта-ритм має частоту 1-4 Гц і амплітуду від 20 до кількох сотень мікровольт. Цей ритм спостерігається переважно при приро­дному і наркотичному сні, а також поблизу патологічних осередків у мозку.

Крім цих ритмів виділяють каппа-хвилі частотою 8-12 Гц і ам­плітудою 5-40 мкВ і лямбда-коливання частотою 12 - 14 Гц і амп­літудою 20 - 50 мкВ. Каппа-ритм реєструється найчастіше в зоні скроневих часток, лямбда-хвилі — на верхівці черепа. В зоні ро- ландової борозни спостерігається мю-ритм (роландівский чи арко- подібний), а в скроневій корі — тау-ритм, що пригнічується звуко­вими подразниками.

Рис. 6. Типи електроенцефалограм, що найчастіше трапляються у здорових людей (за Е.А. Жирмунською, 1963):

_а ?????????????????????????????????; <? ????????????????????????????;в

??????????????????????; І, потиличне відведення відповідно зліва і справа; ■?, 4— центральне відведення відповідно зліва і справа; 5, 6—лобове відведення відповідно зліва і справа; 7, <9— скроневе відведення відповідно зліва і справа

Поряд з цими коливаннями нині виділяють також надповільні ритми, серед яких також виділяють п'ять груп. Надповільні ритми спостерігаються при різних станах мозку, а також при повторному пред'явленні тестів на обсяг оперативної пам'яті.

Аналіз даних ЕЕГ становить істотні складності, тому нині для такого аналізу запропоновано багато різних комп'ютерних програм.

У психофізіології для вивчення тих чи тих явищ ЕЕГ записуєть­ся до тестування, під час тестування і після тестування, а потім проводяться зіставлення.