- •Кірковий кінець анплілатора:
- •2.2. Нейрон і його функції. Синапси
- •2.4. Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •2.5. Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •2.6. Сучасні питання організації функції
- •2.7. Функціональна асиметрія мозку
- •3.1.1. Основні принципи еволюції в будові мозку як органа психіки
- •3.1.2. Структурна і функціональна організація кори головного мозку
- •3.2.1. Безпосереднє подразнення кори мозку
- •3.2.2. Метод умовних рефлексів (непряма стимуляція кори)
- •3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів
- •3.4.1 Електроенцефалографія
- •Метод викликаних потенціалів
- •Магнітоенцефалографія
- •Електроокулографія
- •Електроміографія
- •3.4.6. Електрична активність шкіри
- •3.4.7. Дослідження вегетативного показника ритму серця
- •Нейровізуалізаційні методи дослідження
- •4.5. Афазії
- •5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •5.5. Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •5.6. Будова ока і можливості людського зору
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •6.6. Константність сприймання
- •6.10.1. Класифікація сприйнять
- •Селективність уваги
- •Стійкість уваги
- •Переключення уваги
- •Розподіл уваги
- •Обсяг уваги
- •7.5. Нейрональні механізми уваги
- •8.10. Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •9.5.1. Голографічна модель пам'яті
- •9.5.2. Участь префронтальної кори в процесах пам'яті
- •9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
- •9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті
- •9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті
- •9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті
- •Навчання і його різновиди
- •Механізми навчання
- •9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
- •9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
- •10.1.2. Периферійний апарат нервово-м'язової системи
- •10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
- •10.2. Програма рухового акту
- •10.2.2. Теорія функціональних систем
- •10.4. Роль підкіркових і стовбурних утворів мозку в здійсненні рухів
- •11.4.2. Інформаційний синтез
- •12.2.1. Наочно-дісве мислення
- •12.2.2. Наочно-образне мислення
- •12.2,3. Понятійне мислення
- •12.4.1. Мова і спілкування
- •12.4.2. Розвиток мови у людини
- •12.4.3. Основні функції мови
- •12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів
- •12.7. Мислення і функціональна асиметрія мозку
- •13.3. Повільний і швидкий сон
- •13.3.1. Стадії повільного сну
- •13.3.2. Стадія швидкого сну
- •13.4. Сон і неспання людини
- •13.5. Сон і психічна діяльність
- •13.6. Депривація сну
- •13.7. Функціональне значення сну для людини
- •13.8. Порушення сну і неспання
- •13.8.1. Класифікація
- •13.8.2. Інсомнія
- •13.8.3. Гіперсомнія
- •14.1. Психофізіологічні розлади в клініці і методи їх діагностики
- •14.2. Шизофренія
- •14.3. Депресія
9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
В організмі людини постійно відбувається зміна наборів одних функціональних систем на інші, що пов'язано з досягненням результатів одних актів і необхідністю реалізації інших поведінкових актів, які виникають внаслідок впливу зовнішніх стимулів і наявних потреб. Перехід до реалізації наступної функціональної системи відбувається витягненням її з пам'яті під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Фактори, що визначають різні стани функціональних систем і зміну реалізованих функціональних систем у процесі поведінки, називають міжскстемними відносинами. Залежно від внутрішніх і зовнішніх факторів ці міжсистемні відносини можуть мати жорстко детермінований характер або нова система вибирається серед слабко пов'язаних у пам'яті функціональних систем, здебільшого з ряду альтернатив.
Установлено, що в поведінкових актах відбувається виражена специфічна активація спеціалізованих нейронів, а також активація нейронів додаткових структур (структур, нейрони яких активуються при здійсненні інших поведінкових актів), що дістало назву неспецифічної активності. Водночас при здійсненні конкретного акту поведінки відбувається актуалізація безлічі функціональних систем. Основна феноменологія пластичності навчання потрапляє в розряд змін міжсистемних відносин, що вже мали місце до навчання елементам індивідуального досвіду.
Більшість дослідників вважають, що навчання зводиться до формування нового елемента індивідуального досвіду, що починається з подразників, а потім з виникненням такої проблемної ситуації, коли організм не може досягти бажаної мети (відповідного результату) за рахунок використання вже наявних у досвіді (пам'яті) функціональних систем. У такому разі розвивається орієнтована поведінка, що на нейрональному рівні виявляється неузгодженістю метаболічних потреб клітин і міжнейрональних зв'язків за рахунок зміни синаптичного припливу. Крім того, такий стан зумовлює одночасну актуалізацію великого числа функціональних систем. У цей час відбувається пошук нових рішень поведінкових актів зі зміною набору прасистем. З урахуванням наявного досвіду поведінки індивідуума в проблемних ситуаціях такий набір прасистем не випадковий, а підпорядкований цьому досвіду. У разі незадоволення потреби одночасна підвищена актуалізація численних функціональних систем зберігається і формується нова спроба. При задоволенні поставленого завдання (потреби) знижується рівень актуалізації функціональних систем. Після повторення успішних спроб остаточно формується нова функціональна система поведін- коиого акту, що і є сформованим елементом досвіду в пам'яті інди- відуума. Одночасно з цим формуються також відносини нового олемента досвіду з уже наявними елементами досвіду в пам'яті організму.
10 керування рухами і вегетативними функціями
10.1. Найзагаліьніші відомості про рухи і нервово-м'язову систему
Рухи є основною формою життєдіяльності людини, за допомогою якої здійснюється зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Рух містять у собі мова і письмо. Руховими функціями людини займаються вчені різних спеціальностей, у тому числі і пси- хофізіологи. Думка так і залишиться думкою в головному мозку, якщо вона не буде вимовлена або записана, а це знову-таки є рух. Майже усі відповідні реакції на зовнішні подразники зводяться до рухів.