9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті

Виділяють дві великі групи систем пам'яті: процедурну і декла­ративну.

Процедурна пам'ять є старішою, ніж декларативна, і являю со­бою знання того, як слід діяти організму в тій чи іншій ситуації. Ця система пам'яті заснована на біохімічних і біофізичних змінах у тих нервових клітинах і нервових мережах, що беруть безпосередню участь у засвоєних діях.

Декларативна пам'ять — система, що представляє ясний і до­ступний звіт про накопичений у минулому індивідуальний досвід. Ця система пам'яті є експліцитною, свідомою і містить у собі пам'ять на події, факти, слова, обличчя тощо. Зміст цієї системи у пам'яті може бути виражений словесно. Декларативна пам'ять є результатом інтегративної діяльності мозку і тісно пов'язана з ме­діальними відділами скроневої частки, а також з гіпоталамусом. У формуванні декларативної пам'яті беруть участь медіодорсальні ядра таламуса, гіпокамп і зубчаста звивина, субікулярний ком­плекс, енторіальна кора з парагіпокампальною корою, передні яд­ра маміло-таламічного каналу та інші структури мозку.

Д. О. Хебб (1949) та інші вважають, що у формуванні пам'яті ве­лике значення мають зміни синаптичних зв'язків. Наступні дослі­дження показали, що «старі» і «нові» сліди пам'яті нерозрізненні за своїми нейрофізіологічними властивостями, у тому числі і за якос­тями електричної активності.

Нині серед психофізіологов домінує гіпотеза, що основою довго­строкового збереження слідів пам'яті є довгострокові хемореактивні властивості мембрани нейронів (А. М. Лебедев, 2001 та ін.). Ця гі­потеза підтверджується експериментальними дослідженнями J. Schwartz, Н. et al., 1971; Е. Н.Соколова, А. Тер-Маргаряна, 1984 та інших, що виявили зміни хемочутливості мембран нейронів, які довго зберігаються, і розглядали їх як один з механізмів збережен­ня енграми пам'яті. Вивчення структури і функції синаптичних мембран, а також їхньої ролі в передаванні, фіксуванні і збережен­ні інформації показало, що мембрана визначає чутливість до по­дразника, а також визначає силу, специфічність і адекватність від­повіді на такий стимул. У синаптичних мембранах відбуваються іміни в ліпідах і білках. При цьому як короткочасна, так і довго­строкова пам'ять пов'язані з тим, що ліпідний біошар змінюється, а ліпіди переходять у той самий новий рідинно-кристалічнний стан (Е. М. Крепе, І. П. Ашмарин, 1982; Е. Б. Бурлакова, 1990). Особливу роль у процесах пам'яті відіграють іони кальцію. Вони здійснюють взаємозв'язок між обмінними процесами в нейроні і його мембрані, тобто забезпечують клітинну провідність і беруть безпосередню участь у формуванні пластичних реакцій нейронів (П. Г. Костюк та ін., 1981 та ін.).

9.6. Пам'ять і емоції

Пам'ять є універсальним інтегратором психіки і бере участь в організації всіх психічних процесів (В. Я. Ляудис, 1991). Емоції та­кож впливають на різні види діяльності людини, у тому числі і инм'ять. Установлено, що такий вплив емоцій на діяльність зале­жить від ступеня сформованості навичок, які забезпечують її вико- мішня. Виявлено таку залежність: чим міцніші навички в людини, тим легше вони відтворюються і тим менше піддаються дезоргані- .іуючому впливу емоцій (Я. Рейковський, 1979; Е. Л. Носенко, С. Н. Сгорова, 1992). Міцні навички в період емоційного збудження мо­жуть виконуватися навіть краще, ніж у спокійному стані, а недо­статньо зміцнені — руйнуються (В. В. Суворова, 1975; Я. Рейковсь­кий, 1979 та ін.).

Механізм впливу емоцій на стан пам'яті поки що не встановле­ний.

Емоційний стан людини впливає на переробку вербальної інфор­мації (Е. Л. Носенко, 1979; 1981; 1996 та ін.). Е. Л. Носенко відзна­чала поліпшення мнемічної діяльності в стані емоційного напру­ження при виключенні в цей час будь-яких інших розумових за­клань. При цьому спостерігалося збільшення кількості випадків актуалізації декларативно репрезентованих семантичних відносин, що з'явилися в мовному досвіді людини раніше, а тому легше акту­алізувалися порівняно з процедуральними, а також малознайоми­ми стимулами. Установлено, що витягнення інформації з довго­строкової пам'яті в загальну сукупність інформації, яка зводиться у цой момент, здійснюється у два способи. За звичайних умов прева- піое спосіб перекладання інформації з довгострокової пам'яті в проміжну, а потім — у короткочасну. У стані емоційного напру­ження найчастіше спостерігається безпосереднє перекладання ін­формації з довгострокової пам'яті в короткочасну (Е. Л. Носенко. ('II Сгорова, 1996).

9.7. Психофізіологія навчання