12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів

Активність різних мозкових структур у розумових процесах була вивчена на добровольцях за допомогою кореляційного аналізу між кількістю спонтанно генерованих думок і виміром швидкості лока­льного мозкового кровотоку. В результаті встановлено, що в гене­рації спонтанних думок провідну роль відіграють середня префрон- тальна і ростральна, передня поясна кора, а також ліва нижньо- скронева кора.

Методами позитронно-емісійної і магнітно-резонансної томогра­фії було виявлено, що частота спонтанно генерованих думок пов'язана з рівнем активації префронтальної кори. Про участь ло­бових часток мозку в розумових процесах свідчать клінічні дані. Так, при значному зниженні функції лобових часток розвивається втрата ініціативи, а при значних і великих ушкодженнях — абулія (безвільність). У хворих на шизофренію, для якої характерним симптомом є втрата ініціативи, виявлено зниження кровотоку пре­фронтальної кори. Ослаблення кровотоку в лобових частках спосте­рігається також у хворих з розширенням шлуночків мозку і, як на­слідок цього, зменшення розмірів гіпокампа. Установлено, що гігаг камп і префронтальна кора тісно пов'язані між собою і відіграють важливу роль у процесах пам'яті. Органічні зміни в гіпокампі при­зводять до порушень робочої пам'яті, яка утримує потрібну інформацію цію її префронтальній корі під час виконання розумових опера­цій

Клінічні дані про порушення вольового контролю при патології лобових часток були підтверджені в експериментальних даних.

О М Інаницький (1997), використовуючи запропонований ним їм «під картування внутрішньокіркової взаємодії (див. розд. 11), ви­пиши дні ішгнітивні системи мозку, одна з яких пов'язана з образно- ироїторочим мисленням, а друга — з абстрактно-вербальним. Він поки піп, що мозковим субстратом образно-просторового мислення є скронево- тім'яні зони кори мозку, а абстрактно-вербального— лобові частки. Ці зони кори головного мозку мають найбільшу кількість. ш'язків з іншими відділами і розглядаються О. М. Іваницьким (1997) як два фокуси взаємодії, в яких здійснюється синтез ін­формації, що надходить. Автор припускає, що в цих двох фокусах и.ініімодії поточна інформація зіставляється із сигналами, що над­ходять із мотиваційних центрів, а також з інформацією, що витягається зі сховищ довгострокової пам'яті, переважно фронтальної ко­ри О, М. Іваницький вважає, що саме у фокусах взаємодії досягається основна мета розумового процесу — знаходження потрібного |рішення, що суб'єктивно переживається як процес мислення, і знаходження найбільш адекватної в цій ситуації відповіді. Автор зазначає, що суб'єктивні переживання та знаходження рішення пов'язані з різними фокусами взаємодії і відрізняються один від одного.

Відсутність рішення або помилкове рішення виникали при неадекватному або помилковому включенні «не тієї» когнітивної системи поява фокуса активності в скронево-тім'яних зонах при рімн'нгтнні абстрактно-вербальних завдань або поява фокуса взає­модії в лобових частках мозку при вирішенні завдань, що потребу­ють образно-просторового мислення.

Слід зазначити, що тип вищої нервової діяльності впливає на місци розташування фокусів взаємодії. Так, у осіб з переважанням першої сигнальної системи фокуси взаємодії виникають переважно в правій півкулі, а в осіб з переважанням другої сигнальної систе­ми здебільшого в лівій півкулі мозку. Для виконання різних розумових процесів використовуються різні фокуси взаємодії.